8. Облік нематеріальних активів та їх амортизації

Відповідно до МСБО 38 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив — це немонетарний актив, який можна ідентифікувати без фі­зичної субстанції, що утримується для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим сторонам чи для адміністративних цілей.

Цінність нематеріальних активів обумовлена довгостроковими пра­вами або перевагами, що надаються даними активами власнику. Прик­ладами нематеріальних активів є патенти, авторські права, товарні зна­ки, франшизи, ліцензії, гудвіл тощо. Кожний вид нематеріальних активів повинен відображатися на окремому рахунку.

У МСБО 38 «Нематеріальні активи» також попереджається, що внутрішньогенерований гудвіл, торгові марки, заголовки, назви видань, пере­ліки клієнтів та інші подібні за суттю об'єкти не слід визнавати як активи.

Нематеріальні активи обліковуються за вартістю придбання (собіва­ртістю). Деякі нематеріальні активи, такі як гудвіл або товарні знаки, можуть придбаватися за незначну суму або безоплатно. Хоча вони мо­жуть мати велику цінність і бути необхідними для прибуткової діяльно­сті, вони не повинні відображатися у Балансі, якщо тільки вони не були придбані у іншої сторони за ціною, встановленою на ринку.

Ведення обліку нематеріальних активів пов'язано з вирішенням тих же питань, що й при обліку інших довгострокових активів:

• визначення їх первісної вартості;

• облік змін цієї вартості в нормальних умовах господарювання (амортизація);

• ведення обліку в ситуації, коли первісно визнана вартість активу суттєво змінюється.

Вирішення цих питань обтяжується характерними ознаками немате­ріальних активів — відсутність у них фізичних якостей не завжди до­зволяє їх ідентифікувати, встановити їх вартість та термін корисного використання.

Нематеріальні активи мають, як правило, обмежений строк корисної експлуатації, однак досить рідко – мають ліквідаційну вартість. Наяв­ність ліквідаційної вартості нематеріального активу означає, що підпри­ємство має обгрунтований намір реалізувати цей актив наприкінці тер­міну його корисного використання. Обмеженість строку корисного використання нематеріальних активів обумовлюється тим, що права і привілеї, які підвищують дохід їхнього власника, закінчуються або втрачаються. Тому, згідно з принципом відповідності, вартість немате­ріального активу необхідно розподіляти між обліковими періодами упродовж всього строку корисної експлуатації активу, тобто амортизу­вати його. МСБО 38 «Нематеріальні активи» містить загальне припу­щення, що строк корисного використання нематеріальних активів, як правило, не перевищує 20 років.

Амортизація нематеріальних активів може нараховуватися будь-яким методом, який відображає дійсне зменшення їхньої економічної корисності. Однак, найчастіше при нарахуванні амортизації нематеріа­льних активів застосовується рівномірний (прямолінійний) метод. Під­приємство може використовувати інший спосіб, якщо вважає його до­цільним. У будь якому випадку метод та період амортизації мають бути розкриті у фінансовій звітності.

Нематеріальні активи, по яких можливо встановити термін ко­рисного використання, такі як патенти і авторські права, мають бути списані через нарахування амортизації протягом терміну їх корисного використання.

Існує два варіанти відображення амортизації нематеріальних активів:

1) пряме списання з рахунка нематеріальних активів:

Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Нематеріальний актив»- (вказується конк­ретний вид нематеріального активу)

2) використання коригуючого рахунка «Накопичена амортизація»:

Дебет рахунка «Витрати на амортизацію»

Кредит рахунка «Накопичена амортизація»

У США, наприклад, перший варіант є найбільш поширеним.

Деякі нематеріальні активи, такі як торгові знаки, не мають вста­новленого обмеження терміну корисного використання. Тому вони не амортизуються, а щорічно тестуються на знецінення. Якщо вну­трішні або зовнішні фактори вказують на те, що актив знецінився, тобто його відновлювальна вартість стала меншою за балансову, то різниця між балансовою і відновлювальною вартістю відноситься на витрати поточного періоду.