74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності припускає вико­ристання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості і корисності об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.

Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий продати об'єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об'єкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий купити даний об'єкт інтелектуальної власності. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і по­купця.

Порівняльний підхід до оцінювання об'єктів інтелектуальної власності реалізується у більшості випадків на основі таких методів:

— методу порівняльних продаж

— методу звільнення від роялті

75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.

Намагання реформувати й удосконалити соціалістичну економіку виявилися невдалими, оскільки вони ґрунтувалися на спробах підвищити ефективність економіки, не торкаючись її фундаментальних відносин відносин власності. Практика по­казала, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результа­тів. Проголошення незалежності України поставило принципово нове завдання реформування відносин власності для створення нормальної ринкової економіки.

Реформування відносин власності може відбуватися еволю­ційно або рево­люційно.

У світовій практиці відомі дві концепції реформування відно­син власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літе­ратурі є «роздержавлення»: перша — полягає в наданні економіч­ної самостійності (самоуправлінська концепція), друга — це вла­сне і є концепція приватизації.

Самоуправлінська концепція передбачає, що власність на за­соби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишає­ться державною, приватна власність (точніше колективна) поши­рюється лише на результати господарської діяльності — прибу­ток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одно­осібному чи колективному). Проте колективна власність завжди пов'язана з проблемами неефективного управ­ління, її недоліки загальновідомі. Тому самоуправлінська конце­пція переважає на початкових етапах переходу до ринкової еко­номіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності.

Центральне місце в процесі трансформації економіки в пере­хідний період належить приватизації. Приватизацію можна ви­значити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.

Однак ці концепції зовсім не є альтернативними. Обидві вони широко застосовуються на практиці і можна казати лише про пе­реважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержа­влення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість еконо­містів погоджуються на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.

Одним з основних постулатів неоліберальної моделі економіч­ної трансформації, якої дотримується Україна, є вимога якнай­скорішого дерегулювання економіки, тобто здійснення приватизаційних процесів максимально швидкими темпами. Проте нега­тивний досвід так званого сертифікатного етапу приватизації ве­ликих промислових підприємств змусив змінити погляди не тіль­ки на роль держави, а й на місце державного сектору в перехідній економіці.

Слабке законодавче опрацювання прав власності призвело до се­рйозного конфлікту інтересів у процесі приватизації великих про­мислових підприємств. Загострилась суперечність між функціями власності і контролю в корпоративних формах підприємства — більшість дрібних акціонерів було усунуто від контролю за розподі­лом доходів і від управління. А швидка приватизація за сертифікат-ною схемою супроводжувалась ще й конфліктами інтересів трудо­вих колективів і адміністрації. Досвід багатьох країн світу (у тому числі й постсоціалістич-них) показав, що форсована приватизація призводить до негатив­них соціальних наслідків, оскільки її результатом стає невиправ­дане збагачення незначної частини суспільства і так само не­виправдане зубожіння більшості населення. Позитивними ре­зультати приватизації є тільки там, де вона відбувалась не як процес штучного перерозподілу власності, а як наслідок розвитку ринкових відносин, тобто розвитку самої економіки.

76. Основні напрямки, принципи та пріоритети приватизації в Україні.

В Україні процес приватизації регулюється такими Законами України :”Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих підприємств”, “Про приватизаційні папери”, “Про фонд державного майна Ураїни”, “Про особливості приватизації майнапідприємств паливно-енергетичного комплексу”, “Про оренду мйна державних підприємств та організацій, державна прграма приватизації майна державних підприємств” і ін.

Принципи і пріоритети приватизації: законність; державне регулювання і контроль; забезпечення соціального захисту та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатне передання державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації; урахування особливості приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих держвних підприємств; застосування переважно конкурентних способів; додержання антимонопольного законодавства; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; продаж державного майна тільки за грошові кошти.

Пріоритетне право громадян на придбання державного майна передбачає: першочергову участь громадян України у придбанні об’єктів приватизації; придбання за рахунок приватизаційних і компенсаційних сертифікатів майна за номінальною вартістю; надання пільгових безготівкових кредитів на цілі прватизації; спрощення процедури участі громадян України у приватизації, стимулювання створення приватизаційної інфраструктури.