- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •19. Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21. Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за рищик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного та механізму та фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежив.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартісті ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
69. Види ліцензійних платежив.
Існує декілька видів ліцензійних платежів.
Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні відрахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ. У ліцензійних угодах встановлюється розмір, база нарахування та періодичність виплат роялті. Розмір роялті встановлюється виходячи із середнього рівня показників, що є характерними для певної галузі. Роялті можуть розраховуватися з розрахункової ціни одиниці продукції (обсягу реалізації продукції) або суми прибутку від використання ОПВ, наданого за ліцензією. На розмір роялті впливає специфіка галузі техніки: чим більша наукомісткість галузі, тим більше роялті. У світовій практиці купівлі-продажу ліцензій найвищі ставки роялті в електронній промисловості, авіатехніці, виробництві озброєння, точному приладобудуванні, верстатобудуванні, автомобільній промисловості.
Паушальний платіж — зафіксована у ліцензійній угоді сума, яка сплачується одноразово або частинами. Ця сума не залежить від фактичного використання ліцензій, а встановлюється на підставі експертних оцінок. Розмір паушального платежу дорівнює сумі приведених на момент виплати вартостей роялті за відповідною ставкою дисконтування. Паушальна форма платежу страхує ліцензіара від комерційних та інших ризиків, що пов'язані з трансфером ОПВ. Проте ліцензіар утрачає можливість отримання додаткових доходів у випадку, якщо виробництво продукції за ліцензією перевищить розрахункові обсяги.
Участь у прибутках — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку від комерційного використання предмета ліцензії. Як правило, участь ліцензіара у прибутках ліцензіата становила до ЗО % у разі надання виключної ліцензії та 10 % — при не виключній ліцензії.
Участь у власності — передача ліцензіатом частини акцій своїх підприємств ліцензіару як платежу за надану ліцензію. Цей вид платежу використовується з метою контролю над власністю іноземних підприємств, що використовують техніку та технологію ліцензіара.
Ціна ліцензії засновується на визначенні вартості ОПВ і є договірною взаємовигідною сумою платежу за використання предмета ліцензії. Вона перебуває в інтервалі між верхньою і нижньою межами ціни ліцензії.
70. Принципи встановлення ринкової вартісті ліцензії.
Механізм визначення ціни ліцензії:
- Для попереднього визначення розміру прибутку ліцензіат може скористатися складеним кошторисом витрат виробництва продукції, що ліцензується, щоб визначити собівартість одиниці продукції.
- Прибуток визначається як різниця між ціною реалізації продукції і собівартістю.
- Знаючи річний випуск продукції в штуках і термін дії ліцензійної угоди в роках, можна визначити загальний обсяг прибутку з ліцензії.
- Порівнюючи обсяг прибутку, що планується одержати від виробництва на основі ліцензії, із прибутком без використання ліцензії, можна визначити розмір додаткового прибутку ліцензіата від придбання ліцензії.
- Очевидно, що ціна ліцензії не може бути більшою за розмір додаткового прибутку, в іншому випадку ліцензіат втратить частину свого прибутку, яку він міг би одержати навіть без купівлі ліцензії.
- Визначивши розмір додаткового прибутку, ліцензіат повинен встановити, у якому співвідношенні очікуваний додатковий прибуток буде розділено між ліцензіатом і ліцензіаром
Ціна ліцензії засновується на визначенні вартості ОПВ і є договірною взаємовигідною сумою платежу за використання предмета ліцензії. Вона перебуває в інтервалі між верхньою і нижньою межами ціни ліцензії.
Верхньою межею ціни ліцензії є найменша з величин:
приросту прибутку ліцензіата внаслідок використання ОПВ;
вартості закупівлі ліцензіатом аналогічного ОПВ в іншого власника;
витрат на самостійне розроблення технології (техніки) ліцензіатом.
Нижньою межею ціни ліцензії є величина витрат на трансфер ОПВ плюс утрачена вигода ліцензіара (приріст додаткового прибутку, який міг би отримати ліцензіар на ринках, якими він поступається на користь ліцензіата).
Крім того, на ціну ліцензії впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. До об'єктивних (ринкових) факторів належать: державні правила ліцензування; рівень виробничої та технологічної конкуренції на ринку; політичний та комерційний ризик у країні ліцензіата; стандарти, що стосуються якості продукції у відповідній галузі тощо. До суб'єктивних факторів, що встановлюються у ліцензійній угоді, входять: обмеженість попиту на певному ринку; обмеження на обсяг виробництва продукції, вимоги до якості продукції, термін дії ліцензійної угоди, інші обмеження на використання ОПВ.