4. Облік модернізації і ремонту основних засобів

Після придбання, встановлення і початку використання основних засобів виникає низка пов'язаних з ними витрат. Витрати на утримання основних засобів (підтримка їх у робочому стані, ремонт, модернізація і т. ін.) можуть або капіталізуватися, тобто збільшувати вартість основ­них засобів, або списуватися на витрати поточного періоду.

Принципи капіталізації чи віднесення до поточних витрат, по­в'язаних з основними засобами, перш за все залежать від того, коли були понесені ці витрати. Так, витрати, понесені з метою підготовки активу до використання за призначенням і здійснені до введення його в експлуатацію, капіталізуються і є складовою собівартості. Після введення в експлуатацію об'єкта вартість його зменшується протягом терміну використання. Відповідь на запитання — чи відносити до по­точних витрат, чи капіталізувати затрати, пов'язані з утриманням ос­новних засобів, залежить від того, яку очікувану вигоду принесуть ці затрати.

Згідно з МСБО 16 «Основні засоби» подальші видатки на основні засоби визнаються активом, якщо вони покращують стан і підвищують оцінений спочатку рівень його продуктивності. Прикладами таких пок­ращень, внаслідок яких збільшаться майбутні економічні вигоди від ви­користання активу, можуть бути:

1. модифікація об'єкта з метою збільшення терміну його корисної експлуатації, включаючи зростання виробничої потужності активу;

2. підвищення експлуатаційних властивостей запасних частин меха­нізмів з метою суттєвого покращення якості виробленої продукції;

3. впровадження нових виробничих процесів, які сприяють значно­му скороченню первісно оцінених витрат на основну діяльність.

Перелічені критерії відповідають поняттю «модернізація». Отже, капіталізації підлягають витрати, пов'язані з покращенням, модерніза­цією, добудовою, дообладнанням основних засобів. Прикладами таких покращень можуть бути: встановлення більш потужного двигуна на ко­раблі чи автомобілі, укріплення фундаменту будівлі тощо.

Витрати ж на ремонт та обслуговування основних засобів спрямова­ні на відновлення або збереження майбутніх економічних вигід, які під­приємство очікує від первісних оціночних нормативних показників активу. До таких витрат відносять витрати на поточний ремонт, технічний огляд, мастильні матеріали тощо. Вони вважаються необхідними, таки­ми, що спрямовані на підтримання основних засобів у робочому стані. Витрати на ремонт визнаються як поточні витрати, тому що скоріше ві­дновлюють, ніж покращують первісні оціночні нормативні показники активу.

МСБО 16 «Основні засоби» п.27 зазначає, що головні компоненти деяких об'єктів основних засобів можуть потребувати регулярної замі­ни. Наприклад, піч треба облицьовувати після певної кількості годин використання; частини салону літака (такі, як сидіння чи кухня) потре­бують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літа­льного апарата, а сам літак потребує капітального ремонту кожні три роки. Витрати на суттєвий технічний огляд або на капітальний ремонт об'єкта основних засобів, який відбувається регулярно протягом строку корисної експлуатації активу і здійснюються для того, щоб дати змогу підприємству постійно використовувати цей актив, слід визнавати як витрати у тому періоді, в якому вони понесені. Проте, згідно з Тлума­ченням ПКТ-23 «Основні засоби: витрати на суттєвий технічний огляд або капітальний ремонт», такі витрати можуть капіталізуватися якщо: 1) вони можуть бути ідентифіковані як окремий компонент основних засобів, який вже амортизовано; 2) існує ймовірність, що підприємство отримає майбутні економічні вигоди, пов'язані з активом; 3) витрати на суттєвий технічний огляд або на капітальний ремонт можна достовірно оцінити.