7. Облік природних ресурсів та їх виснаження

Природні ресурси (вугілля, нафта, газ, мінеральні копалини, ліс) на­зивають виснажуваними активами, оскільки вони виснажуються в про­цесі використання.

У Балансі природні ресурси відображаються у розділі довгостроко­вих активів окремими статтями: «Ділянки лісу», «Родовища вугілля та газу», «Кладовища корисних копалин» тощо.

Характерною рисою природних ресурсів є те, що при видобутку во­ни перетворюються на запаси продукції, призначеної для реалізації.

На момент купівлі чи виявлення природні ресурси відображають в обліку згідно з принципом собівартості, яка, крім вартості придбання містить витрати, пов'язані з розробкою. Протягом експлуатації природ­ного ресурсу його первісна вартість згідно з принципом відповідності має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цьо­го природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Загальноприйнятим вважається метод списання вартості природного ресурсу пропорційно обсягу виробництва продукції. Такий метод сприяє найбільш точному зіставленню доходів і витрат, пов'язаних з природними ресурсами.

В міру видобутку корисних копалин або вирубки лісу природні ре­сурси виснажуються. Термін «виснаження» використовується не тільки для опису використання природних ресурсів, а також для пропорційно­го розподілу вартості природного ресурсу на одиницю продукції, що була з нього отримана. Первісна вартість (за мінусом ліквідаційної, яка практично не встановлюється) розподіляється на частини, що визна­ються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. В обліку це відображається наступним чином:

Дебет рахунка «Витрати на виснаження»

Кредит рахунка «Накопичене виснаження»

При застосуванні методу списання вартості пропорційно обсягу ви­робництва продукції, сума витрат на виснаження визначається спосо­бом, подібним до виробничого методу нарахування амортизації. Для її підрахунку необхідно : 1) приблизно оцінити кількість одиниць обсягу природного ресурсу; 2) розрахувати вартість виснаження на одиницю продукції, що відповідає відношенню вартості природного ресурсу до кількості одиниць його обсягу.

Витрати на виснаження, що мають бути нараховані за поточний пе­ріод, визначаються наступним чином:

Якщо природний ресурс видобувається в одному році, а продається у наступному, то в такому випадку витрати на виснаження будуть ви­знаватися тільки у тому році, в якому відбувається його продаж. Непродана частина природних ресурсів розглядається як запаси.

Затрати на розвідку та розробку нафтових та газових сховищ можуть обліковуватися двома способами:

1. собівартості успішних робіт. При цьому способі капіталізу­ються затрати тільки на успішні геологорозвідувальні роботи, в резуль­таті яких було знайдено промислові корисні копалини. Витрати ж, пов'язані з неуспішними геологорозвідувальними роботами, списують­ся як витрати поточного періоду. Даний підхід є найбільш поширеним і використовується більшістю нафтогазових компаній;

2. повної вартості — всі витрати, включаючи витрати на пусті свердловини, обліковуються як актив, тобто капіталізуються, а висна­ження по ньому нараховується протягом очікуваного терміну використання природних ресурсів. Застосування цього методу виправдовується тим, що витрати на буріння пустих свердловин є частиною загальних витрат на систематичну розробку нафтових шпар і тому їх можна вва­жати частиною вартості продуктивних свердловин.

Остаточна позиція по цьому питанню не визначена ні Комітетом з МСБО ні Радою зі стандартів фінансового обліку США. Прийнятними вважаються обидва способи, а вибір одного з них залишається на розсуд компаній добувних галузей.