2.4. Роль країн, що розвиваються у виробництві та експорті продукції інформаційно-комунікаційних технологій.

Конкуренція в країнах, які розвиваються, посилюється. Місцеві компанії збільшують інвестиції в дослідження та розробки для того, щоб мати можливість запропонувати конкурентоспроможну продукцію. Основними двигунами інновацій вважаються Китай та Індія, на які припадає 20% світових інвестицій у НДДКР. Особливо вигідна в такому контексті розробка простих, бюджетних продуктів ("frugal products") для нижнього та середнього ринкових сегментів. Ці продукти потім успішно експортуються на західні ринки - відбуваються так звані "зворотні інновації". Тим не менше, щоб використовувати величезний інноваційний потенціал країн, які розвиваються, західним підприємствам слід локалізувати велику кількість операцій в ланцюжку вартості від розробок до збуту. При цьому ставку потрібно робити на модульні продукти на основі стандартних комплектуючих.

Зросла роль міжнародного обміну технологіями як фактору розвитку конкурентних переваг суб’єктів господарювання багатьох країн у контексті загострення конкуренції між економіками окремих держав у світовому господарстві в умовах глобалізації. Даний фактор впливає на формування конкурентних переваг країн опосередковано – через вплив на інноваційну систему країни та ті технологічні зміни, що відбуваються у виробництві. У залежності від механізму впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентні переваги країни виділяють два типи країн: держави, що сформували конкурентні переваги, використовуючи залучену з-за кордону технологію, та країни, які орієнтувалися в розвитку національної економіки на внутрішні технологічні досягнення.

У 1994р. загальний темп економічного росту в країнах, що розвиваються, наблизився до 6%, що в 3 рази більше, ніж у США, Японії або Західній Європі [⁷]. Особливо треба відзначити Південну Корею, Тайвань, Таїланд і Сингапур, і трохи пізніше до них приєдналися деякі країни Латинської Америки й Індія. Наприклад, в області науки, техніки, програмного забезпечення Мексика готує стільки ж фахівців як Франція, Південна Корея – більше, ніж будь-яка країна Європи (крім Німеччини), Індія або Китай – більше чим Франція і Німеччина разом узяті [⁸].

Індія, де вдвічі більше інженерів-програмістів, чим у Японії або Німеччині, створила успішно зростаючу індустрію програмного забезпечення, у якій зайняте близько 300 тис. чоловік. Компанії зі штаб-квартирами в Індії роблять комп'ютерні програми, мікросхеми, специфікації комп'ютерів для декількох ведучих фірм США.

Найбільший вплив у цій сфері робить Східна Азія. Вони мають рівень грамотності вище, ніж у США. Південна Корея, що була в 1960р. на рівні країн Африки південніше Сахари, обігнала Англію по показниках ВНП.

Східноазіатські і латиноамериканські ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерів, особливо виробників дорогих споживчих товарів і засобів виробництва, тому що Японія і Європа переживають спад.

 Недорогі та прості у використанні продукти в країнах, які розвиваються, користуються набагато більшою популярністю, ніж дорогі з широким набором функцій. Щоб задовольняти такі вимоги, місцеві компанії все частіше розробляють власні бюджетні альтернативи (так звані "frugal products"). "Ці прості продукти виготовляються спеціально для нижнього і середнього ринкових сегментів країн, які розвиваються, але часто знаходять попит і на зрілих ринках. Це так званий феномен "зворотних інновацій". Недорогі продукти в західних країнах являють собою своєрідне доповнення до високотехнологічних дорогих продуктів", (д-р Уве Кумм.)

Таким чином, прості рішення мають великий успіх по всьому світу: їх оборот щороку зростає на 7%, а в Китаї та Індії - на 10%. Але підприємствам, які хочуть зробити ставку на локалізацію продукції для країн, які розвиваються, необхідно інвестувати в НДДКР на місцях, щоб відповідати потребам місцевого ринку.

Багато підприємств на сьогоднішній день вже усвідомили, наскільки важливо розробляти та виробляти локально. Більше 2/3 компаній планують до 2020 року виготовляти близько 20% своєї продукції в країнах, які розвиваються, і ця тенденція розширюється. При цьому важливу роль відіграє модуляризація товарних стратегій. Тільки з використанням стандартних комплектуючих та інтерфейсів компанії зможуть знизити виробничі витрати і більш гнучко реагувати на коливання попиту.

