45. Особливості пожежної небезпеки та протипожежний захист компресорних станцій горючих газів.

2.1. Призначення, види та особливості пожежної небезпеки компресорних

станцій

Д л я переміщення горючих газів використовують різноманітні за

конструкцією компресори. Вони можуть бути:

- поршневі або плунжерні - для утворення великих тисків (до

1200 атм);

- турбінні - для великих витрат газу.

Такі компресори частіше за все встановлюються на магістральних

газопроводах.

К ом пресори, як правило, розташовують в окремих одноповерхових

будинках, які звуться компресорними станціями.

С т ан ції які перекачують скраплені гази насиваються насосно-

компресорними.

Крім компресорів на станціях розташовують додаткове обладнання, серед

якого можуть бути:

- масловловлювачі - для вилученя з газу масла;

- кондесатовідводники - для вилучення конденсату води або вуглеводних

рідин;

- газові колектори - для розподілу потоків газу;

- витратні масляні баки.

Пожежна небезпека компресорних станцій характеризується рядом факторів:

1. Наявність горючих газів у великій кількості.

Таким чином всі компресорні станції відносяться до категорії "А".

2. Неможливість утворення ВНК в компресорах через відсутність

окислювача.

ВНК можуть утворюватись тільки при аваріях з підсмоктуванням повітря у

всмоктуючу лінію, якщо компресор працює із розрядженням. Таке трапляється

дуже рідко.

Все ж компресори можна віднести до вибухонебезпечних апаратів, оскільки

при значних перебільшеннях тиску вони можуть розриватися із швидкістю

вибуху

.

3. Можливість утворення ВНК поза компресорів при аваріях.

Причинами аварій можуть бути:

- знос сальників компресорів;

- старіння прокладок фланцевих з'єднань;

- ушкодження від вібрації;

- ушкодження від гідроударів конденсату;

- ушкодження від перебільшення тиску при перегрівах.

Таким чином в компресорних станціях буде зона класу 2.

4. Наявність типових джерел запалювання.

Особливістю спалахування газу є те, що для цього достатньо джерел малої

потужності.

5. Наявність шляхів та способів розповсюдження пожеж.

Пожежі на компресорних станціях можуть розповсюджуватися:

- випромінюванням;

-по розливу скраплених газів;

- горінням, вибухом або детонацією газоповітряних сумішей.

Пожежі компресорних станцій здебільшого починаються з вибухів і дуже

важко ліквідуються.

Все це свідчить про дуже високу пожежну небезпеку компресорних станцій

горючих газів.

2.2. Протипожежний захист компресорних станцій.

НД: - ВУПП-88 (ВНТП 28-79) "Протипожежні норми проектування

підприємств нафтопереробної та нафтохімічної промисловості" (Збірник

НКД N 31);

- ВНЕ 5-79 "Правила пожежної безпеки при експлуатації підприємств

хімічної промисловості";

- ППБ-79 "ППБ при експлуатації підприємств нафтоперероблюючих

підприємств"

- ППБ в У (Правила пожежної безпеки в Україні).

Їх протипожежний захист майже повністю аналогічний захисту насосних

станцій категорії "А". При цьому керуються однаковими нормативно-

керівними документами. Однак є окремі особливості до яких відносяться:

1. Вимоги до обладнання.

- н а компресорах повинні бути автоматичні регулятори тиску та

температури;

- при роботі із розрядженням у всмоктуючій лінії повинен бути контроль

наявності кисню в газі;

- все обладнання повинно бути заземлено і мати на фланцях токопровідні

перемички;

- в компресорній може бути витратний бак мастила з запасом не більше, як

на 2 доби;

- при ємності бака більше 5 куб.м повинна бути система аварійного

зливу.

2. Особливості вимог до вентиляції.

В компресорних додатково повинна бути місцева витяжна вентиляція від

сальників окрема від загальної.

45. Види реакторів хімічної промисловості, особливості пожежної небезпеки та протипожежний захист реакторних дільниць.

1. Призначення ,види та робота реакторів хімічної промисловості.

Хімічні реактори призначені для проведення хімічних реакцій,

змішування та розчинення речовин. Реактори відносяться до основних

апаратів хімічної технології і зустрічаються на всіх хімічних,

нафтохімічних підприємствах, на фабриках по виробництву оліфи, фарб,

лаків та товарів побутової хімії.

Хімічні реактори поділяються на різновиди в залежності від ряду факторів:

А. За тепловим режимом роботи.

1. Екзотермічні (екзо (лат.) - з, із, назовні) - працюють з відводом тепла від

реакційної маси, тобто з охолодженням.

2. Ендотермічні (ендо (лат.) - в, усередину) - працюють з підводом тепла до

реакційної маси, тобто з підігрівом.

Д ля підігріву або охолодження реакторів використовують сорочки

обігріву або охолодження, вмонтовані або винесені теплообмінники, а

також електроспіралі.

3. Адіабатичні - працюють без підігріву та охолодження.

Б. За конструкцією та призначенням.

1. Ємнісні - для рідких реакційних мас, тобто для рідин та скраплених

газів;

В своїй конструкції обов'язково мають мішалки - рамні, пропелерні або

якорні, що повторюють сферично-циліндрову форму внутрішньої

поверхні реакторів.

Це найбільш поширений вид реакторів. Вони можуть бути:

- атмосферні - працюють під атмосферним тиском;

Їх конструктивною особливістю є наявність дихальних труб.

- автоклавні - працюють під підвищеним тиском;

На таких реакторах відсутні дихальні труби, але обов’язково є запобіжні

клапани, як правило мембранні.

