Транспорт

Як велика й розвинена країна, США мають збалансовану систему всх видів транспорту. У перевезенні вантажів передують залізниці (38%), автотранспорт (28%), внутрішній водний (16%) і трубопроводи (18%); у перевезенні пасажирів – автомобільний (82%) і авіаційний (17%). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. У той же час зростає роль авіації в перевезенні вантажів.

Каркас залізничних і автомобільних шляхів отримав назву «транспортних коридорів». Вони зв'язують важливі райони й метрополітени. Найбільш напруженим є північно-східний «коридор» (Вашингтон – Бостон) і «коридори», які з'єднують Північно-східний мегалополіс із Приозер'ям. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті й Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк – Флорида, Чикаго – Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес – Сієтл. Залізниці, шосе і трубопроводи поєднують США з Канадою і Мексикою.

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі – Огайо, Великі озера і канали. Берегові канали з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іллінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (oзерo Ері – притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Його побудували в 1825 р., і він відігравав важливу роль у колонізації внутрішніх територій, а також в історії й розвитку Нью-Йорка. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали: перший з них з'єднує річки Теннессі й Томбігбі й дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізає півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтимором.

Майже 3/5 вантажообігу внутрішніх водних шляхів припадає на басейн Міссісіпі. Важливими портами на Великих озерах є Дулут – Сьюпіріор, Чикаго – Індіана – Харбор, Толідо – Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі – Піттсбург і Сент-Луїс.

Унаслідок зростання міських утворень характерним стало об'єднання окремих самостійних портів у величезні портові комплекси. Особливо виразно це позначилося на морських портах. Найбільшими серед них є портові комплекси Нью-Йорк – Нью-Джерсі в гирлі річки Гудзон, Філадельфії – Балтимора в гирлі річки Делавер і Чесапікській затоці, Нового Орлеана – Батон-Ружа в гирлі Міссісіпі, Х'юстона і його оточення на узбережжі Ґалфу, а на Тихому океані – Лос-Анджелеса – Лонг-Біча, Сан-Франциско – Окленда й Сіетла – Такоми.

Важливе значення для США мають два водних шляхи, що лежать за їх межами. Глибоководний шлях по р. Св. Лаврентія дає вихід з Великих озер в Атлантичний океан через територію Канади. У 1970 р. Великі озера офіційно отримали статус четвертого морського узбережжя США. Панамський канал на території Панами дозволяє найкоротшим шляхом здійснювати морські перевезення з Атлантичного на Тихоокеанське узбережжя США.

Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями є найвищою у світі й постійно зростає. В умовах США власне «сімейне авто» стало реальністю, традицією та елементом престижу вже в 20-х роках ХХ ст, тобто на півстоліття раніше, ніж у Західній Європі та Японії. Чимало сімей мають по два й більше автомобілів. Сучасна просторова структура метрополітенів породжена саме автомобілем. Тільки завдяки йому можлива висока мобільність населення. Територія США вкрита густою мережею асфальтованих доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад. У країні склалася розвинена система обслуговування автомашин. У цілому не менше 6 млн осіб зайняті у виробництві автомобілів та автообслуговуванні.

Проте надмірна автомобілізація має й негативні наслідки. У метрополітенах «автопростір» домінує над простором для людей. Автомобільний транспорт є головним забруднювачем природного середовища і причиною великої кількості людських жертв. Він щороку споживає близько 450 млн т бензину – це п'ята частина всього енергоспоживання країни.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США зумовлений як високим рівнем розвитку країни, так і розмірами її території, географічним положенням. За кількістю аеропортів загального користування, у тому числі й великих, за обсягом парку магістральних літаків, протяжністю внутрішніх та зовнішніх авіаліній, перевезенням пасажирів США – поза конкуренцією. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас-Форт-Уерт, Атланта і Лос-Анджелес займають чотири перші місця у світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані «ком'ютерні» авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Все більше з’являється приватних (сімейних) літаків та аеродромів. Зростає також обсяг перевезення вантажів, у першу чергу термінових, цінних.

Авіазв'язки із Західною Європою з Атлантичного узбережжя США здійснюються через Північну Атлантику, з Тихоокеанського – через Аляску та Північний полюс. Для польотів у Японію використовують два маршрути – через Гавайські острови й через Аляску. Гавайські острови зв'язані авіалініями також із Південно-Східною Азією й Південно-Західною Океанією. Маямі – найважливіший проміжний аеропорт на шляхах до країн Карибського басейну й Південної Америки. Діє повітряне сполучення між Нью-Йорком і Києвом.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій та країни в цілому: Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон-Балтимор і Бостон у Північно-східному мегалополісі; Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі; Чикаго, Даллас-Форт-Уерт і Атланта всередині країни.