66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності (далі - Установа). Для цього заявка направляється на адресу Державного підприємства "Український інститут промислової власності", підлеглого Установі, де проходить експертизу Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Установа здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Охорона прав на об'єкти промислової власності регламентується законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", а також низкою підзаконних актів: положень, правил, інструкцій.

67. Форми трансферу інтелектуальної власності.

Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності буває наступною:

1) або продаж прав власності (наприклад, на товарний знак (торгову марку); 2) або передача права згідно укладання ліцензійного договору або договору франшизи.

У цьому випадку ліцензійний договір надає право користування об'єктом інтелектуальної власності. На сьогодні, в законодавстві України не використовується термін "франшиза", аналогом їй є "комерційна концесії", що по суті є одне і теж.

3) угода на передачу ноу-хау – надання технічного досвіду й секретів в-ва

4) надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання машин, обладнання

5) промислова та технічна співпраця

6) надання інжинірингових послуг – підготовка техніко-економічних обґрунтувань, проектів, консультації

7) передача ОПВ у рамках науково-технічної кооперації

8) передача ОПВ у вигляді статутного внеску до спільних під-в

68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.

Обґрунтування доцільності операцій купівлі—продажу ліцен­зій передбачає проведення аналізу технічного результату та еко­номічної ефективності ліцензійного договору. Аналіз технічного 'результату полягає у виявленні переваг технічних і технологіч­них параметрів об'єктів ліцензії порівняно з власними дослі­дженнями й розробками. Технічні параметри оцінюються у нату­ральних одиницях виміру, які мають постійний масштаб, що важливо для зіставлення рівня техніки й технології різних країн. Економічний аналіз дає змогу узагальнити оцінювані варіанти техніки, перейти від оцінки окремих параметрів до оцінки сукуп­ності їхніх якостей у цілому та встановити економічний ефект, який можна отримати від купівлі-продажу ліцензій.

У закордонній практиці обґрунтування доцільності купівлі-продажу ліцензій найчастіше враховуються такі фактори: частка продажу на даному ринку, ступінь проникнення на ринок, зміна те­нденцій в обсязі продажів, а також розмір ліцензійної винагороди, якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору .

Для обґрунтування економічної ефективності купівлі-продажу ліцензій важливе значення має визначення виду та розміру ліцен­зійних платежів.

Існує декілька видів ліцензійних платежів.

Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні від­рахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ. У ліцензійних угодах встановлюється розмір, база нарахування та періодичність виплат роялті. На розмір роялті впливає специфіка галузі техніки: чим бі­льша наукомісткість галузі, тим більше роялті.

Паушальний платіж — зафіксована у ліцензійній угоді сума, яка сплачується одноразово або частинами. Ця сума не залежить від фактичного використання ліцензій, а встановлюється на під­ставі експертних оцінок.

Участь у прибутках — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку від комерційного використання предмета ліце­нзії.

Участь у власності — передача ліцензіатом частини акцій своїх підприємств ліцензіару як платежу за надану ліцензію. Цей вид платежу використовується з метою контролю над власністю іноземних підприємств, що використовують техніку та техноло­гію ліцензіара.

Ціна ліцензії засновується на визначенні вартості ОПВ і є до­говірною взаємовигідною сумою платежу за використання пред­мета ліцензії. Вона перебуває в інтервалі між верхньою і ниж­ньою межами ціни ліцензії.