16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.

Графічно подати вплив структурних зрушень на обсяг виробництва продукції можна за допомогою графіка виробничої функції за умов впливу технічного прогресу та спадної граничної продуктивності факторів виробництва праці (L) і капіталу (K) має вигляд поверхні пагорба, найбільша висота якого відповідає максимальному обсягу продукції. Якщо зробити зріз цього пагорба, то можна зауважити, що кожному варіанту співвідношення праці й капіталу відповідатимуть свої специфічні показники галузевої структури промисловості.

Графік 1. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції

на площині зрізу пагорба виробничої функції умовно зображена динаміка галузевої структури промисловості за допомогою зміни товщини „шарів”, кожен з яких відповідає питомій вазі будь-якої галузі (a_i N). Позначимо через a₁ питому вагу галузей, які визначають науково-технічний рівень продукції промисловості. Тоді, як видно з графіка, найбільші структурні зміни відповідають максимуму виробничої функції та певному співвідношенню витрат праці (L) та капіталу (K). Таким чином, пошук оптимального зростання промислового виробництва виконується за допомогою оптимального розподілу ресурсів між галузями, тобто зводиться до розрахунку оптимальної структури промисловості.

17. Активна та пасивна стратегії структурної політики: напрями й методи активної структурної політики.

Регулювання структурних зрушень у промисловості здійснюється за допомогою структурної політики. У широкому розумінні структурна політика держави – це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів для підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та розв’язання актуальних проблем сьогодення.

На практиці існують два типи структурної політики: пасивна й активна. Вони відрізняються рівнем втручання держави в структурні зрушення.

Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу і праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях. Структура змінюється внаслідок змін у нормах прибутку. Однак, такий спосіб формування структури економіки потребує багато часу і пов’язаний зі значними соціальними втратами.

Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує важелі для прискорення прогресивних зрушень. Її концепція ґрунтується на чіткому визначенні найефективніших напрямків структурної трансформації промисловості. До основних напрямків можна віднести:

1. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які значну частину продукції реалізують на експорт.

2. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію.

3. Розвиток виробництва конкурентноздатних на світовому ринку товарів з метою захоплення ринків збуту в країнах, що розвиваються.

4. Підтримка виробництв, які впроваджують ресурсозбережні технології, з метою скорочення попиту на дефіцитні для країни ресурси.

5. Скорочення виробництва в депресуючих галузях.

6. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які здатні підвищити науково-технічний рівень та якість промислової продукції.

Держава може здійснювати структурну політику за допомогою методів прямого та непрямого регулювання.

До методів непрямого регулювання належать: методи індикативного планування; надання податкових і кредитних пільг; політика прискореної амортизації; відповідна цінова та експортно-імпортна політика (встановлення різних імпортних та експортних тарифів) тощо.

До методів прямого регулювання належать: надання фінансової допомоги у вигляді інвестиційних надбавок, субсидій, дотацій, позичок на розвиток окремих галузей, виробництв, регіонів; використання системи державних замовлень та закупівель тощо.