3. Сутність і механізм утворення основних форм земельної ренти

Теорії земельної ренти. Важливою складовою аграрних відносин є рентні відносини. З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента.

Слово «рента» (фр. rente від лат. reddo - повертаю, сплачую). В етимології цього терміна у вузькому значенні відтворюється факт передачі частини продукції (або доходу), створеного землеробом, власнику землі.

У широкому розумінні рента - це особливий вид стабільного доходу, отримуваного від капіталу, землі, майна, цінних паперів тощо, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До таких рентних доходів відносяться плата, яку отримує домовласник за будинок або квартири, здані наймачам; дохід на облігації державної позики (в Україні в окремі періоди 1995 р. понад 100%); відсоток на грошовий капітал, вкладений на зберігання в банки тощо. Осіб, що живуть лише на рентні доходи, називають рантьє.

Започаткували теорію рентних відносин фізіократи (Ф. Кене, Ж. Тюрго), які розглядали земельну ренту як загальну форму додаткової вартості, «чистий дар природи». Класики англійської політекономії відокремили земельну ренту від прибутку, розглядали її результатом праці, формою додаткового продукту, виплачуваного землевласнику за користування землею (В. Петті, «догма Сміта», «закон земельної ренти Д. Рікардо»).

Економічна рента. Сучасний неокласичний напрям в економічній теорії досліджує проблеми ренти за іншим більш широким концептуальним підходом на основі теорії граничного продукту, граничної віддачі. При цьому економічна рента – це вид доходу, що регулярно одержується з будь-якого ресурсу (капіталу, землі, майна тощо), пропозиція якого жорстко обмежена (нееластична). Кількісно цей дохід є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу й тією мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати на ринку.

Теорію економічної ренти висунув А. Маршалл у праці «Принципи економічної науки» (1890 p.). Називаючи її «квазірентою», він, таким чином, виокремив це поняття з поняття ренти взагалі, тобто з виду доходу, який можна отримати без додаткових підприємницьких зусиль (рента з кращих земельних ділянок). Квазірента не визначає саму ціну, а залежить від ціни продукту. Її можуть отримувати і власники людського ресурсу - зірки естради, знамениті кіноактори, видатні спортсмени, топ моделі, шахісти, гіпнотизери, навіть, будь-які фірми з нееластичною пропозицією, поки конкуренція, не розширить обсяг пропозиції в даній галузі і не знизить ціну.

К.Р. Макконнелл, C.JI. Брю в «Економікс» визначають рентний дохід (англ. rental income) як дохід осіб, які забезпечують економіку земельними ресурсами.

К. Маркс у III томі «Капіталу» створив справді наукову теорію земельної ренти. За цією теорією земельна рента є частиною додаткового продукту, яка створюється безпосередніми виробниками в сільському господарстві і присвоюється власниками землі. Отже сутність земельної ренти полягає у тому, що вона є специфічною економічною формою реалізації земельної власності.

Формаційні вади земельної ренти. Земельна рента в докапіталістичних формаціях (системах) вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). За рабовласницького аграрного ладу рента як форма реалізації приватної власності на землю та раба створювалася працею рабів охоплювала майже весь вироблений ними продукт), колонів (напіввільних рабів) та вільних дрібних землеробів. При феодалізмі поземельна залежність кріпосних селян реалізувалася через відробіткову (барщину), продуктову (оброк) та в період розкладу поміщицького землеволодіння грошову земельні ренти, які містили не тільки їх додатковий продукт праці, а нерідко навіть частину необхідного продукту.

З перетворенням сільського господарства в об'єкт вільного ринкового капіталістичного підприємництва промислові капіталісти, що орендують землю і вкладають в неї капітал, сплачують землевласникам за тимчасове користування землею частину додаткової вартості (надлишок над середнім прибутком), створеної найманою робочою силою. За соціально-економічним змістом капіталістична земельна рента відображає відносини не двох, як за феодалізму, класів (поміщиків і кріпаків), а трьох: найманих робітників, промислових капіталістів і земельних власників.

Практичною формою земельної ренти є орендна плата. Ці поняття в неокласичній концепції нерідко вживаються як синоніми. Проте величини ренти й орендної плати не завжди однакові. Тотожні вони лише тоді, коли в орендовану землю не було вкладено капіталу. Якщо ж на цій землі є споруди (склади, іригаційні системи тощо), орендар додатково платить за користування ними. У цьому разі орендна плата (О_п) більша за ренту і містить крім власно ренти (R), відсоток на капітал (S) та відсоток амортизації (А).

Сучасні форми земельної ренти. В економічній науці немає однозначних оцінок форм ренти та шляхів її використання. За уставленою класифікацією, в аграрному секторі існує три основні форми земельної ренти: диференціальна, абсолютна й монопольна. Механізм їх утворення реалізується через тріаду: причину, умови й джерело.

Диференціальна земельна рента (лат. differentia - різниця, відмінність, reddo - повертаю, сплачую) - додатковий чистий дохід землевласників або фермерів і орендарів, пов'язаний з використанням середніх та кращих за родючістю і розташуванням щодо ринків земель. Причина, джерело, умови формування та форми її вилучення наведені на рис. 14.2.

