2. Можливість утворення вибухонебезпечних сумішей (внс) в

резервуарах та ємностях за умов :

а) якщо є вільний пароповітряний простір і достатня кількість парів ЛЗР;

Вільний простір у більшості резервуарів завжди має місце, оскільки їх

нормативний коефіцієнт заповнення не повинен перевищувати 0,85

(п.4.4.1 табл.4). Винятком є резервуари з плаваючою покрівлею, в яких

за любих умов вільний простір відсутній.

Кількість парів залежить від робочої температури, яка для резервуарів

дорівнює температурі зовнішнього середовища. ВНС буде утворюватись

якщо робоча температура буде знаходитись у межа від Тн до Тв , тобто:

Тн < Тр < Тв

Для бензинів такий інтервал буде знаходитись у межах від -40"С до

+ 15"С. Тобто в таких резервуарах ВНС буде мати місце тільки при

достатньо холодній погоді, оскільки при теплій парів буде з надлишком.

Для гасів такий інтервал буде знаходитись у межах від + 20"С до 95"С.

Тобто в таких резервуарах ВНС буде мати місце тільки при достатньо

теплій погоді, оскільки при холодній парів буде недостатньо.

В резервуарах з іншими нафтопродуктами за будь-яких погодних умов

парів буде недостатньо.

б) при зливах з резервуарів за умови коли Тр > Тсп .

Як видно з температурних властивостей нафтопродуктів, це стосується

тільки бензинів.

При цьому надлишок парів буде розбавлятися повітрям, яке поступає

крізь дихальні отвори до вибухонебезпечної концентрації (ВНК). Після

закінчення зливу вільний простір знову почне насичуватися парою і

резервуар, ще деякий час, буде залишатися небезпечним.

Таку властивість поведінки резервуарів з бензинами під час зливів треба

враховувати не тільки при аналізі пожежної небезпеки, а і під час

гасіння пожеж у резервуарних парках.

Т а к, під ч ас п ожежі п ідземних р езервуарів Р язанського НПЗ, які

запалали від розряду блискавки 10 червня 1971 р., в безпосередній

близькості від них опинилися сталеві резервуари з бензинами, бензолом та

толуолом. Головний технолог заводу настирливо пропонував

керівнику гасіння пожежі підполковнику вн.сл. Калініну Л.К. провести

відкачку продуктів з цих резервуарів. Але КГП категорично відхилив

його пропозиції, чим запобіг потужних вибухів. Наступні події цілком

однозначно підтвердили правильність його рішень. (П.С.Савельєв,

Пожежі-катастрофи, М., Будвидат, 1983 р.)

3. Можливість утворення ВНК поза апаратів за умов:

а) біля дихальних отворів резервуарів, якщо парів нафтопродукту буде

достатньо, тобто якщо Тр > Тсп;

Я к видно з температурних властивостей нафтопродуктів це буде

стосуватися бензинів постійно, та гасів при теплій погоді. При цьому

розрізняють два види так званого "дихання" резервуарів:

- "мале дихання" - вихід парів через випаровування;

- "велике дихання" - вихід парів під час наповнення резервуарів.

Істотно, що найбільша одночасна кількість пари буде виходити з

резервуарів під час "великого дихання", але і при "малому диханні" ця

кількість теж достатньо велика.

Так, у літній період резервуар ємністю 10 000 м3 з бензином АИ-93

може втрачати за добу до 2-х тон бензину за рахунок випаровування.

б) біля зон відкритого наливу залізничних та автомобільних цистерн,

якщо парів достатньо, тобто якщо Тр > Тсп;

Це може стосуватися не тільки бензинів та гасів, а і мазутів, оскільки

для зменшення густини їх підігрівають електричними або паровими

пристроями. Достатність кількості пари над мазутами може виникати при їх

перегріві.

в) біля різноманітних установок та апаратів при аваріях з виходом

назовні ЛЗР-ГР якщо Тр > Тсп .

Причинами аварій можуть бути:

· переповнення резервуарів та ємностей при відмові контрольних

приладів або помилках операторів;

· ушкодження резервуарів при відмові дихальної арматури від

підвищеного тиску або вакууму;

Сучасні резервуари розраховують на внутрішній тиск не більше 2 КПа

(200 мм вод.ст.) та на вакуум не більше 0,2 КПа (20 мм вод.ст.)

Підтримування таких параметрів при наливах та зливах забезпечує

дихальна арматура - дихальні та запобіжні клапани. Але при неохайному

догляді вони можуть забруднюватись або взимку примерзати, що значно

підвищує їх опір.

· знос сальників засувок та продуктових насосів;

· старіння прокладок фланцевих з’єднань трубопроводів та апаратів;

· ушкодження від корозії;

Особливо вразливі на корозію днища сталевих резервуарів оскільки

відсутній доступ для їх контролю.

· ушкодження від вібрації насосів та їх електродвигунів при

поганому закріплені.

П ри аваріях з виходом назовні ЛЗР-ГР з Тр < Тн біля апаратів буде

виникати пожежонебезпечне середовище.

Т ак им чином середовище біля установок та апаратів буде

характеризуватися такими зонами класу:

- в приміщеннях з ЛЗР-ГР - 2 або П-І;

- біля зовнішніх установок та апаратів з ЛЗР-ГР - 2 або П-ІІІ

При цьому розмір зони 2 буде становити:

- від герметичних апаратів та установок - 3 м;

- від дихальних пристроїв - 5 м;

- від місць відкритого наливу - 20 м.

4. Наявність різноманітних джерел запалювання, серед яких:

4.1 Теплові прояви відкритого вогню.

До таких джерел відносяться:

- паління __________робочих в неналежних місцях;

- іскри від зварювання металу при проведені ремонтних робіт;

- відкритий вогонь та високонагріті поверхні котельних установок;

- іскри та високонагріті поверхні ДВЗ автотранспорту та тепловозів.

4.2 Теплові прояви механічної енергії.

Серед них на СНН можуть бути:

- іскри від співударів речей з чорного металу (сталь, чавун);

- іскронебезпечний інструмент, кришки люків, кінцівки наливних шлангів,

зчіпні пристрої залізничних цистерн, їх колеса та тормозні башмаки;

- перегріви погано змащених підшипників насосів та електродвигунів.

4.3 Теплові прояви електричної енергії.

На СНН можуть стрічатися всі їх різновиди, тобто:

- іскри від КЗ в електричних мережах через старіння ізоляції та механічні

ушкодження;

- перегріви через перевантаження;

- перегріви з’єднань через великі перехідні опори;

- розряди статичної електрики;

- розряди атмосферної електрики;

- невідповідне та несправне електричне обладнання.

4.4 Теплові прояви хімічної енергії.

До таких джерел запалювання можна віднести:

- самозаймання замащеного ганчір’я;

- самозаймання пірофорних з’єднань сірки при контакті з повітрям

(такі з’єднання можуть виникати в резервуарах з сирою нафтою,

мазутом та в коремих видах дизпалива).

5. Наявність шляхів розповсюдження пожежі.

Пожежі на таких об’єктах дуже швидко набувають великих розмірів і

можуть розповсюджуватися:

- по розливу ЛЗР-ГР;

- по промканалізації;

- по самопливним зливним лініям;

- по дихальним трубам;

- по пароповітряним хмарам;

- випромінюванням;

- вибухом пароповітряних сумішей та резервуарів.

45. Особливості пожежної небезпеки та протипожежні вимоги до залізнодорожних та автомобільних зливо - наливних пристроїв.

45. Особливості пожежної небезпеки та протипожежні вимоги до сховищ ЛЗР-ГР в тарі на майданчиках та в будівлях.

Види та будова резервуарів.

Зберігання ЛЗР-ГР може здійснюватись:

- в резервуарах (лат. reservare - зберігати);

- в тарі - діжках, каністрах, банках і т.ін.

Для зберігання нафти та нафтопродуктів в Україні використовуються

металеві та залізобетонні резервуари.

Найбільш поширеними як в нашій країні, так і за кордоном є вертикальні

сталеві резервуари ("РВС"). За конструктивними особливостями вертикальні

сталеві резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів з тиском

насичених парів не вище 93,3 кПа поділяються на резервуари таких типів:

- з плаваючою покрівлею («ПП»);

- з стаціонарною покрівлею без понтона («СП»);

- з стаціонарною покрівлею з понтоном («СПП»).

В залежності від температури спалаху нафти (нафтопродукту) та тиску

насичених парів при температурі зберігання приймаються такі типи

резервуарів:

1. Для ЛЗР з тиском насичених парів понад 26,6 кПа (200 мм рт.ст.) до

93,3 кПа (700 мм рт. ст.) при температурі зберігання в залежності від умов

експлуатації:

- резервуари з плаваючою покрівлею або понтоном;

- резервуари зі стаціонарною покрівлею, обладнані газовою

обв'язкою або установкою уловлювання легких фракцій (УЛФ).

Зберігання авіаційних бензинів і палив для реактивних двигунів у

резервуарах з плаваючою покрівлею не допускається.

2. Для ЛЗР з тиском насичених парів менше 26,6 кПа (200 мм рт.ст.) при

температурі зберігання, а також для ГР - резервуари зі стаціонарною

покрівлею без газової обв'язки.

Стінки вертикальних сталевих резервуарів складаються з металевих

листів, як правило, розміром 1,5 х 3 м або 1,5 х 6 м, причому товщина

нижнього поясу стінок резервуара коливається в межах від 6 мм («РВС-

1000») до 25 мм («РВС-120000») В ЗАЛЕЖНОСТІ від місткості резервуара,

Товщина верхнього поясу складає від 4 до 10 мм. Верхній зварювальний шов

з покрівлею резервуара виконується послабленим з метою запобігання

руйнуванню резервуара у випадку вибуху пароповітряної суміші всередині

замкненого об'єму резервуара.

Для зберігання відносно невеликих кількостей нафтопродуктів

використовуються горизонтальні сталеві резервуари місткістю до

1000 м3. Крім сталевих резервуарів, у деяких випадках використовують

також залізобетонні.

Резервуари можуть встановлюватися на землі або під землею.

Підземними називають резервуари, що заглиблені в ґрунт чи обсипані

ґрунтом, коли_найвищий рівень рідини, що в ньому зберігається,

знаходиться не менше ніж на 0,2 м нижче мінімальної планувальної

відмітки прилеглої площадки, а також резервуари, що мають насипку

не менше ніж на 0,2 м вище припустимого рівня нафтопродукту в

резервуарі та ширину не менше ніж 3 м. Наземними називають

резервуари, у яких днище знаходиться на одному рівні або вище

мінімальної планувальної відмітки прилеглої площадки в межах 3 м

від стінки резервуара. Усі резервуари обладнують дихальною арматурою

для зрівняння тиску всередині резервуара з тиском у навколишньому

середовищі під час закачування або відкачування нафти

(нафтопродукту) приймально-роздавальними пристроями, а за

необхідності, особливо у разі зберігання нафти і темних нафтопродуктів,

системами розмивання донних відкладень.

Приймально-роздавальні пристрої резервуарів для зберігання світлих і

темних нафтопродуктів можуть відрізнятися за конструкцією, У першому

випадку приймально-роздавальний пристрій складається з приймально-

роздавального патрубка, хлопавки, механізму відкриття та закриття

хлопавки, до якого входять лебідка і трос, перепускного пристрою та

трубопроводу. У другому випадку замість хлопавки використовується

підйомна труба, яка є продовженням приймально-роздавального патрубка і

з'єднана з останнім за допомогою шарніру.

Хлопавка — це металева заслінка, що встановлена на приймально-

роздавальному патрубку. Заслінка приєднується на шарнірі та перекриває

патрубок під дією власної ваги. Відкриття заслінки відбувається або під

тиском рідини, що закачується, або за допомогою механічного приводу.

Механізм керування складається з тросу і лебідки, яка може бути з ручним

приводом для трубопроводів з невеликими діаметрами (до 350 мм), або

електричним у вибухобезпечному виконанні для трубопроводів діаметром

більше 350 мм. Тиск відчинення заслінки хлопавки визначається вагою

самої заслінки та гідростатичним тиском стовпчика рідини в резервуарі.

Центр вісі механізму керування хлопавкою розміщується зазвичай на 900

мм вище вісі приймально-роздавального патрубка, на якому закріплена

хлопавка.

Резервуари, що призначені для зберігання в'язких нафтопродуктів,

обладнуються системами обігрівання та покриваються теплоізоляційним

негорючим матеріалом. Як теплоізоляційний матеріал можуть

використовуватися цегла, азбоцемент, мінеральна вата, піноскло.

Підігрівання рідини в резервуарах за допомогою внутрішніх обігрівачів

здійснюється насиченою водяною парою або гарячою водою.

На покрівлях резервуарів, крім дихальної арматури, розміщуються

також світлові та технологічні люки для проведення вимірювання рівня

рідини та технічного обслуговування, а на плаваючих покрівлях, крім цього

пристрої для видалення атмосферних опадів через гнучкий шланг або

шарнірну трубу та рухомі сходи.

Резервуарні парки для зберігання нафти та нафтопродуктів є складними

інженерно-технічними спорудами і складаються з резервуарів, як правило,

об'єднаних по групах, систем трубопроводів та інших споруд.

Я к видно у промисловості існують різноманітні способи зберігання

ЛЗР-ГР. Кожний з них має свої особливості. Працівникам пожежної

охорони необхідно вміти їх розрізняти, оскільки від правильного

визначення того чи іншого способу збереження залежить не тільки

вибір напрямку пожежно-профілактичних заходів, а і, при

необхідності, організація __________пожежогасіння.

Протипожежні вимоги до резервуарних парків.

Як вже було сказано до основних керівних документів по протипожежним

вимогам до СНН відносяться:

1 . ВБН В.2.2-58.1-94 "Проектування складів нафти і нафтопродуктів з

тиском насичених парів не вище 93,3 кПа".

2. Правила пожежної безпеки в Україні (гл.7.10.2)

В сі основні вимоги до резервуарних парків СНН можна поділити на 5

груп.

1. Вимоги до планування.

n резервуари повинні поділятися на групи обмеженої ємністю в залежності

від виду ЛЗР-ГР, типу та об’єму резервуарів;

(пп.17.1.29, 17.1.30 /1/)

n навколо груп резервуарів повинно бути обвалування висотою на 0,2 м

вище рівня розливу з найбільшого резервуара, але не менше:

- для резервуарів об’ємом 10 000 м3 і більше - 1,5 м, але не більше 3,9 м;

- для резервуарів менше 10 000 - 1 м, але не більше як 3,9 м;

(п.17.1.35 /1/)

n ширина обвалування поверху повинна бути не менше:

- при висоті менше 2,5 м - 0,5 м;

- при висоті від 2 до 3 м - 1 м;

- при висоті більше 3 м - 2 м.

(п.17.1.35 /1/)

n в групі повинні відокремлюватися внутрішнім обвалуванням:

- підгрупи по 20 000 м3 або окремі РВЗ-20 000;

- резервуари с маслами та мазутами;

- резервуари з етилованим бензином.

(п.17.1.37 /1/)

n висота внутрішнього обвалування повинна бути не менше:

- для РВЗ-10 000 і більше - 1,3 м;

- для менших - 0,8 м.

(п.17.1.37 /1/)

n від резервуарів до обвалувань повинно бути

- від РВЗ 10 000 і більше - 6 м;

- від менших - 3 м.

(п.17.1.36, табл.26 /1/)

n між резервуарами повинні бути розриви:

- між РВЗ плаваючою покрівлею - 0,5 D, але не більше 30 м;

- між РВЗ з понтоном - 50 000 і більше - 30 м;

- до 50 000 з бензинами - 0,65 D;

- до 50 000 з іншими ЛЗР та ГР - 0,5 D;

- між РВЗ зі стаціонарною плаваючою покрівлею:

- з ЛЗР - 0,7 D, але не більше 30 м;

- з ГР - 0,5 D, але не більше 30 м.

(табл.24 /1/)

n між РВЗ сусідніх груп повинні бути розриви:

- між РВЗ до 10 000 включно - 40 м;

- між більшими - 60 м.

(п.7.1.34, табл.25 /1/)

n до резервуарів місткістю до 400 м3 (т.ч. "малі резервуари") повинні бути

окремі вимоги:

а) повинні поділятися на блоки місткістю не більше 4 000 м3.;

б) повинно бути обвалування блоку висотою:

- для вертикальних резервуарів - 0,8 м;

- для горизонтальних - 0,5 м.

в) від резервуарів до обвалування повинно бути не менше 0,5 D;

г) розриви між резервуарами в блоці не нормуються;

- між блоками повинно бути:

- при резервуарах до 200 м3 - 10 м;

- 200 м3 і більше - 15 м.

(пп. 7.1.29, 7.1.30, 7.1.31 /1/)

n через обвалування повинні бути переходи, на окремі резервуари не менше

2-х, а на групу - 4.

2. Вимоги до електрообладнання.

- повинно бути по зонам класу 2 (8 м від резервуарів) або П-ІІІ (в межах

обвалувань).

3. Вимоги до водопостачання.

- на великих СНН повинен бути пожежний водопровід високого тиску;

(пп.17.2.10, 17.2.11 /1/)

- додатково повинні бути пожежні водоймища (ПВ) по 250 м3 через

кожні 400 м;

- на СНН повинен бути 3-и кратний розрахунковий запас піноутворювача і

води та 100% резерв.

(п.17.2.17 /1/)

Згідно з ВБН.В.2.2-58.1-94 для гасіння пожеж у резервуарах

передбачається застосування стаціонарних установок автоматичного

пожежогасіння, стаціонарних установок неавтоматичного пожежогасіння,

пересувних установок (пожежні автомобілі, мотопомпи, а також засоби для

подавання піни). Стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння

передбачаються, як правило, для гасіння пожеж у наземних резервуарах

номінальним об'ємом 5000 м3 і більше. Наземні резервуари об'ємом від 1000

до 3000 м3 і резервуари об'ємом 5000 м3 на складах ІІ-б, III категорій з

наземними резервуарами об'ємом 5000 м3 і менше допускається обладнувати

стаціонарно встановленими піногенераторами у верхній або нижній частині

резервуара в залежності від прийнятих засобів пожежогасіння, сухими

трубопроводами (із з'єднувальними головками для підключення пожежної

техніки і заглушками), виведеними за межі обвалування.

Стаціонарною установкою охолодження обладнуються наземні

резервуари зі стаціонарною покрівлею або понтоном об'ємом 5000 м3 і

більше (крім наземних резервуарів із теплоізоляцією з негорючих

матеріалів) та резервуари з плаваючою покрівлею об'ємом 50000 м3 і більше.

Стаціонарні установки охолодження резервуарів із стаціонарною покрівлею

та понтоном об'ємом 10000 м3 і більше повинні забезпечувати створення

водяної завіси для захисту дихальних клапанів.

4. Вимоги до пожежної автоматики.

- в резервуарному парку повинні бути ручні сповіщувачі через кожні

100 м по периметру, не ближче 5 м від обвалувань (Тсп>1200С), або через

5. Протипожежний режим.

- обвалування, переходи та огорожа повинні бути справними;

- зони обвалувань повинні бути рівними, чистими та посипані піском;

(п.7.10.2.5 /2/)

- на кожний резервуар повинна бути технологічна карта із позначенням

його номера, типу, максимальний рівень наливу, призначення тощо;

(п.7.10.2.9 /2/)

- повинен бути постійний контроль стану клапанів та

вогнеперешкоджувачів, в літку - раз на місяць, взимку - 2 рази;

(п.7.10.2.9)

- замірні ліки повинні мати герметичні кришки та захисні кільця із

кольорового металу;

(п.7.10.2.10 /2/)

- повинні бути графіки чистки РВЗ від з’єднань сірки;

(7.10.2.12 /2/)

- повинні бути ПЗПГ на кожні 5 000 м3:

- вогнегасники - 3 шт.;

- пісок і 2 лопати - 1 компл.;

- кошма 2 х 2 м - 1 шт.;

- пожежний інструмент (багор, лом, сокира) - 2 компл.

О с к ільки резервуарні парки СНН відносяться до найбільш

небезпечних дільниць, вони вимагають до себе підвищеної уваги з боку

працівників ДПН. Як видно з розглянутого питання, основні протипожежні

вимоги до резервуарних парків в достатньо повному обсязі забезпечують іх

пожежну безпеку і їх впровадження дозволяє значно зменшити вірогідність

виникнення пожеж.