60. Методи державної інноваційної політики

Основними методами реалізації державної інноваційної полі­тики є такі:

• підтримка і прямий розвиток науково-технічної сфери, ство­рення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;

• надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позичок за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

• створення приватних інноваційних фондів, що користують­ся значними податковими^ кредитними пільгами;

• розроблення та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

» створення системи атестації інноваційної продукції, тобто розроблення методик атестації, визначення установ та організа­цій, які матимуть право проводити таку атестацію, розроблення та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які нада­ватимуть право користування податковими пільгами виробникам такої продукції;

• створення державної інформаційної інфраструктури — роз­виток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світової мережі бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі «Інтернет», установ для надання консультаційних дорад­чих та організаційних послуг інноваторам;

» фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продук-

ту — гранти, позички, субсидії, гарантовані кредити, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщенням та сервісом, експортне кредитування тощо;

• зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

• розвиток та підтримка системи освіти: повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахо­вої підготовки, системи підвищення кваліфікації;

• створення належного правового середовища для інноваторів, тобто розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції: системи стандар­тизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл новатору на тимчасову монополію;

• створення сприятливих умов для міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для виробництва інноваційної продукції;

• обстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;

• зниження державного мита для індивідуальних винахідників;

• прискорення амортизації та інші амортизаційні пільги;

• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.

61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.

Фінансово-кредитна система повинна забезпечувати фінансування всіх етапів інноваційного процесу: від стартових вкладень до венчурного і кредитного фінансування на завершальних стадіях.

Законом України передбачено наступне

повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

- часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

- повна або часткова компенсація відсотків (за рахунок тих же бюджетів), сплачених суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та ін фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

- надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

- майнове страхування реалізації інноваційних проектів страховщікамів.

Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.

Сприяє розвитку інноваційної діяльності грантове фінансування та тендери (державні торги). У першому випадку відбираються найкращі проекти. У другому - вибираються на конкурсній основі виконавці для здійснення конкретних пріоритетних для країни проектів науково-технічного розвитку. Інвестуванням інноваційних проектів займаються інноваційні, інвестиційні, венчурні фонди.

Одним з головних елементів фінансово-кредитної системи є банки та ін кредитні установи, які надають довгострокові позики підприємствам. Досить вагомі обсяги фінансових ресурсів можна залучити шляхом отримання кредитів банків.

Важливість кредитних ресурсів полягає в тому, що кредит - це по більшій частині створення купівельної спроможності для передачі її підприємцю

Для стимулювання інноваційної діяльності в Україні доцільно:

- збільшувати обсяги державного фінансування наукової і науково-технічної сфери;

- збільшувати обсяги державних замовлень науковим організаціям на конкурсній основі;

- збільшувати фінансування витрат, пов'язаних з міжнародним співробітництвом інноваційних організацій;

- поширювати систему пільгового кредитування інноваційних проектів;

- розвивати систему страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері;

- поширити відшкодування частини кредитних відсоткових ставок за рахунок бюджетів всіх рівнів;

- розробити систему стимулювання довгострокового кредитування інноваційних проектів комерційними банками;

- створювати сприятливий клімат для розвитку вітчизняних венчурних фондів;

- розробити систему фііансово-кредитної підтримки малих інноваційних підприємств;

- створити спеціальний державний інноваційний банк, основною функцією якого буде довгострокове кредитування пріоритетних інноваційних проектів під низьку процентну ставку.