- вакуумні - працюють під розрядженням.

2. Камерні - для газів або пари рідин.

Т ак і реактори всередині корпусу мають камеру, що заповнена

гранульованим або сітчастим каталізатором.

3. Колоні або багатокамерні - для сумішей газів та рідин.

Вони теж мають камери з каталізатором.

4. Трубчасті та змійовикові - для газових реакційних мас.

В залежності від умов проходження реакцій можуть мати заповнення з

каталізатору або ж використовуватись без нього.

В. За режимом роботи.

- періодичної дії;

Т ак і реактори працюють за схемою "завантаження - робота

розвантаження".

- безперервної дії.

В таких реакторах живлення реакційними компонентами та відведення

продуктів реакції йдуть безперервно.

Я к видно із сказаного, хімічні реактори відносяться до основних

апаратів хімічної технології і зустрічаються у виробництві дуже часто.

Вони мають різні конструкції, умови та параметри роботи, що поділяє їх

на різновиди, які працівникам пожежної охорони треба вміти розрізняти,

оскільки це суттєво впливає на їх пожежну небезпеку і вимагає різних

заходів протипожежного захисту.

2.

М ісця сукупного розташування реакторів називаються реакторними

цехами, відділеннями або дільницями.

К р ім реакторів в них розташовують забезпечуючі апарати: насоси,

теплообмінники, проміжні ємності, ємнісні мірники тощо. Але основними

апаратами таких виробничих підрозділів залишаються хімічні реактори.

П ожежна небезпека реакторних дільниць в основному визначається

наявністю реакторів і складається з ряду факторів.

1. Наявністю горючих газів або горючих рідин з різними температурами

спалаху (Тсп) та робочими температурами (Тр). Таким чином, реакторні

дільниці можуть бути віднесені:

- при наявності горючих газів та ЛЗР з Тсп до 28'С - до категорії "А";

- при наявності ЛЗР з Тсп від 28'С або ГР з робочою температурою

більше температури спалаху (Тр > Тсп) - до категорії "Б".

2. Можливість утворення ВНК в реакторах.

- при нормальних умовах роботи в ємнісних реакторах з ЛЗР-ГР при

достатній кількості пари, тобто якщо робоча температура буде знаходитися

у небезпечній зоні:

Тн < Тр < Тв

- при неправильних пусках та зупинках у всіх типах реакторів;

- при аварійних вакуумних реакторів через підсмоктування повітря.

Т а ки м чином, на реакторних дільницях завжди можуть бути

вибухонебезпечні реактори в залежності від їх типу, умов та режиму роботи.

3. Можливість утворення ВНК поза реакторів:

- біля дихальних труб ємнісних атмосферних реакторів, якщо пари

горючої рідини достатньо, тобто якщо робоча температура буде знаходитися

у небезпечній зоні: Тр > Тсп ;

- біля періодично відкриваючихся люків ємнісних атмосферних реакторів

за тих же умов, тобто Тр > сп ;

- при аваріях біля реакторів з виходом назовні горючих речовин.

Причинами аварій можуть бути:

- перевищення тиску через утворення полімерних пробок, поганого

охолодження або перегріву;

- старіння прокладок фланцевих з'єднань;

- знос сальників мішалок, насосів та засувок;

- ушкодження від вібрації погано закріплених мішалок, насосів та

електродвигунів;

- ушкодження від температурних напружень реакторів з високою

робочою температурою;

- руйнування через втому металу від високого тиску;

- руйнування від корозії агресивними речовинами.

Таким чином, біля реакторів, розташованих у приміщеннях, буде зона

класу 2, а розташованих на відкритих майданчиках 2 (3 м від герметичних

апаратів та 5 м від запобіжних клапанів та дихальних труб).

4. Наявність різноманітних джерел запалювання.

4.1. Теплові прояви відкритого вогню (вогневі джерела):

- палінні робочих у неналежних місцях;

- іскри від зварювання металу при проведенні ремонтних робіт;

- поверхні реакторів з високою температурою (Тп. > Тсп).

4.2. Теплові прояви механічної енергії (механічні джерела):

- іскри від іскронебезпечного інструменту при проведенні ремонтних

робіт;

- іскри від співударів кришок реакторів при закриванні;

- іскри від співударів мішалок по корпусу;

- перегріви підшипників приводів мішалок.

4.3. Теплові прояви електричної енергії (електричні джерела).

На реакторних дільницях можуть проявлятися всі види таких джерел

запалювання.

4.4. Теплові прояви хімічної енергії (хімічні джерела):

- с амозаймання термополімерів при контакті з повітрям

(термополімери - побічні продукти реакцій полімеризації);

- вибухи небезпечних каталізаторів та ініціаторів (металоорганічні

каталізатори на повітрі, ) при перегріві, контакті з лугами та кислотами

тощо);

- самоспалахування продукту з високою температурою на повітрі,

тобто якщо Тр. > Тссп.

5. Наявність шляхів та способів розповсюдження пожеж.

Пожежі на реакторних дільницях можуть розповсюджуватися:

- по розливу горючих рідин;

- по самопливних зливним трубам;

- по промканалізації;

- по дихальним трубам;

- випромінюванням факелу полум'я;

- вибухом небезпечних апаратів та газо- або пароповітряних сумішей.

Як видно, пожежна небезпека реакторних дільниць дуже різноманітна

і може бути значною в залежності від типів реакторів, умов їх роботи та

речовин, що обертаються у виробництві.