- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •19. Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21. Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за рищик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного та механізму та фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежив.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартісті ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
Економічна ефективність промислового виробництва характеризує кінцевий результат використання економічних ресурсів. Кількісно вона вимірюється за допомогою зіставлення 2 величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат економічних ресурсів, які були використані для його досягнення. Розрізняють абсолютні і відносні показники. Абсолютним показником є економічний ефект, який характеризується різними вартісними і натуральними показниками проміжних і кінцевих результатів виробництва в масштабі промисловості в цілому. Відносні показники характеризують відношення економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів.
Економічну ефективність характеризують показниками, які можуть бути розраховані за двома методами: статистичним і динамічним. Статистичний показник показує економічну ефективність на даний момент. Динамічний показник виражає зміну рівня ефективності за певний проміжок часу і розраховується як відношення рівня ефективності наступного періоду до рівня ефективності попереднього періоду. У такий спосіб розраховують темп зростання (зниження) рівня ефективності за певний період.
Динаміка ефективності промислового виробництва залежно від впливу чинників може мати 3 тенденції: а) зростати; б) спадати; в)бути незмінною. Ці тенденції простежуються за допомогою графіків. Для побудови графіків обсяг виробництва позначимо через V, рівень матеріальних витрат – M, а час – t.
Для кожного випадку зміна параметрів матиме свої тенденції:
а)
зростання ефективності (
>1)
за умов зростання V
і зниження M;
інші умови зростання ефективності:
незмінністьV
і спад рівня M;
зростання V
і незмінність рівня M;
перевищення темпів зростання V
над темпами зростання M;
перевищення темпів зниження M
над темпами спаду V;
б) зниження ефективності ( <1) за умов спаду V і зростання M; інші умови зростання ефективності: незмінністьV і зростання M; спад V і незмінність M; перевищення темпів спаду V над темпами спаду M; перевищення темпів зростання M над темпами зростання V;
в) незмінність ефективності ( =1) – виникає тоді, коли параметри V і M протягом певного періоду мають незмінні рівні, або індекси їх змін залишаються постійними.
9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
Економічна наука розрізняє 2 взаємопов’язані типи розвитку промисловості: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний розвиток передбачає зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва. Зростання обсягів виробництва може відбуватися як за умов постійної номенклатури товарів та послуг, так і за розширення цієї номенклатури за рахунок виробництва нових товарів та послуг, які потребують використання нових факторів виробництва. Тому екстенсивний розвиток характеризується зростанням обсягів виробництва товарів і послуг у порівняльному вимірі. Екстенсивному розвитку відповідає умова, коли темп зростання обсягів виробництва дорівнює або є меншим за темпи зростання кількості використаних ресурсів.
Інтенсивний розвиток передбачає зростання обсягів виробництва різних товарів і послуг на основі повнішого та ефективнішого використання факторів виробництва. Такий розвиток відбувається, як правило, за рахунок удосконалення техніки, технології та організації виробництва.
Поняття типи розвитку промисловості пов’язане зі швидкістю господарського обороту факторів виробництва. Якщо швидкість господарського обороту факторів виробництва сповільнюється, тоді на одиницю виробленої продукції і на таку саму суму витрат треба буде використати більше ресурсів. У цьому разі навіть за випереджального зростання кількості виробленої продукції проти витрат прискореними темпами збільшується використання матеріальних ресурсів. На підставі закону збільшення витрат можна зробити висновок, що промисловість при цьому наближається до межі допустимих варіантів розвитку і неминуче перейде до такого стану, коли збільшення обсягів виробництва на основі збільшеної потреби в ресурсах призведе до різкого збільшення витрат. Такі закономірності характерні для екстенсивного розвитку. Це можна пояснити за допомогою графіка кривої виробничих можливостей.
За інтенсивного розвитку промисловості збільшення обсягів виробництва випереджатиме збільшення витрат та кількості використаних факторів виробництва. У цьому разі межа дії закону збільшення витрат значно відсувається за рахунок того, що інтенсивний розвиток передбачає повніше та ефективніше використання факторів виробництва, яке позначається на графіку виробничих можливостей пересуванням кривої виробничих можливостей праворуч.
Інтенсифікація у вузькому розумінні – це передусім раціональна організація основних і допоміжних виробничих процесів, яка забезпечує максимально економне використання незмінної кількості факторів виробництва за незмінної техніки і технології. В результаті застосування такої локальної інтенсифікації виробництво дуже швидко досягне граничної ефективності, а дальший розвиток промисловості відбуватиметься тільки екстенсивним способом, тобто можливості локальної інтенсифікації досить обмежені. Інтенсивний розвиток у широкому значенні охоплює технічне і технологічне оновлення виробничого апарату і прискорення відтворювальних процесів на основі впровадження досягнень НТП. НТП має поєднуватися з удосконаленням організації виробництва, підвищенням кваліфікації робітників, режимом економії та збереженням природного середовища.
Інтенсивний розвиток забезпечує значне зниження витрат на одиницю виробленої продукції завдяки повнішому та ефективнішому використанню факторів виробництва. У такому розумінні можливості інтенсивного розвитку безмежні.
10. Напрями та форми інтенсивного розвитку промисловості.
Інтенсивний розвиток передбачає зростання обсягів в-ва різних товарів та послуг на основі більш повного та ефективного використання економічних ресурсів. Такий розвиток відбувається, як правило, за рахунок вдосконалення технологій, техніки та організації в-ва.
Процес переважно інтенсивного розвитку промисловості відбувається в різних напрямках і формах, залежно від способу отримання економії за рахунок використання взаємозамінних факторів виробництва. Розрізняють переважно ресурсоінтенсивний , капіталоінтенсивний та трудоінтенсивний напрямки розвитку. Кожен з цих напрямів характеризується переважним використанням одного з факторів виробництва щодо двох інших.
У кожному напрямку виокремлюють форми розвитку промисловості: ресурсоінтенсивна капіталоощадна, ресурсоінтенсивна трудоощадна, трудоінтенсивна капіталоощадна, трудоінтенсивна ресурсоощадна, капіталоінтенсивна ресурсоощадна, капіталоінтенсивна трудоощадна. Форми розвитку диференціююся залежно від конкретного виду ресурсу, який інтенсивно використовується чи навпаки заощаджується. Наприклад: матеріаломістка, енергоємна, матеріалоощадна, енергоощадна і т. д.
В історичному аспекті ці напрямки та форми можуть чергуватися як переважні залежно від умов розвитку промисловості та домінуючих напрямків науково-технічного прогресу. Наприклад, заведено вважати, що відносних дефіцит капіталу як фактора виробництва, висуває на перший план проблему економії основного капіталу та спонукає інвесторів розвивати менш капіталомісткі галузі промисловості в тому числі й ресурсомісткі.
Але слід мати на увазі, що ці ресурсомісткі форми мають обмежене значення і не можуть тривалий час домінувати не на шкоду ефективності та темпам розвитку промисловості.
