58

міністерство аграрної політики та продовольства україни

харківський національний технічний університет сільського господарства

імені Петра Василенка

ННІ бізнесу і менеджменту

Кафедра економіки та маркетингу

курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему:

«економічна ефективність виробництва та реалізації зерна в тов «агрофірма престиж» м.харків»

Виконала: студентка

24-ОА групи

Губар Анна Андріївна

Керівник:

к.е.н., доцент кафедри

Кравченко Ольга Михайлівна

Харків – 2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Стан розвитку зерновиробництва в Україні…………………………..5

1. Основні тенденції зернової галузі України………………………..5

2. Проблематика сучасного зерновиробництва в Україні…………..8

3. Шляхи поліпшення ефективності виробництва та реалізації зернових культур…………………………………………………...11

Розділ ІІ. Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ»……………………………………………………..15

2.1. Організаційна характеристика ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», спеціалізація та інтенсифікація виробництва…………………….15

2.2. Стан та ефективність використання земельних, трудових та матеріальних ресурсів підприємства ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ»………………………………………………………….22

2.3. Фінансовий стан та ефективність роботи підприємства ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ»………………………………………...31

Розділ ІІІ. Економічна ефективність виробництва та реалізації зерна……….37

3.1. Технологія виробництва зерна……………………………………...37

3.2. Економічна ефективність виробництва зернової продукції………44

3.3. Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна…………….49

Висновки і пропозиції…………………………………………………………...52

Список використаної літератури………………………………………………..54

Додатки …………………………………………………………………………..58

вступ

Актуальність теми визначається принциповою роллю вирощування зернових культур в Україні. Дана галузь сільського господарства є традиційною для національної економіки нашої держави, забезпечуючи при цьому сировиною переробну, харчову та інші промисловості.

Україна має вигідні природно-кліматичні умови, що сприяють розвитку цієї галузі агропромислового виробництва (далі АПВ): помірний клімат, чорноземні ґрунти, рівнинний рельєф тощо. Такі факти дають змогу зробити висновок про високий потенціал держави щодо вирощування зернових культур. Проте фактичні дані за останнє десятиліття свідчать про зниження обсягів виробництва зерна як стратегічно важливої культури, а тому необхідність в науково обґрунтованих розробках наближення значень фактичного вирощування зерна до потенційних в Україні є сьогодні першочерговим завданням як держави, так і населення.

Таким чином, тема представленої роботи: «Економічна ефективність виробництва та реалізації зерна в ТОВ «Агрофірма Престиж».

Галузь АПВ народного господарства задовольняє більшу частину першочергових потреб людини, зокрема потребу у харчуванні та одязі, що визначає загальний рівень життя населення. В даному контексті галузь зерновиробництва має не лише кількісно забезпечити населення країни продовольчими товарами, але і якісно вплинути на покращення добробуту населення шляхом забезпечення здоров’я нації.

Мета роботи полягає у визначенні пріоритетних шляхів покращення ефективності виробництва зерна в підприємстві ТОВ «агрофірма престиж» Харківської області.

Завдання роботи підпорядковані меті дослідження:

1. науково-дослідне визначення стану розвитку зерновиробництва на основі вивчення робіт вітчизняних і зарубіжних вчених;

2. характеристика організаційно-економічної структури підприємства ТОВ «агрофірма престиж» в період з 2009 по 2011 роки;

3. визначення стану ефективності вирощування та реалізації зерна на підприємстві ТОВ «агрофірма престиж» за 2009-2011 рр.;

4. пошук шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна в аналізуємому підприємстві.

Об’єктом дослідження є діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «агрофірма престиж».

Предметом дослідження є методи і способи раціонального поєднання й ефективного використання всіх видів ресурсів для вирощування зерна на підприємстві ТОВ «агрофірма престиж».

Методологічна база. Робота будується на загальнонаукових методологіях сучасного наукового пізнання в економічних науках, до яких відносять системний, нормативний, економіко-математичний методи, метод економічного аналізу. До методичного інструментарію включено: синтез, аналіз, абстракція, які дозволяють полегшити методику дослідження.