Диференціальна рента зумовлена обмеженістю основного засобу аграрного виробництва - землі. Ця обставина разом із зростанням чисельності населення зумовлює необхідність (для задоволення потреб у продовольстві) залучення до обробітку не лише кращі й середні, але й гірші землі, бо експлуатація лише перших не задовольняє суспільного попиту на продовольство. А це можливе лише за умови, що останні даватимуть господарям середній дохід.

Рис. 14.2. Утворення диференціальної ренти

Тому за наявності товарно-грошових відносин і особливості дії закону вартості в сільському господарстві ціна на сільськогосподарську продукцію формується не середніми умовами виробництва, як у промисловості, а тими, що мають місце на гірших земельних ділянках.

Господарювання на середніх і кращих землях дає додатковий дохід завдяки вищій продуктивності застосовуваних факторів виробництва. Він може бути визначений як різниця між більш високим доходом, що його отримують на кращих і середніх земельних ділянках, і середнім доходом, що створюється на гірших ділянках. Оскільки вища якість земельних ділянок має сталий характер, то й надлишок чистого доходу з них є також досить постійним.

Неокласична школа розглядає диференціальну ренту як дохід, отриманий у результаті використання ресурсів з нееластичною пропозицією завдяки більш високій продуктивності в ситуації ранжирування ресурсів (за родючістю щ місце розташуванням).

Диференціальна рента виступає у двох основних формах: диференціальна рента І і диференціальна рента II.

Диференціальна рента І - це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференціальна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю. За привласнення диференційної ренти II весь час борються землевласники з орендарями.

Взаємозв'язок першої і другої диференціальної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга - з економічною (штучною) родючістю ґрунтів. Диференціальна земельна рента в Україні вилучається через механізм рентних платежів, плати за землю, розмір яких залежить від якості землі, визначеної в державному земельному кадастрі.

Абсолютна земельна рента. У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 14.3).

Таку ренту К. Маркс назвав абсолютною, а М.Г. Чернишевський - такою, що гуляє. В «Економікс» вона розглядається як чиста (абсолютна) рента. Її причиною є монополія приватної власності на землю. Питання про джерело ренти (абсолютної, диференціальної) економічна наука вирішує суперечливо: за усталеним марксистським підходом вона створюється додатковою працею робітників; за «Економікс» рента є продуктом землі.

Абсолютна рента (R_a) утворюється на всіх земельних ділянках (кращих середніх і гірших) як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції (W) над суспільною ціною виробництва (СЦ_в ) за формулою:

Рис. 14.3. Тріада утворення та форми вилучення абсолютної ренти

Механізм утворення абсолютної ренти за марксистським вченням розглянемо на прикладі табл. 14.2.

Таблиця 14.2. Механізм утворення абсолютної ренти

«Економікс» вирішує проблему земельної ренти (орендної плати) через рух попиту і пропозиції, пошук рівноважної ціни землі (рис. 14.4).

Рис. 14.4. Механізм формування ренти за неокласичною теорією

На цьому рисунку S - це крива абсолютно нееластичної пропозиції, яка являє собою вертикальну лінію. D - крива попиту на землю, похідного від попиту на основний продукт харчування (пшеницю). Вона має від'ємний нахил внаслідок дії закону спадної родючості. Криві попиту і пропозиції землі перехрещуються у рівноважній точці Е. Це рівень земельної ренти (орендної плати), який має тенденцію коливатись навколо цієї точки. Наприклад, якщо попит на пшеницю зросте, то і похідний попит на землю підвищиться до точки М, а отже підвищиться і рівень чистої (абсолютної) ренти з R до R₁.

Тоді пропозиція землі (хоч вона й незмінна) перевищить попит на неї. У таких умовах земельні власники будуть зазнавати труднощі зі здачею землі в оренду і змушені будуть знизити ставки орендної плати (ренти). Якщо ж рівень ренти знизиться (нижче точки Е), то попит на землю перевищить її незмінну пропозицію. За таких умов земельні власники, скориставшись високим попитом на землю, будуть підвищувати орендну плату. Таким чином, тільки в точці Е буде виявлятися рівність попиту і пропозиції землі, формується її ціна.

Деякі економісти заперечують існування абсолютної земельної ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу оприлюднення теорії абсолютної ренти класичною економічною школою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов, економісти обґрунтовують тим фактом, що в сільському господарстві розвинутих країн у зв'язку з «зеленою революцією» та індустріалізацією галузі органічна будова капіталу тут не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Високою є й технічна озброєність праці, скорочується чисельність працюючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.

Монопольна рента. Крім диференційної і абсолютної ренти у сільському господарстві існує ще й монопольна рента. Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих сортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії, екологічно чистої продукції тощо).

Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з'являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом споживачів цих рідкісних продуктів.

Різниця між монопольно високою ціною та вартістю сільськогосподарської продукції, що виробляється на землях з унікальними якостями і присвоюється їх землевласниками, і становитиме монопольну земельну ренту.

Тріадою її утворення є:

• причина - монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах;

• умови формування - монопольні ціни;

• джерело - частина доходів покупців, яку отримує землевласник через перерозподіл.

Формами вилучення цієї ренти є вища орендна плата й земельний податок. Тому монопольну ренту можна вважати «незаробленим» доходом землероба або «квазірентою».

Рента в неаграрному секторі економіки. Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати ренту в лісовому господарстві (лісову), гірничодобувній промисловості (гірничу), будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві.