
- •Синтетична теорія еволюції (сте) як сукупність сучасних поглядів на розвиток органічної природи. Методи вивчення еволюції
- •Чергування ядерних фаз і поколінь у водоростей.
- •Чергування статевого та безстатевого поколінь у циклі розвитку Мохоподібних (на прикладі зозулиного льону).
- •Загальна характеристика типу хордових (Chordata)
- •Сучасна система хордових (Chordata) та поняття таксону.
- •6. Загальна характеристика підтипу Безчерепні (Acrania)
- •М'язова система
- •Кровоносна система
- •Дихання
- •Система травлення та харчування
- •Виділення
- •Нервова система
- •Органи чуттів
- •Розмноження
- •Ультраструктура цитоплазми та цитоплазматичних органел клітини
- •Мейоз. Типи мейозу. Біологічне та генетичне значення мейозу.
- •Інтерфаза-і
- •Профаза-
- •11. Пластиди. Структура хлоропластів, хімічний склад. Світлові та темнові реакції фотосинтезу.
- •14. Мітоз. Загальна схема морфологічних змін у клітині при мітозі. Поділ цитоплазми – цитокінез (цитотомія).
- •Кров, як тканина внутрішнього середовища, плазма, форменні елементи крові.
- •8. Скелетні м,язи, їх мікроскопічна і субмікроскопічна будова.
- •12. Ферменти – біологічні каталізатори. Структура та властивості ферментів
- •Морфологія, ультраструктура бактеріальної клітини. Хімічний склад бактеріальної клітини.
- •10. Успадкування ознак зчеплених зі статтю. Кріс-крос успадкування.
- •Біомолекули
- •1. Класифікація
- •2. Нуклеозиди та нуклеотиди
- •3. Цукру
- •6. Амінокислоти
- •9. Поняття про біосферу. Роль в.І.Вернадського у формуванні сучасного наукового уявлення про біосферу.
- •Насінні рослини.
- •Вегетативне розмноження рослин.
- •Етапи ембріонального і індивідуального розвитку.
- •Віруси. Ретровіруси. Бактеріофаги.
- •Докази еволюційного розвитку живого (палеонтологічні і ін.).
- •Кільчасті черви.
- •Суцвіття.
- •За типом розгалуження [ред.]
- •За типом наростання і напрямку розкриття квіток [ред.]
- •Ембріологія. Дроблення. Бластуляція. Гаструляція. Індукції. Типи всього.
Кров, як тканина внутрішнього середовища, плазма, форменні елементи крові.
Кров — рідка сполучна тканина організму,що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. Кров складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. Вона циркулює системоюсудин під дією сили ритмічних скорочень серця і безпосередньо з іншими тканинами тіла не контактує через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів.
Плазма крові — жовтувата рідина, компонент крові, що складається із розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму. У людей вона становить близько 60% об’єму крові. Плазма крові, проходячи через кровоносні капіляри, безперервно отримує і віддає різні речовини, але її склад залишається відносно стабільним.
Кров складається з плазми крові і формених елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:
Червоні кров'яні тільця (еритроцити) — найчисленніші з формених елементів. Зрілі еритроцити не містять ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Циркулюють 120 днів і руйнуються в печінці й селезінці. В еритроцитах міститься білок із іонами заліза — гемоглобін, який забезпечує головну функцію еритроцитів — транспорт газів, у першу чергу — кисню. Саме гемоглобін надає крові червоне забарвлення. У легенях гемоглобін зв'язує кисень, перетворюючись на оксигемоглобін, він має світло-червоний колір. У тканинах кисеньзвільняється із зв'язку, знову утворюється гемоглобін, і кров темніє. Крім кисню, гемоглобін у формі карбогемоглобіну переносить з тканин у легені і невелику кількість вуглекислого газу.
Кров'яні пластинки (тромбоцити) є обмежені клітинною мембраною фрагменти цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку мегакаріоцитів. Спільно з білками плазми крові (наприклад, фібриногеном) вони забезпечують згортання крові, яка витікає з пошкодженої судини, приводячи до зупинки кровотечі, і тим самим захищають організм від небезпечної для життя крововтрати.
Білі клітини крові (лейкоцити) є частиною імунної системи організму. Всі вони здатні до виходу за межі кров'яного русла в тканини. Головна функція лейкоцитів — захист. Вони беруть участь в імунних реакціях, виділяючи при цьому Т-клітини, які розпізнають віруси та різноманітні шкідливі речовини, В-клітини, що виробляють антитіла, макрофаги, які знищують ці речовини. За норми лейкоцитів у крові набагато менше, ніж інших формених елементів.
Еритроцити в кровяному руслі є носіями групових властивостей. Формені елементи звичайно становлять 40-45% об'єму крові, плазма — 55-60%. Відносна сталість кількості формених елементів крові регулюється нейрогуморальними механізмами. До складу крові входятьбілки, вуглеводи, ліпіди, мінеральні речовини, вода.
Хімічний склад, реакція середовища (pH) та інші хіміко-фізичні параметри крові відносно сталі. Це забезпечується механізмами гомеостазу. Кількість крові у безхребетних тварин у відношенні до маси тіла коливається від 20 до 60 %, у хребетних — від 1,7 до 10 %, у людини — близько 7 %. При різних патологічних станах організму можуть виникати зміни в крові, дослідження яких має велике діагностичне значення. Вивченням крові займається гематологія.
Кров відноситься до швидко оновлюваних тканин. Фізіологічна регенерація формених елементів крові здійснюється за рахунок руйнування старих клітин і утворення нових органами кровотворення. Головним з них у людини та інших ссавців є кістковий мозок. У людини червоний, або кровотворний, кістковий мозок розташований в основному в тазових кістках і в довгих трубчастих кістках. Основним фільтром крові є селезінка (червона пульпа), що здійснює в тому числі і імунологічний її контроль (біла пульпа).