9.Кредитно-грошова політика

У складі кредитно-грошової політики у якості окремих складових можна виділити:

- грошову політику – забезпечення сталості грошового обігу, регулювання інфляції, стабілізація національної валюти;

- кредитну політику – забезпечення своєчасності та безперебійності розрахунків у народному господарстві та в різних ланках фінансової системи (через регламентацію та регулювання банківської системи);

- фінансову політику на ринку цінних паперів – управління діяльністю фінансового ринку (через регламентацію, емісію та розміщення державних, в тому числі муніципальних, цінних паперів та регулювання їхнього обігу);

- цінову політику – регулювання та коректування цін та тарифів на товари (роботи, послуги) підприємницьких структур – монополістів, цін на житлово-комунальні послуги, послуги місцевого пасажирського транспорту тощо.

10.Фінансова автономія регіонів

Одним із важливих напрямків державної регіональної фінансової політики є розширення фінансової автономії регіонів.

Фінансова автономія – це база самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади. Тобто це право і можливість приймати рішення у фінансовій сфері.

Масштаби фінансової автономії території можна визначити за декількома критеріями, а саме:

- право на самостійну розробку, затвердження і виконання місцевого бюджету;

- право податково ініціативи;

- право створення позабюджетних, валютних, страхових , пенсійних та інших цільових фондів;

- право здійснювати займи, кредитувати і виступати гарантом повернення кредитів;

- право на встановлення цін і тарифів на продукцію та послуги комунальних підприємств і державних підприємств, які знаходяться в управлінні місцевої влади;

- право на введення штрафів та інших фінансових санкцій;

- право на створення власних фінансово-кредитних установ.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування. Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності з організаційною адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв’язання місцевими органами покладених на них завдань.

11.Рівень фінансової автономії місцевих органів влади

Рівень фінансової автономії місцевих органів влади може бути визначений також системою кількісних показників:

1) Показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень: характеризує обсяг функцій, що забезпечуються органами місцевого самоврядування поза межами прямого державного контролю;

2) Показник питомої ваги обов’язкових видатків: характеризує обсяг завдань, що забезпечуються місцевими органами влади під контролем державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних стандартів;

3) Показник питомої ваги видатків на фінансування делегованих повноважень: відображає обсяг завдань державної влади, що делегуються нею для забезпечення місцевими органами влади;

4) Показник питомої ваги власних доходів у доходах місцевих бюджетів: вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їхньої власної діяльності та власних рішень, і є найбільш універсальним показником рівня самостійності місцевих бюджетів;

5) Показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів: показує рівень самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової доходної бази;

6) Показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів: характеризує частину доходів бюджетів, які формуються за рахунок податків і зборів, що встановлюються місцевими органами влади;

7) Показник питомої ваги незв’язаних субсидій у доходах місцевих органів влади відображає обсяги фінансової допомоги місцевим органам влади з боку державної влади, яка не обумовлюється конкретною метою та завданнями.

Така допомога може розглядатися як засіб для зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади.