13.Радіохвильові засоби виявлення порущника

Радіохвильові системи призначені для охорони ділянок периметру різних об’єктів, охорони приміщень великої кубатури, а також для блокування верхньої частини стаціонарних загороджень, верхньої частини будівель і віддалених ділянок. На відміну від найбільш поширених охоронних систем відеоспостереження, радіохвильові охоронні системи всепогодні і більш завадостійкі. Тому захист особливо важливих об’єктів охороні засоби комплексують, поєднуючи пристрої, які працюють на різних фізичних принципах (оптичних, інфрачервоних, акустичних, радіохвильових, механічних). Радіохвильові охоронні пристрої часто називають сповіщувачами чи сигналізаторами. У більшості випадків вони використовують традиційний трисантиметровий радіолокаційний діапазон радіохвиль.

Радіохвильові сповіщувачі і сигналізатори в основному працюють на двох принципах: на реєстрації зміни електромагнітного поля у просторі поміж передавачем і приймачем після перетинання зони виявлення порушником і на ефекті Доплера, що виникає з рухомим ОК в охоронній зоні.

Сповіщувачі складаються з двох блоків: передавача і приймача НВЧ-сигналу. Параболічна антена передавача формує вузьконаправлений робочий промінь з регульованою шириною зони виявлення і на певну відстань. Приймач реєструє згасання НВЧ-сигналу з появою порушника у зоні променю. Сповіщувачі можуть працювати у складі будь-яких систем і комплексів охоронної сигналізації. Сповіщувачі до системи підключають п’ятидротовою лінією: коло дистанційного контролю, двопровідне коло живлення і двопровідне сигнальне коло. Приймач і передавач зв’язані двопровідною лінією. Сповіщувачі встановлюють чи на стояках (в ґрунті), чи на кронштейнах (стіни, огородження). Для встановлення на периметрах складної форми додатково використовують спеціальні відбивачі.

Сповіщувачі стійко працюють за впливу сильних електромагнітних полів, мають ефективний захист від грозових розрядів, не реагують на трав’яний чи сніжний покрив висотою до 0,5 м. Цифрова обробка отримуваної інформації дозволяє налаштувати сповіщувачі від спрацьовувань від малих тварин, птиць, віток дерев тощо. Юстировка і налаштовування порогів сповіщувачів здійснюється з дистанційного пульту. Сповіщувачі спрацьовують на перетинання зони виявлення порушником "у зріст", "зігнувшись" і "повзучим".

Для охорони приміщень передавачі-сповіщувачі (табл. 10.3) утворюють широку діаграму направленості, тобто електромагнітне поле практично заповнює весь об’єм приміщення, і напруженість результуючого поля у місці розташування приймача визначається загальною конфігурацією приміщення і розташуванням у ньому предметів. Результуюче поле характеризується деяким стаціонарним значенням напруженості, яке запам’ятовується приймачем. Під час роботи приймач автоматично налаштовується на повільні коливання напруженості поля, викликані змінами навколишнього середовища (температура, вологість тощо). Перетинання порушником зони виявлення викликає зміну напруженості результуючого поля. Ці зміни аналізуються приймачем, і у випадку перевищення ними порогових рівнів, установлених у процесі настройки виробу, приймач видає тривожне сповіщення. Для охорони особливо важливих приміщень використовують багатоканальні радіовипромінювані засоби виявлення із часовим розділенням каналів, що забезпечують надійну паралельну роботу всіх каналів в одному приміщенні.

Для охорони рухомих об’єктів на строкових стоянках застосовують швидко розгортувані радіохвильові комплекси , де передавачі мають не параболічні антени, а спеціальні радіовипромінювані кабелі, якими охоплюють охоронний периметр.

Наразі для охорони важливих об’єктів (аеродромів, акваторій морських портів тощо) стає можливим застосування панорамних радіолокаційних систем (на основі надширокосмужних радіолокаторів) і всепогодних систем радіобачення.