45. Ат і авт. Призначення, принцип роботи, особливості пожежної небезпеки та протипожежні вимоги до ректифікаційних колон.

АТ і АВТ: технологічна схема, особливості пожежної небезпеки та

протипожежного захисту.

Атмосферна трубчатка призначена для розділення нафти на легкі

фракції (бензини, дизпаливо і гас) та мазут.

Таку установку використовують коли не потрібна поглиблена переробка

нафти, тобто коли крім легких фракцій необхідно отримати мазут.

Це дуже складна технологічна установка, до складу якої входять:

- блоки ректифікаційних колон для розділення нафти;

- блоки теплообмінників та трубчатих печей для нагріву нафти (як правило

на відкритих майданчиках);

- відкриті або закриті гарячі та холодні насосні станції;

С в ою назву установка отримала через використання атмосферних

ректифікаційних колон, які працюють під тиском не більше 1,1-1,2 атм, та

велику кількість трубопроводів, які поєднують технологічні апарати.

Незважаючи на складність установки принцип її дії можна розглянути

на прикладі спрощеної принципової схеми.

При роботі АТ нафта з ЕЛОУ підігрівається у теплообміниках за рахунок

зворотнього тепла нафтопродуктів до температури 150-200 0С і подається у 1-

у ректифікаційну колону, де від неї відокремлюється найбільш легка

бензинова фракція. Кубовий залишок 1-ї колони називають "відбензиненою

нафтою", хоча вона ще має окремі, більш важкі, бензинові фракції.

Відбензовану нафту нагрівають у трубчатих печах до температури 360"С і

подають у 2-у ректифікаційну колону з додатковим блоком колон, де вона

поділяється на бензин, дизпаливо (соляр), гас та мазут.

Всі види бензинових фракцій направляються на блок стабілізації, де

у ректифікаційних колонах під тиском до 12 атм проводиться усереднення

складу бензину та вилучення з нього розчинених вуглеводних газів.

Процес роботи АТ безперервний.

О тримані на АТ продукти направляються або у товарний резервуарний

парк або ж на вторинну переробку.

Атмосферно-вакуумна трубчатка призначена для отримання з мазуту

масляних фракції та гудрону.

Т аку установку використовують коли нема потреби у мазуті і можна

провести поглиблену переробку нафти з отриманням мастил та гудрону.

На відзнаку від АТ вона має додаткову вакуумну частину для розділення

мазуту на масляні фракції.

У вакуумну частину входять: теплообмінники та трубчаті печі для нагріву

мазуту (як правило на відкритих майданчиках); блок вакуумних

ректифікаційних колон.

Вакуумні колони використовують для зменшення температури кипіння

мазуту, оскільки при надмірному перегріві він може розкладатися з

утворення коксу, який буде забруднювати ректифікаційні колони.

При роботі мазут з атмосферноі частини АВТ спочатку підігрівають

у теплообмінниках за рахунок зворотнього тепла нафтопродуктів, а потім у

трубчатих печах до температури 400"С і направляють у блок вакуумних

колон, де підтримується вакуум близько 50 мм рт.стовба.

У колонах мазут поділяється на газойль (важка фракція соляру), різні

масла (веретенне, машинне, циліндрове тощо) та гудрон, який відводять з

кубових частин колон.

Всі основні отриманні продукти направляються у товарний резервуарний

парк, а соляр та гудрон можуть використовуватись як сировина для

вторинної переробки.

Пожежна небезпека установок АТ та АВТ складається з пожежної небезпеки

складових апаратів, тобто з пожежної небезпеки ректифікаційних колон,

теплообмінників, трубчатих печей та насосних станцій.

Вона характеризується такими факторами:

1. Наявність великої кількості - до 30-40 тон_(N_____x_, ЛЗР-ГР з різними

температурами спалаху (Тсп) та робочими температурами (Тр).

Таким чином на установці є дільниці: категорії "А" через наявність ЛЗР

з Тсп < +28"С - атмосферна частина та блок стабілізації бензинів; категорії

"Б" через наявність ГР з Тр > Тн - вакуумна частина; категорії "Г" через

наявність відкритого полум’я - блоки трубчатих печей.

Але в цілому установки АТ-АВТ мають категорю "А".

2. Можливість утворення ВНК в апаратах при неправильних пусках та

зупинках, а також при аваріях вакуумних колон через підсмоктування

повітря.

При нормальній роботі ВНК утворюватись не буде через відсутність

вільного пароповітряногопростору (насоси, теплообмінники, трубчаті печі),

або через надмірну кількість пари в апаратах (ректифікаційні колони).

Таким чином вибухонебезпечні апарати на установці будуть з’являтися

тільки при нестабільних режимах роботи - пусках-зупинках та при аваріях.

3. Можливість утворення ВНК поза апаратів при аваріях від

різноманітних причин.

При цьому особливу небезпеку мають блоки стабілізації бензинів через

високі тиски - до 12 атм, що приводе до виходу великої кількості ЛЗР при

аваріях.

Таким чином середовище на установках АТ-АВТ буде характеризуватися

зонами класу 2.

4. Наявність різноманітних джерел запалювання та шляхів

розповсюдження пожеж.

До найбільш потужних джерел запалювання відносится відкритий вогонь

трубчатих печей, а серед шляхів розповсюдження пожеж найбільш

небезпечними є вибухи пароповітряних сумішей та апаратів.

Я к видно, пожежна небезпека установок АТ-АВТ дуже висока, що

вимагає впровадження великої кількості протипожежних заходів.

Протипожежний захист таких установок складається із заходів

протипожежного захисту складових апаратів, тобто протипожежного

захисту ректифікаційних колон, теплообмінників, трубчатих печей та

насосних станцій.

Як видно нафтопереробні заводи відносяться до об’єктів підвищеної

складності.

З аг альну технологічну схему НПЗ можна поділити на 2 ступеня

переробки нафти - первину та вторинну.

До первинної переробки відносяться установки ЕЛОУ, АТ та АВТ, які

достатньо складні, але принцип їх дії може бути розглянути через

спрощені технологічні схеми.

Всі вони мають високу пожежну небезпеку і вимагають впровадження

ефективних заходів протипожежного захисту.