- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •19. Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21. Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за рищик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного та механізму та фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежив.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартісті ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності припускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості і корисності об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.
Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий продати об'єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об'єкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий купити даний об'єкт інтелектуальної власності. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.
Порівняльний підхід до оцінювання об'єктів інтелектуальної власності реалізується у більшості випадків на основі таких методів:
— методу порівняльних продаж
— методу звільнення від роялті
75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
Намагання реформувати й удосконалити соціалістичну економіку виявилися невдалими, оскільки вони ґрунтувалися на спробах підвищити ефективність економіки, не торкаючись її фундаментальних відносин відносин власності. Практика показала, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результатів. Проголошення незалежності України поставило принципово нове завдання реформування відносин власності для створення нормальної ринкової економіки.
Реформування відносин власності може відбуватися еволюційно або революційно.
У світовій практиці відомі дві концепції реформування відносин власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літературі є «роздержавлення»: перша — полягає в наданні економічної самостійності (самоуправлінська концепція), друга — це власне і є концепція приватизації.
Самоуправлінська концепція передбачає, що власність на засоби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишається державною, приватна власність (точніше колективна) поширюється лише на результати господарської діяльності — прибуток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одноосібному чи колективному). Проте колективна власність завжди пов'язана з проблемами неефективного управління, її недоліки загальновідомі. Тому самоуправлінська концепція переважає на початкових етапах переходу до ринкової економіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності.
Центральне місце в процесі трансформації економіки в перехідний період належить приватизації. Приватизацію можна визначити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.
Однак ці концепції зовсім не є альтернативними. Обидві вони широко застосовуються на практиці і можна казати лише про переважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержавлення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість економістів погоджуються на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.
Одним з основних постулатів неоліберальної моделі економічної трансформації, якої дотримується Україна, є вимога якнайскорішого дерегулювання економіки, тобто здійснення приватизаційних процесів максимально швидкими темпами. Проте негативний досвід так званого сертифікатного етапу приватизації великих промислових підприємств змусив змінити погляди не тільки на роль держави, а й на місце державного сектору в перехідній економіці.
Слабке законодавче опрацювання прав власності призвело до серйозного конфлікту інтересів у процесі приватизації великих промислових підприємств. Загострилась суперечність між функціями власності і контролю в корпоративних формах підприємства — більшість дрібних акціонерів було усунуто від контролю за розподілом доходів і від управління. А швидка приватизація за сертифікат-ною схемою супроводжувалась ще й конфліктами інтересів трудових колективів і адміністрації. Досвід багатьох країн світу (у тому числі й постсоціалістич-них) показав, що форсована приватизація призводить до негативних соціальних наслідків, оскільки її результатом стає невиправдане збагачення незначної частини суспільства і так само невиправдане зубожіння більшості населення. Позитивними результати приватизації є тільки там, де вона відбувалась не як процес штучного перерозподілу власності, а як наслідок розвитку ринкових відносин, тобто розвитку самої економіки.
76. Основні напрямки, принципи та пріоритети приватизації в Україні.
В Україні процес приватизації регулюється такими Законами України :”Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих підприємств”, “Про приватизаційні папери”, “Про фонд державного майна Ураїни”, “Про особливості приватизації майнапідприємств паливно-енергетичного комплексу”, “Про оренду мйна державних підприємств та організацій, державна прграма приватизації майна державних підприємств” і ін.
Принципи і пріоритети приватизації: законність; державне регулювання і контроль; забезпечення соціального захисту та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатне передання державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації; урахування особливості приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих держвних підприємств; застосування переважно конкурентних способів; додержання антимонопольного законодавства; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; продаж державного майна тільки за грошові кошти.
Пріоритетне право громадян на придбання державного майна передбачає: першочергову участь громадян України у придбанні об’єктів приватизації; придбання за рахунок приватизаційних і компенсаційних сертифікатів майна за номінальною вартістю; надання пільгових безготівкових кредитів на цілі прватизації; спрощення процедури участі громадян України у приватизації, стимулювання створення приватизаційної інфраструктури.