Поширення інформаційно-комунікаційних технологій у країнах, що розвиваються стійко набирає обертів. Найбільшу популярність у країнах «третього світу» набули мобільні телефони. Кількість абонентів мобільного телефонному зв'язку у країнах протягом останніх п'яти років майже потроїлася.

Революція у сфері інформаційно-комунікаційних технологій охоплює держави, що розвиваються. Таким чином у цих країн з'являється змога скоєння стрімкого технологічного ривка, який сприятиме швидкій модернізації їх економіки.

Розділ 3. Проблеми та перспективи країн, що розвиваються на світовому ринку технологій

3.1. Стимулюючі фактори участі країн, що розвиваються у міжнародному технологічному обміні.

Об'єктивна диференціація інноваційного процесу у фірмах різних країн обумовлює відмінність технологічного рівня національних економік і, як наслідок, відмінність позицій держав на світовому ринку технологій. Міждержавні відмінності мають кількісний та якісний характер. Кількісні відмінності стосуються обсягів коштів, які виділяються на науково-технічний розвиток та імпорт технологій, а якісні - напрямків досліджень та розробок, орієнтації експорту та імпорту науково-технічної продукції тощо.

Сформований у країні науково-технічний потенціал (виражений через продуктові та технологічні характеристики) та можливості міжнародної передачі технології передбачають пошук оптимального поєднання власних НДДКР, нововведень та запозичених науково-технічних результатів. Таке поєднання виявляється у селективному науково-технічному розвитку держави або окремого підприємства. У тих галузях науки і техніки, які не входять до сфери спеціалізації даної країни або фірми, підвищення технічного рівня досягається за рахунок закордонних технологій. У рамках селективної науково-технічної політики придбання технології виступає як свого роду "компенсатор" недостатнього обсягу затрат на НДДКР у непрофільних галузях.

Ефективне управління процесом міжнародної передачі технології передбачає визначення джерел ефекту комерціалізації власної технології та проявів ефекту придбання закордонної технології. Ці ефекти проявляються на практиці у різноманітних формах короткострокового та стратегічного характеру.

Більшість країн, що розвиваються не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, тому обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.

Причини міжнародного обміну технологіями:

1) нерівномірність економічного розвитку окремих держав і неоднаковий рівень розвитку науки та техніки в різних країнах, зосередження окремих їх видів у різних країнах, що зумовлює виробництво ними певних товарів на більш ефективному рівні, ніж в інших країнах. У таких умовах країни, що не мають можливості витрачати великі кошти на наукові дослідження, купують іноземні науково-технічні знання і використовують їх у своїй промисловості. Приклад – Японія. Її доля в світовому імпорті ліцензій складає 16 %;

2) для країн, що розвиваються, придбання іноземної технології є важливим засобом подолання технічного відставання і створення власної промисловості;

3) монополізація НТП великими фірмами. Часто тільки їм під силу здійснення довгострокових дорогих науково-дослідних робіт;

4) загострення конкурентної боротьби на світовому ринку. Крупні ТНК розглядають експорт нових досягнень науки та техніки як один із засобів створення своїх філій за кордоном чи встановлення контролю над фірмами інших країн;

5) розвиток місцевих можливостей щодо вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

До міжнародного технологічного обміну залучені:

а) наука – теоретичні закономірності пізнання природи;

б) техніка – досвід перетворення природи;

в) виробництво – створення матеріальних благ;

г) управління – дії щодо вирішення виробничих та інших завдань.

Економічна доцільність експорту технології :

• джерело одержання доходів;

• форма боротьби за товарний ринок;

• спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;

• спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через такі умови ліцензійної угоди як: обсяг виробництва, участь у прибутках.

• можливість доступу до інших технологій через «перехресне ліцензування»;

• можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця.

Економічна доцільність імпорту технології:

• доступ до нововведень високого технічного рівня;

• засіб економії витрат на науково-дослідні організації конструкторських робіт;

• засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;

• забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;

• умова розширення експорту продукції, що випускається по закордонних технологіях;

• гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця.