42.Сутність, структура і функції політичної культури

Зміст і форми вияву політичної культури значною мірою залежать від рівня

історичного розвитку і змінюються в ході суспільнополітичних змін. Для відображення процесу змін політичної культурив ході історичного розвитку, особливостей політичної культури певного суспільства або тих чи інших соціальних спіль-ностей у політології вживається поняття «тип політичної культури»,

Основними функціями політичної культури є вираження й реалізація соціальних інтересів,нормативно-регулююча,виховна, комунікативна і прогностична

Визначальна функція політичної культури — вираження йреалізація соціальних інтересів. У політичній свідомості,передусім у її найважливішій складовій — політичній ідеології, відтворюються корінні інтереси соціальних спільностей,які стосуються влади в суспільстві. Усвідомлення цих інтересів зумовлює відповіднуполітичну поведінку соціальнихспільностей та окремих їх представників.

. В узгодженні соціальних інтересів, забезпеченні стійкого, злагодженого і динамічного функціонування політичної системи знаходитьсвій вияв нормативно-регулююча функція політичної культури. Реалізується вона за допомогою формування і закріплення в суспільній свідомості необхідних політичнихцінностей, установок, цілей, мотивів і норм поведінки.

Виховна функція політичної культури, або функціяполітичної соціалізації, спрямована на формування й розвиток індивіда як суб'єкта політичних відносин. Відбувається це на основі тих політичних цінностей і норм поведінки, які переважають у суспільстві в цілому або відповідають інтере- сам і цілям тих чи інших соціальних спільностей.

Суть комунікативної функції виявляється в тому, щополітична культура виступає засобом ідейно-політичного іправового зв'язку громадян з політичними інститутами таміж собою. Ця функція забезпечує взаємодію всіх учасниківполітичного процесу на базі використання загальноприйнятих термінів, символів, стереотипів мислення й поведінки.

Прогностична функція політичної культури полягає втому, що на основі знання особливостей і стану політичноїкультури різних соціальних спільностей, притаманних їмціннісних орієнтацій та оцінок політичних явищ і процесівможна передбачити можливі варіанти їхньої поведінки в тихчи інших конкретних соціально-політичних ситуаціях.

43.Закордонна політика у житті суспільства: суть, типологія і основні принципи.

міжнародна політика — це вся сукупість дій політичних суб'єктів у відносинах між державами та на міжнародній арені в цілому.

Найчастіше під зовнішньою політикою розуміють тільки закордонну діяльність держави як політичного інституту. Пов'язано це з тим, що держава є єдиним загальнонаціо- нальним політичним інститутом, уповноваженим здійснюва- ти зовнішню політику, тільки вона наділена правом офіційно представляти все суспільство у зовнішніх зносинах, брати участь від його імені у відносинах з іншими державами й міжнародними організаціями, укладати договори, оголо- шувати війну тощо.

зовнішня політика: в їїоснові лежать національні інтереси як інтегральне вираження

інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються черезполітичну систему.

У будь-якому суспільстві існують не тільки різні, а йпротилежні інтереси. Функціонувати як цілісність суспільство може лише за умови узгодження наявних у ньому інтересів, досягнення загальнонаціонального компромісу ізлагоди на основі спільних цілей і цінностей передусім таких, як безпека, територіальна цілісність, демократія, добробут тощо.

Розрізняють два основних рівні зовнішньополітичнихінтересів: рівень головних інтересів і рівень специфічних інтересів.

Важливою ціллю зовнішньої політики держави є зростання її престижу і зміцнення міжнародних позицій

Головний зміст охоронної функції складає захист суверенітету й територіальної цілісності держави від зовнішніпосягань, а також прав та інтересів держави і її громадян закордоном.

Представницько-інформацішш функція зовнішньої політи-ки полягає у представництві держави в зовнішніх зносинахчерез її відповідні органи, а також в інформуванні через ціоргани керівних органів держави про політику, прагнення йнаміри інших держав

Переговорно-організаторська функція зовнішньої політики полягає в організації і використанні міжнародних контактів.