4. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі
Сутність і особливості ринку землі. У ринковій економіці земля відокремлюється від звичайних засобів виробництва (капіталу) і функціонує як фактор виробництва лише в частині жорстко обмежених (рідкісних), а тому платних ресурсів. Тут формується і діє на основі приватної земельної власності та рентних відносин повноправний ринок землі, для якого характерні прозорість, рухливість, урегульованість, різноманітність форм організації й функціонування.
За своєю політико-економічною сутністю ринок землі являє собою цілісну систему економічних відносин з приводу купівлі-продажу та передання в оренду і заставу природних ресурсів, що включають у себе сільськогосподарські угіддя, родовища корисних копалин, ділянки для забудови та спорудження автомагістралей, аеропортів тощо.
Виходячи зі специфіки землі як фактора виробництва, функціонування ринку землі має цілу низку політекономічних особливостей: 1) земля, на відміну від інших факторів виробництва, має необмежений строк служби і не відтворювана за бажанням; 2) за своїм первинним походженням вона не продукт праці, а безплатний дар природи, має природну родючість з кращими, середніми й гіршими ділянками, що дозволяє стверджувати про ірраціональний характер її вартості й ціни. А створену людською діяльністю багатьох поколінь, додатковими вкладеннями капіталу штучну родючість називають економічною; 3) земля не піддається переміщенню, вільному переводу з одної галузі (підприємства) в інші, тобто вона є нерухомою; 4) у разі раціональної експлуатації сільськогосподарських земель вони не тільки не зношуються, а й підвищують свою продуктивність. Але тут діє закон спадної родючості ґрунту, Згідно з яким кожне додаткове вкладення праці й капіталу в обробіток землі з певного моменту супроводжується зниженням урожайності; 5) пропозиція землі та інших природних ресурсів є точно фіксованою, що робить її абсолютно нееластичною; 6) попит на землю (для сільськогосподарських цілей) є похідним попитом і виступає визначальним фактором ціноутворення на ринку землі. Так, П. Самуельсон, обґрунтовуючи це положення, зазначає, що помилково вважати ціну на зерно високою тому, що високою є ціна землі, фактично найбільш правдоподібним є протилежне твердження: ціна землі висока тому, що високою є ціна на зерно.
У командно-адміністративній системі колишнього СРСР земля була державною власністю, безплатно передавалася в безтермінове користування суб'єктам господарювання і тому не становила товар як об'єкт купівлі-продажу на ринку. Проведення в 90-х pp. XX ст. - на початку XXI ст. роздержавлення та приватизації землі в Україні створили передумови перетворення землі на товар і становлення ринку землі, у процесі якого доводиться долати економічні, правові, ідеологічні, політичні, наукові, соціальні труднощі, оскільки купити землю в умовах тотального зубожіння населення основна маса народу неспроможна.
Земельним кодексом України 2001 р. передбачається право купівлі-продажу землі як громадянами (ст. 81), так і юридичними особами (ст. 82), а Перехідними положеннями (розділ X) цього кодексу було введено мораторій на продаж власниками своїх земельних часток (паїв) до 1 січня 2005 р.[13], який у подальшому неодноразово продовжувався і діє дотепер. Проте одним із провідних шляхів реалізації основних пріоритетів державної аграрної політики на період до 2015 року визначено формування інфраструктури ринку землі [14], Прискоренню цього процесу також сприятимуть визнання України державою з ринковою економікою (2007) та вступ до Світової організації торгівлі (2008), унаслідок чого вітчизняні аграрії отримують доступ на світовий ринок.
Пропозиція й попит на землю. Основні елементи ринку землі, як і інших ринків, - пропозиція, попит та ціна (рис. 14.5,14.6).
Q - величина земельних угідь (га); Р - ціна, або рента 1 га землі; St - абсолютно нееластична пропозиція землі; Dt- еластичний попит на землю
Сукупна пропозиція землі, придатної для обробки, - величина на ринку кількісно фіксована. Вона залежить лише від якості (родючості) та місцезнаходження ділянок землі. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови значного підвищення ціни на землю. Це означає, що крива пропозиції є абсолютно нееластичною і являє собою лінію, паралельну осі ординат.
Попит на землю (як і на інші фактори виробництва) є похідним від попиту на продукцію, яка виробляється за допомогою даного ресурсу. Він, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю. Тут крива попиту є для споживачів кривою граничного продукту землі. Вона плавно спускається відповідно до дії закону спадної родючості ґрунту й відображає різну ступінь еластичності руху двох основних елементів (сільськогоспоподарського й несільськогосподарського) сукупного попиту на землю.
Ціна землі. Марксистське вчення розглядає ціну землі (англ. price tera) як ірраціональну категорію. На відміну від інших товарів, земля - особливий товар, продукт природи, а не праці, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, - на ренті. Тому ціна землі - це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна величині ренти, обернено пропорційна ставці позичкового відсотка і визначається за формулою:
Pt = R / і *100%,
де Pt - ціна землі; R - річна рента; і - ринкова ставка позичкового відсотка.
Власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною до банку, принесе йому річний дохід у вигляді процента, не нижчого від того, який він одержував би у формі ренти.
Фактично ціна може коливатися не тільки від маси ренти і норми позичкового відсотка, а й від темпів зростання інфляції, вартості освоєння і поліпшення землі співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економіки тощо. За експертними оцінками середня вартість 1 га. сільськогосподарських угідь становила в Україні в середині 90-х років від 15 до 20 тис. дол., а нині - 30 тис. дол. Загальна вартість українських чорноземів - до 5,5 трлн дол. Надзвичайно високою ціна землі є у великих містах світу. Так, у Токіо ціна невеликої ділянки під будинок сягає 37 середньорічних доходів громадян, у Києві одна сотка землі коштує 5 тис. дол.
Рівновага ринку землі. Взаємодія попиту та пропозиції на ринку землі в остаточному підсумку формує рівновагу і визначає її ціну - ренту (рис. 10.7).
На рисунку точки перетину кривих попиту D1, D е, D2 з кривою пропозиції S відповідають рівновазі на ринку землі, тобто рівням земельної ренти R1, Re, R2, яку отримують власники кращих, середніх та гірших земель відповідно.
Рис. 14.7. Рівновага на ринку землі: зміна рівня земельної ренти
Точка Ее визначає рівновагу на ринку землі і показує рівноважний рівень ренти Re на один гектар землі. Площа прямокутника 0Q1E1R1 дорівнює сукупній ренті за всю використану в суспільстві землю. Зміна попиту з De доD1 підвищить ренту з Re до R2, а з De до D2 знизить з Re до R2. При D3 земля безплатна, це мало місце в епоху вільних земель або в разі занадто низької якості землі для її обробки.
Запропонована ринкова модель може бути використана для ілюстрації формування розмірів як диференційної, так і абсолютної ренти. Диференційна рента за кращу землю R1 вища, ніж за середню Re, а за середню - вища, ніж за гіршу R2. У цій точці диференційний (різничний) дохід дорівнюватиме нулю. Рента на найгірших ділянках землі приноситиме її власнику лише чисту (абсолютну) ренту, тоді як родючіші землі - ще й диференційну. При збільшенні попиту на землю (унаслідок зростання попиту на продовольство або на житло) з рівня D2 до De абсолютна рента на осі ординат зростає з R2 до Re.
За підрахунками абсолютний рентний дохід в Україні становить 1,6 ц зерна з гектара, диференційний рентний дохід - 7,4 ц зерна з гектара, разом - 9 ц з гектара.