- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики
- •5. Функції й завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв’язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості
- •8. Статистичні й динамічні показники рівня ефективності: тенденції рівня ефективності.
- •9. Типи розвитку промисловості та їх характеристика: екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •13. Організаційна модель прогнозування зростання промислового виробництва.
- •14. Сутність структури промисловості: відтворювальні пропорції, галузева структура, регіональна структура, соціальна структура, зовнішньоекономічна структура промисловості.
- •15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.
- •18. Критерії пріоритетності у структурній політиці.
- •19. Нові організаційні форми структурної політики: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •20. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •21. Методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.
- •22. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •23. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •24. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за рищик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної нтп.
- •54. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики
- •55. Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56. Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59. Складові організаційно-економічного та механізму та фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності
- •60. Методи державної інноваційної політики
- •61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.
- •64. Об’єкти промислової власності.
- •65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежив.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартісті ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порвняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •75. Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств в промисловості.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання
- •83. Подвійна роль світового банку: відкритість економіки і структурні диспропорції
- •84. Методи державної зовнішньоекономічної політики щодо промисловості
- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
60. Методи державної інноваційної політики
Основними методами реалізації державної інноваційної політики є такі:
• підтримка і прямий розвиток науково-технічної сфери, створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;
• надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позичок за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;
• створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими^ кредитними пільгами;
• розроблення та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;
» створення системи атестації інноваційної продукції, тобто розроблення методик атестації, визначення установ та організацій, які матимуть право проводити таку атестацію, розроблення та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які надаватимуть право користування податковими пільгами виробникам такої продукції;
• створення державної інформаційної інфраструктури — розвиток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світової мережі бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі «Інтернет», установ для надання консультаційних дорадчих та організаційних послуг інноваторам;
» фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продук-
ту — гранти, позички, субсидії, гарантовані кредити, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщенням та сервісом, експортне кредитування тощо;
• зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;
• розвиток та підтримка системи освіти: повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, системи підвищення кваліфікації;
• створення належного правового середовища для інноваторів, тобто розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції: системи стандартизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл новатору на тимчасову монополію;
• створення сприятливих умов для міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для виробництва інноваційної продукції;
• обстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;
• зниження державного мита для індивідуальних винахідників;
• прискорення амортизації та інші амортизаційні пільги;
• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.
61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
Фінансово-кредитна система повинна забезпечувати фінансування всіх етапів інноваційного процесу: від стартових вкладень до венчурного і кредитного фінансування на завершальних стадіях.
Законом України передбачено наступне
повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;
- часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;
- повна або часткова компенсація відсотків (за рахунок тих же бюджетів), сплачених суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та ін фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
- надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;
- майнове страхування реалізації інноваційних проектів страховщікамів.
Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.
Сприяє розвитку інноваційної діяльності грантове фінансування та тендери (державні торги). У першому випадку відбираються найкращі проекти. У другому - вибираються на конкурсній основі виконавці для здійснення конкретних пріоритетних для країни проектів науково-технічного розвитку. Інвестуванням інноваційних проектів займаються інноваційні, інвестиційні, венчурні фонди.
Одним з головних елементів фінансово-кредитної системи є банки та ін кредитні установи, які надають довгострокові позики підприємствам. Досить вагомі обсяги фінансових ресурсів можна залучити шляхом отримання кредитів банків.
Важливість кредитних ресурсів полягає в тому, що кредит - це по більшій частині створення купівельної спроможності для передачі її підприємцю
Для стимулювання інноваційної діяльності в Україні доцільно:
- збільшувати обсяги державного фінансування наукової і науково-технічної сфери;
- збільшувати обсяги державних замовлень науковим організаціям на конкурсній основі;
- збільшувати фінансування витрат, пов'язаних з міжнародним співробітництвом інноваційних організацій;
- поширювати систему пільгового кредитування інноваційних проектів;
- розвивати систему страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері;
- поширити відшкодування частини кредитних відсоткових ставок за рахунок бюджетів всіх рівнів;
- розробити систему стимулювання довгострокового кредитування інноваційних проектів комерційними банками;
- створювати сприятливий клімат для розвитку вітчизняних венчурних фондів;
- розробити систему фііансово-кредитної підтримки малих інноваційних підприємств;
- створити спеціальний державний інноваційний банк, основною функцією якого буде довгострокове кредитування пріоритетних інноваційних проектів під низьку процентну ставку.
