2. Облік надходження основних засобів

Основні засоби можуть надходити на підприємства в результаті:

1. купівлі;

2. будівництва;

3. обміну;

4) дарування

Купівля основних засобів може здійснюватися за грошові кошти або в кредит. У діловій практиці широко розповсюджені ситуації, коли од­ночасно придбавається декілька видів основних засобів, причому опла­та проводиться не за окремі об'єкти, а їх комплекс. Якщо у документах не виділена вартість кожного окремого об'єкта, виникає необхідність розподілу загальної суми між об'єктами. Наприклад, компанія придбала ділянку землі, на якій знаходиться будівля з обладнанням. За все прид­бання компанія розплатилася векселем номіналом $ 320 000. Пропор­ційний розподіл загальної суми можливий шляхом визначення ринкової ціни кожного з цих об'єктів, за умови, що вони придбавалися окремо.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів суб'єкта господарювання використовується реальний, балансо­вий, активний рахунок «Основні засоби».

За дебетом рахунку відображається надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих основних засобів суб’єкта господарювання; сума витрат на дообладнання об’єкта, сума дооцінки вартості об’єктів основних засобів.

За кредитом рахунку відображається вибуття, списання основних засобів.

У разі придбання основних засобів в кредит кредитується рахунок «Рахунки до сплати», а при придбанні основних засобів за грошові кошти — рахунок «Грошові кошти».

Основні засоби можуть створюватись власними силами. Собівартість основних засобів, створених власними силами, ви­значається з використанням тих самих принципів, що й при їх придбан­ні. Якщо підприємство виготовляє аналогічні активи для продажу, собі­вартість такого об'єкта визначається відповідно до положень МСБО 2 «Запаси».

У випадку, коли фактичні витрати на будівництво перевищують ри­нкову вартість аналогічного об'єкта, об'єкт основних засобів оцінюється за ринковою вартістю, а сума перевищення відноситься на збитки. Якщо ж витрати на будівництво об'єкта власними силами виявилися менше ринкової вартості аналогічного об'єкта, об'єкт оцінюється за загальною сумою витрат на будівництво, а не за ринковою вартістю. Принцип консерватизму не дозволяє визнати дохід у даному випадку оскільки актив має бути оцінений за найменшою з двох оцінок: собівар­тістю і ринковою вартістю.

Витрати на будівництво накопичуються на рахунку «Незавершене будівництво», а після введення об'єкта в експлуатацію переносяться на рахунок «Основні засоби».

Оцінка основних засобів, придбаних в результаті обміну або част­кового обміну на інші активи, залежить від того, здійснювався обмін подібними чи неподібними активами. Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які:

1. виконують подібну функцію в такому самому виді діяльності;

2. мають подібну справедливу вартість.

При обміні основних засобів на подібний актив вважається, що опе­рація не має комерційного характеру і процес отримання прибутку не завершено. У такому випадку собівартістю отриманого об'єкта стає ба­лансова вартість відданого активу. Для такої операції не визнається ні прибуток, ні збиток.

Якщо об'єкт основних засобів придбаний в результаті обміну на не­подібний актив — така господарська операція має комерційний харак­тер і впливає на зміну грошових потоків (в активі). У такому випадку отриманий в результаті обміну актив оцінюється за його справедливою вартістю, яка дорівнює справедливій вартості відда­ного активу, скоригованій на суму переданих грошей або їх еквівален­тів. Різниця між балансовою вартістю відданого об'єкта і справедливою вартістю отриманого визнається як доходи або витрати того періоду, в якому було здійснено обмін.

Слід зазначити, що переглянутий у 2005 році МСБО 16 «Основні за­соби» не містить поділу активів на подібні та неподібні. У зв'язку з цим об'єкт основних засобів, придбаний в обмін на немонетарний актив чи активи, або поєднання монетарних та немонетарних активів, слід оці­нювати за справедливою вартістю, якщо операція обміну має комерцій­ну сутність.

Основні засоби можуть надходити в якості дарування (безоплатної передачі) як:

• безумовна передача, коли їх отримання не обмежується і не обу­мовлюється дарувальником;

• умовна передача, коли дарування здійснюється за умови виконан­ня певних вимог, висунутих дарувальником (наприклад, місцеві органи влади можуть передати компанії у дарування ділянку землі під будівни­цтво підприємства за умови забезпечення певної кількості робочих місць для місцевого населення).

Актив, отриманий в результаті дарування, має бути оцінений за справедливою вартістю, визначеною експертним шляхом або на підста­ві документів на передачу.

Однією з форм безоплатної передачі активів є державна допомога у вигляді державних грантів (дотацій, субсидій, премій). Методологічні засади відображення в обліку і фінансовій звітності державних грантів викладено у МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу». Цим стандартом передбачено два підходи щодо обліку державних грантів:

• метод капіталу — з віднесенням отриманих активів на збільшення власного капіталу;

• метод доходу — з відображення отриманих цінностей і водночас доходу майбутніх періодів.

Оскільки отримання основних засобів за державним грантом є фор­мою їх безоплатної передачі (дарування), зазначені методи можуть бути застосовані і при відображенні аналогічних операцій з іншими юридич­ними чи фізичними особами.