Розділ 3. Охорона праці

3.1. Аналіз потенційних небезпек при роботі соціального працівника

1.Ураження електричним струмом в наслідок несправності електричних приладів, невиконання правил з електробезпеки, що може призвести до електричних травм або летального наслідку.

2.Механічні травми. Найбільш вірогідними причинами можуть бути нераціональне розташування офісного приладдя, порушення правил з охорони праці при находженні у адміністративних приміщеннях, що може призвести до вивихів, падінь, ушибів.

3.Нераціональна організація робочого місця фахівця внаслідок порушень вимог ергономіки, що може призвести до зниження працездатності, захворювань опорно-рухового апарату.

4.Можливість ураження електричним струмом при роботі з ПК. Основною причиною може бути порушення інструкції з експлуатації ПК, що може призвести до ураження електричним струмом.

5.Підвищені статичні навантаження користувачів ПК, що може призвести до захворювань кістково-м’язового апарату.

6.Тунельний синдром або синдром зап’ястного клапану внаслідок однотипних рухів кісті руки, що може призвести до запалення зап’ястного нерву і як наслідок до обмеження рухливості кісті.

7.Негативний вплив електромагнітних випромінювань від відео-дисплейних терміналів застарілої конструкції, що може призвести до загальних захворювань.

8.Отруєння шкідливими та небезпечними хімічними речовинами, які виділяються у повітря з неякісних корпусних вузлів офісного приладдя, що може призвести до онкологічних захворювань.

9.Підвищенні психоемоційні навантаження при роботі за фахом, що може призвести до зниження працездатності або до стресового стану.

10.Недостатнє освітлення виробничого приміщення. Основна причина вихід з ладу освітлювальних приладів або джерел освітлення, що може призвести до зниження працездатності та погіршення зору.

11.Незадовільні параметри мікроклімату у виробничому приміщенні. Основні причини неефективна робота систем опалення та відсутність технічних засобів повітря-обміну (кондиціонерів), що може призвести до загальних захворювань або порушення теплового балансу.

12.Наявність шуму дискомфортних октавних частот при роботі застарілих або несправних приладів, що може призвести до роздратування.

13.Можливість загорянь з причин порушення правил пожежної безпеки та коротких замикань, що може призвести до пожеж.

3.2. Заходи попередження нераціональної організації робочого місця.

Запорукою працездатності й продуктивності праці, збереження здоров’я й тривалості життя працівників є правильна організація робочого місця. На роботі людина проводить третину свого свідомого життя, тому раціоналізація робочого місця дуже важлива. У комплексі заходів, що забезпечують ефективність праці у сфері управління, важлива роль приділяється організації робочого місця.

Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Ергономічні вимоги при плануванні робочого місця мають забезпечувати найкраще розміщення предметів і засобів праці, сприяти усуненню загального дискомфорту, зменшувати втому працюючих та підвищувати їх ефективність і продуктивність праці.

Площа робочого місця має відповідати опосередкованим антропометричним характеристикам людини, бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручностей в процесі трудової діяльності.

Площа робочого місця користувача ПК повинна бути 6м².

При плануванні робочих місць важливим є те, щоб працюючі могли природним шляхом змінювати робочу позу корпусу тіла, рук, ніг і мали можливість уникати неприродного і незручного положення тіла.

Проектування робочих місць з ергономічної точки зору має включати гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психофізіологічні вимоги в системі "Людина-машина-середовище".

Ці вимоги визначають:

Гігієнічні умови життєдіяльності і працездатності людини у процесі її взаємодії з технікою і виробничим середовищем залежно від рівня освітлення, температури, вологості, шуму, вібрації, запиленості, загазованості і т. ін.;

Антропометричну відповідності конструкції технічних систем антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремих рухових ділянок). Показниками є раціональна поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи;

Фізіологічну та психологічну відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень.

Врахування ергономічних вимог при організації робочих місць дає, відповідно досліджень, приріст продуктивності праці до 25 відсотків.

Робоча поза — це основне положення працівника у просторі виробничого середовища.

Основними принципами при організації робочого місця має бути врахування робочої пози при виконанні трудової діяльності.

Зручна робоча поза має забезпечувати стійке положення тіла людини, ніг, рук, голови під час роботи, мінімальну затрату енергії та максимальну результативність праці.

Організація робочого місця передбачає:

• характер та особливості предметної діяльності;

• правильне розміщення у виробничому приміщенні;

• ергономічно обґрунтоване робоче положення, вибір параметрів робочого місця з урахуванням антропометричних характеристик людини.

• раціональну компоновку виробничих меблів, технологічного обладнання на робочих місцях.

Загальні принципи організації робочого місця:

• предмети і знаряддя праці мають бути на робочому місці, але не заважати працюючому;

• засоби і предмети праці, якими користуються постійно, мають бути ближче ніж ті, якими користуються рідше;

• предмети праці, які беруть лівою рукою, мають бути зліва, а ті, які беруть правою рукою - справа;

• якщо використовують обидві руки, то місце розташування предметів і засобів праці проектують з урахуванням зручності захоплення їх двома руками;

• організація робочого місця має забезпечувати хорошу візуальність, оглядовість, виключати захаращення його сировиною, зайвими предметами праці та готовими виробами.

Робочі місця для офісного персоналу повинні бути обладнані зручними меблями. Глибина (ширина) столу повинна бути 80 см. Це дозволить відсунути монітор і клавіатуру від краю столу і звільнити місце для кистей рук, завдяки чому людина зможе тримати лікті паралельно поверхні стола і під прямим кутом до плеча. Крім того, при роботі за комп'ютером клавіатура повинна розташовуватися в 10-15 см (залежно від довжини передпліччя) від краю столу. У цьому випадку навантаження доводиться не на кість, в якій вени і сухожилля знаходяться близько до поверхні шкіри, а на більш «тверду» частину передпліччя. Якщо стіл оснащений висувною полицею для клавіатури, робоче місце обов'язково комплектується кріслом з регульованими по висоті підлокітниками. У цьому випадку людина зможе міняти своє положення для письма і для роботи з клавіатурою і мишкою. Відстань від краю столу до перешкоди позаду повинно бути не менше 80 см. Це простір необхідно, щоб мати можливість відкидатися в кріслі, не побоюючись вдаритися об стіну, а також вільно вставати і виходити з-за столу.

Для зниження навантаження на шийні хребці, для досягнення розслабленого положення голови і правильної постави монітор потрібно розташовувати низько, так, щоб верхній рядок екрана був розташований не вище рівня очей.

Ергономічна організація робочого простору базується на даних про середній величині зони охоплення руками людини - 35-40 см. Ближньої зоні відповідає область, охоплювана рукою з притиснутим до тулуба ліктем, далекій зоні - область витягнутої руки. Ідеальною буде така форма стільниці, яка збігається з робочою зоною людини. Логічно, що кожній людині буде зручно по-своєму розмістити аксесуари. Для вирішення цих завдань створено додаткове устаткування: до стільниці кріпиться екран, забезпечений пазами для установки полиць, навісних лотків і контейнерів. Системний блок комп'ютера знаходиться під стільницею на спеціальній підставці.

Крісло повинно бути на роликах, з регульованою висотою сидіння та спинкою з поперековими опорами. Необхідно відрегулювати положення клавіатури так, щоб зап’ястя знаходилось на поверхні столу. Клавіатура повинна бути органічною. Мишка повинна бути достатньо крупною, з легким верхом і важким денцем.

Таким чином, при плануванні робочих місць важливим є те, щоб працюючі могли природним шляхом змінювати робочу позу корпусу тіла, рук, ніг і мали можливість уникати неприродного і незручного положення тіла.