Джерелами інформації є нормативно-правові акти України [9], [16]; наукові статті українських та зарубіжних дослідників таких, як Т.В.Калашнікова [11], М.Ф.Огійчук [17], О.Ю.Грищенко [6], М.В.Бардадим [2], В.Я.Месель-Веселяк [14], [15], С.Л.Ганначенко [4], В.В.Россоха [19], П.М.Грицюк [5], В.В.Скальський [22], О.М.Саковська [21], О.Л.Руда [20], Д.Ю.Соловей [23], К.С.Бородченко [3], І.О.Кривошея-Гунько [12], В.Я.Амбросов [1], В.А.Мамчур [13]; навчальні підручники з економіки АПВ [8], [10], [18] та агрономії [24], а також раніше проведені нами власні дослідження [7] і глобальна мережа Інтернет [16].

Розділ і. Стан розвитку зерновиробництва в Україні

1. Основні тенденції зернової галузі України

Забезпечення продовольчої безпеки країни здійснюється шляхом виробництва харчової продукції, сировинною базою для якої є сільське господарство. В даному контексті сільське господарство може надавати як напівфабрикати для переробних галузей АПВ, так і готову продукцію для народного споживання.

Аналізуючи результати власних досліджень, Т.В. Калашнікова (2010 р.) робить висновок про рівень споживання продуктів харчування на одну особу в країні свідчать. Статистичні дані свідчать, що споживання хліба, цукру, олії та картоплі у 2008 році перевищувало фізіологічну потребу. При цьому рівень розвитку сільськогосподарської галузі економіки України свідчить про наступне: країна протягом останніх років забезпечує себе зерном на 198,2% [11, с.26-27].

На підставі вивченої Постанови Кабінету Міністрів від 5 грудня 2007 р., в якій було затверджено методику визначення основних індикаторів продовольчої безпеки держави. Виявилось, що третю позицію по значущості серед показників займає достатність запасів зерна у державних ресурсах (співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно) [16].

Таким чином, особливу роль відіграє виробництво зернових культур як традиційної галузі сільського господарства. Ця сфера АПВ надає сировину для виробництва хлібобулочних виробів. З іншого боку, зерно є кормом для тварин, для виробництва тваринницької продукції (м’яса, молока, яєць) та сировинною для промислових галузей (пивоваріння, виробництво крохмалю, спирту). Погоджуємось з думкою О.В. Солошенко, що зерно є і буде головним джерелом грошових надходжень в Україні, фінансовим фундаментом агарних підприємств, від якого залежить розвиток всього сільського господарства [24, с.14].

Досліджуючи стан розвитку зерновиробництва Харківської області, М.Ф. Огійчук установив, що фермерськими господарствами Харківської області у 2009 році вироблено валової продукції сільського господарства (у порівняльних цінах 2005 року) на 223 млн. грн, в якій питома вага продукції рослинництва становила 93,8%. Найбільшу частку в структурі посівної площі (66,4%) займають саме посіви зернових [17, с.25].

Порівнюючи дані вирощування сільськогосподарської продукції в Україні за природно-географічними зонами, важливо відмітити, що переважну більшість сільськогосподарської продукції виробляють у зоні Лісостепу, зокрема цукрових буряків – 84,6%, зерна – 54,5%, молока – 60,3%. [6, с.59].

Необхідно відзначити, що питома вага зернових культур у структурі товарної продукції рослинництва як домінуючої галузі сільського господарства Лісостепу у Харківській області становить 89%. Така ж структурна динаміка простежується і в зоні Південного Степу: АР Крим – 93%, Запорізька область – 91%, Дніпропетровська – 88%, Миколаївська – 82%. [6, с.59-60].

