
- •Синтетична теорія еволюції (сте) як сукупність сучасних поглядів на розвиток органічної природи. Методи вивчення еволюції
- •Чергування ядерних фаз і поколінь у водоростей.
- •Чергування статевого та безстатевого поколінь у циклі розвитку Мохоподібних (на прикладі зозулиного льону).
- •Загальна характеристика типу хордових (Chordata)
- •Сучасна система хордових (Chordata) та поняття таксону.
- •6. Загальна характеристика підтипу Безчерепні (Acrania)
- •М'язова система
- •Кровоносна система
- •Дихання
- •Система травлення та харчування
- •Виділення
- •Нервова система
- •Органи чуттів
- •Розмноження
- •Ультраструктура цитоплазми та цитоплазматичних органел клітини
- •Мейоз. Типи мейозу. Біологічне та генетичне значення мейозу.
- •Інтерфаза-і
- •Профаза-
- •11. Пластиди. Структура хлоропластів, хімічний склад. Світлові та темнові реакції фотосинтезу.
- •14. Мітоз. Загальна схема морфологічних змін у клітині при мітозі. Поділ цитоплазми – цитокінез (цитотомія).
- •Кров, як тканина внутрішнього середовища, плазма, форменні елементи крові.
- •8. Скелетні м,язи, їх мікроскопічна і субмікроскопічна будова.
- •12. Ферменти – біологічні каталізатори. Структура та властивості ферментів
- •Морфологія, ультраструктура бактеріальної клітини. Хімічний склад бактеріальної клітини.
- •10. Успадкування ознак зчеплених зі статтю. Кріс-крос успадкування.
- •Біомолекули
- •1. Класифікація
- •2. Нуклеозиди та нуклеотиди
- •3. Цукру
- •6. Амінокислоти
- •9. Поняття про біосферу. Роль в.І.Вернадського у формуванні сучасного наукового уявлення про біосферу.
- •Насінні рослини.
- •Вегетативне розмноження рослин.
- •Етапи ембріонального і індивідуального розвитку.
- •Віруси. Ретровіруси. Бактеріофаги.
- •Докази еволюційного розвитку живого (палеонтологічні і ін.).
- •Кільчасті черви.
- •Суцвіття.
- •За типом розгалуження [ред.]
- •За типом наростання і напрямку розкриття квіток [ред.]
- •Ембріологія. Дроблення. Бластуляція. Гаструляція. Індукції. Типи всього.
6. Амінокислоти
Амінокислоти містять аміно - і карбоксильну групу і є цвиттер-іонами. Біологічно значимі амінокислоти представлені тільки α-амінокислотами, у яких функціональні групи з'єднані з одним атомом вуглецю, а також проліном, який є імінокіслотой.
Амінокислоти є мономерами пептидів (2-10 залишків амінокислот), поліпептидів і білків. Білки виконують різні функції в клітині.
Біологічно значущі тільки 20 амінокислот, вони закодовані в генетичному коді, всього відомо понад п'ятсот природних амінокислот. Відомі як мінімум дві амінокислоти, які також вбудовуються в поліпептиди в ході трансляції у деяких організмів:
селеноцистеїн - закодований стоп- кодоном UGA
пірролізін - включається по кодону UAG, наприклад, у деяких метаногенів
Інші біологічно значущі амінокислоти представлені в тому числі карнитином, орнітин, гамма-аміномасляної кислотою і таурином.
7. Вітаміни - речовини, які організм не здатний синтезувати самостійно, але необхідні для життєдіяльності. Вітамінами є, наприклад, багато коферменти. Вітаміни повинні надходити в організм постійно, зазвичай в дуже малих кількостях.
9. Поняття про біосферу. Роль в.І.Вернадського у формуванні сучасного наукового уявлення про біосферу.
Біосфера (гр. bios – життя, + sphaira – куля) – область поширення на
Землі організмів та продуктів їх життєдіяльності.
Основоположниками вчення про біосферу є В. І. Вернадський та Тейяр де Шарден. Вони обґрунтували високу хімічну та геологічну активність живої речовини біосфери, підкреслюючи, що розвиток життя на планеті забезпечується особливими фізичними властивостями біосфери. Слід звернути увагу на ствердження В. І. Вернадського про те, що біосфера - планетарне явище космічного характеру. Виходячи з уявлення про біосферу, як про земний, але одночасно й космічний механізм, В. І. Вернадський пов'язував її утворення та еволюцію з організованістю Космосу. "Для нас є зрозумілим,- писав він,- що життя є явище космічне, а не суто земне". Цю думку В. І. Вернадський повторював багаторазово: "Початку життя в тому Космосі, який ми спостерігаємо, не було, оскільки не було початку цього Космосу. Життя вічне, оскільки вічний Космос". В. І. Вернадським було розроблено уявлення про біосферу як глобальну єдину систему Землі, де основний хід геохімічних перетворень визначається життям. Біосферою В. І. Вернадський назвав ту область нашої планети, в якій існує або будь-коли існувало життя і котра постійно піддається, або піддавалася впливу живих організмів. В. І. Вернадський довів, що живі організми грають дуже важливу роль у формуванні образу Землі. Хімічний склад атмосфери,гідросфери і літосфери зумовлений життєдіяльністю організмів.
"Якби на Землі не було живих організмів, писав В. І. Вернадський, - її образ був би таким же незмінним і хімічно інертним, як незмінний образ Місяця".
Мінеральні інертні речовини переробляються живими організмами й одержують нові якості. В. І. Вернадський першим вказав на існування біокосних тіл, які є продуктом взаємодії неживої та живої матерії. Живі організми, володіючи величезною спроможністю пристосовуватися до умов існування, самі активно їх змінюють. Таким чином, жива і нежива матерія на Землі складають єдине ціле, що власне і зветься біосферою.