Висновки

Науково-технологічний потенціал нині є визначальним фактором, що забезпечує конкурентоспроможність національної економіки. Саме тому, актуальність цієї проблеми полягає у виявленні недоліків, пріоритетних напрямків розвитку та можливих шляхів покращення та вдосконалення позицій країн «третього світу» на світовому ринку технологій.

Розвиток ринку інформаційно-комунікаційних продуктів та послуг прямо пропорційно залежить від рівня номінальних доходів населення. Незважаючи на значний попит на ІКТ (ринок товарів та послуг інформаційних технологій), окремі його сегменти наближаються до насичення. Зокрема, ринок мобільного зв’язку вже характеризується як близький до насичення.

Інформаційно-комунікаційні технології є головною рушійною силою конвергенції технічних засобів оброблення та передавання інформації, яка спостерігається останніми роками.

Ринок технологій функціонує в умовах правового захисту науково-технічних знань та інтелектуальної власності. Найбільш поширеними інструментами правового захисту технологій є патенти, ліцензії, копірайт, марка.

Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС). Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами «третього світу».

Сьогодні країни, що розвиваються поділяються на такі типи:

• країни, що розвиваються, з імпортно-експортною спрямованістю торгівлі технологіями. До них відносяться Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина. Ці країни цілеспрямовано здійснюють закупівлю іноземних технологій для рішення великих економічних проблем, а експортують ліцензії в основному в сусідні держави;

• країни, що розвиваються, з імпортною спрямованістю торгівлі технологіями. До цієї групи відносяться Таїланд, Алжир, Панама й ін. Ці країни здійснюють закупівлю нових технологій переважно у виді супутніх ліцензій при будівництві промислових об’єктів;

• країни, що розвиваються, з епізодичним характером торгівлі технологіями. До них відносяться в основному найменш розвинуті країни.

Унаслідок збільшення інтелектуальної еліти «третій світ» усе більше завойовує позиції в деяких передових галузях промисловості.

Індія, де вдвічі більше інженерів-програмістів, чим у Японії або Німеччині, створила успішно зростаючу індустрію програмного забезпечення, у якій зайняте близько 300 тис. чоловік. Найбільший вплив у цій сфері робить Східна Азія. Східноазіатські і латиноамериканські ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерів, особливо виробників дорогих споживчих товарів і засобів виробництва.

Щоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного і інтелектуального потенціалу шляхом втілення технологій у виробництво конкурентоспроможної та якісної продукції, необхідним є:

• сформувати за участю державного фінансування національну систему передачі технологій;

• створити інфраструктуру передачі технологій, у тому числі підрозділи з питань передачі технологій;

• створення механізму поповнення інтегрованої бази даних з різних джерел: існуючих локальних, відомчих та регіональних баз даних, каталогів, конкурсів, виставок-презентацій, спеціалізованих видань, журналів, інтернет-сайтів.

Вирішальна роль просування інновацій і технологій на світовому ринку технологій залишається за національними науково-технічними системами. Він характеризується рівнем забезпеченості вченими і спеціалістами, матеріальними та інформаційними ресурсами, а також механізмом управління. Його продуктивність визначається як «виробництвом» знань, так і, ще більшою мірою, можливостями їх технологічного відтворення.

За прогнозами експертів, найближчим часом обмін технологіями у світі посилиться. Такий висновок виходить, з одного боку, з прагнення індустріальних країн розширити масштаби НДДКР, підвищувати продуктивність праці та конкурентоспроможність продукції, що випускається, а з іншого - з гострої потреби розширення використання новітніх технологій у нових індустріальних країнах, у багатьох країнах з перехідною економікою та в країнах, що розвиваються.

Оволодіння передовими технологіями є ключовим моментом в досягненні конкурентних переваг національної економіки.