Така ситуація підкреслює позитивну динаміку виробництва зернових культур в Україні. Вітчизняні науковці неодноразово стверджували, що Україна «має величезний потенціал виробництва зернових і зернобобових, які ж основою виробництва тваринницької продукції…У 1980 році Україна посідала друге місце в Європі та п’яте-шосте – у світі за обсягом виробництва зернових культур…» [2, с.58]. Проте з набуттям Україною незалежності ця галузь витримала істотні кількісні та якісні зміни. Так, за висновками М.В. Бардадима (2010 р.) істотно зменшилися обсяги виробництва зернових – майже на 12 млн. т, якщо брати показники 2004-2008 роки. В радянські часи найбільший обсяг виробництва зернових по Україні був у 1989 році – 51,2 млн. т. За 2000-2008 роки рекордним у цьому відношенні був 2008 рік, а найменш врожайним – 2000-й, різниця становила 2,2 рази. У 1986-1990 роках валовий збір зерна в Україні становив у середньому за рік 47,6 млн. т, а за 2004-2008 роки – відповідно 39,3 млн. т, тобто середньорічні обсяги валового збору зерна зменшилися на 8,3 млн. т (або на 17,4%) [2, с.58].

Ненайкращими є прогнози виробництва зернових і зернобобових культур в Україні на 2012 р. На основі методу адаптивного моделювання В.Я. Месель-Веселяк (2012 р.) розробив методику прогнозування врожайності сільськогосподарських культур на 2012 за середнім, оптимістичним та песимістичним варіантами (табл.1):

Таблиця 1.1

Прогноз виробництва зернових культур в Україні на 2012 рік

Культура	2011р.			Площа посіву, тис.га	Оптимістичний		Середній		Песимістичний
	Площа посіву, тис.га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис.т		Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис.т	Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис.т	Урожайність, ц/га	Вало-вий збір, тис.т
Зернові і зерно-бобові, всього	15314,3	37	56675	15819,6	37,7	59625	34,9	55228	32,1	50831
у тому числі:	х	х	х	х	х	х	х	х	х	х
Озимі, всього	7848,1	32,5	25519	7049,9	31,7	22359	28,6	20162	25,5	17965
У т.ч. пшени-ця	6389,4	33,8	21587	5627,6	32,7	18402	29,4	16545	26,1	14688
Жито	279,0	20,8	578	307,5	22,1	680	20,1	618	18,1	557
Ячмінь	1179,8	28,4	3353	1114,8	29,4	3278	26,9	2999	24,4	2720
Ярі, всього	7064,3	43,1	30482	8769,7	42,5	37265	40,0	35066	37,5	32867
У т.ч. пшени-ця	267,3	27,1	725	299,9	28,0	840	25,9	777	23,8	714
ячмінь	2504,5	22,9	5744	2846,3	24,4	6945	22,1	6290	19,8	5636

За даними таблиці, навіть при оптимістичному варіанті подій по окремих культурах урожайність нижча досягнутої у 2011 році. Землі для вирощування озимої пшениці знаходяться у доброму і задовільному стані та при належному догляді за ними може бути забезпечена врожайність у 32,7 ц/га, проти 33,8 ц/га у 2011 році, озимого ячменю – 29,4 проти 28,4 і озимого жита на рівні 2011 р. – 22,1 ц/га. Збільшаться на 20% площі посіву високоврожайної кукурудзи. Отже, є реальна можливість забезпечити прогнозовану 37,7 ц/га врожайність зернових культур проти 37,0 ц/га у 2011 році та досягти валового збору 59,6 проти 56,7 млн. т [14, с.33-34].

Але при збереженні поступової динаміки росту виробництва зернових і зернобобових культур. В.Я. Месель-Веселяк в іншій своїй роботі (2011 р.) прогнозує, що виробництво зернових може бути збільшено у 2015 році до 55,0, у 2020 році – до 80,0 і в 2030 році – до 95,0 млн. т проти 51,0; 53,3; 46,0 і 39,3 млн. т відповідно у 1990, 2008, 2009 і 2010 роках [15, с.48].

Таким чином, вітчизняні науковці по-різному оцінюють сучасний рівень розвитку зерновиробництва. Протилежність їх думок викликає потребу в науковому обґрунтуванні змін у галузі виробництва зернових культур як традиційної для України. Ми ж схиляємось до думки, що стан розвитку зерновиробництва в Україні за останні два десятиліття погіршився, і тому вітчизняним виробникам необхідно докорінно змінити політику функціонування їхніх підприємств із зерновиробництва.