Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична прак­тика як вид спеціальної підприємницької діяльності

Завдання 2. Тести-тренінги

1 — 9 (виконати самостійно), 10. а, б, г, е; 11. а, б, в, г, ґ; 12. а, б, в, г; 13 а, б, г, е

Завдання З

1. У сфері господарювання застосовують такі види господарських санк­цій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків полягає в обов’язку порушника господарського зобов’язання відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, належать:

а) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;

б) додаткові витрати сторони, яка зазнала збитків (наприклад, штрафні санкції);

в) неодержаний прибуток (втрачена вигода);

г) матеріальна компенсація моральної шкоди.

Штрафними санкціями є сплата грошових сум у вигляді неустойки, штрафу, пені.

Оперативно-господарськими санкціями є:

а) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання; відмова від оплати за неналежно виконане зобов’язання;

б) відмова від подальшого виконання зобов’язання;

в) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових га­рантій належного виконання зобов’язань, наприклад, переведення боржника на попередню оплату продукції (робіт, послуг);

г) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі сто­роною, яка порушує зобов’язання.

Адміністративно-господарськими санкціями є:

а) вилучення прибутку (доходу);

б) адміністративно-господарський штраф;

в) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

г) зупинення операцій, за рахунками суб’єктів господарювання;

ґ) застосування антидемпінгових заходів;

д) припинення експортно-імпортних операцій;

е) застосування індивідуального режиму ліцензування;

є) зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарю­вання певних видів господарської діяльності;

ж) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарю­вання окремих видів господарської діяльності;

з) обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

и) скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарю­вання;

і) інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законодав­ством.

2. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідаль­ністю; повні товариства; командитні товариства.

Зокрема:

• акціонерні товариства — це такі, що мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і відповідають за своїми зобов’язаннями тільки майном товариства;

• товариства з обмеженою відповідальністю — товариства, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчи­ми документами, а його учасники відповідають за боргами товариства лише у межах їхніх вкладів до статутного фонду;

• товариства з додатковою відповідальністю — це товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами роз­мірів, а їх учасники відповідають за боргами товариства як своїми внесками до статутного фонду, так і належним їм майном в однаковому для всіх учас­ників кратному розмірі до внеску кожного учасника;

• повні — це ті товариства, де всі учасники займаються спільною під­приємницькою діяльністю і солідарно відповідають за зобов’язаннями това­риства усім своїй майном;

• командитними є товариства, що поряд з учасниками, які відповідають за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, включають також учасни­ків, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вклад­ників).

Завдання 4. Продовжіть думку

1. Нормативно-правові акти, що регулюють господарську діяльність; акти управління господарською діяльністю; договори та інші угоди; заподі­яння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання; придбання або збере­ження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; створення об’єктів інтелектуальної власності та інші дії суб’єктів; настання подій, які зумовлюють правові наслідки (ст. 174 ГКУ).

2. Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на влас­ний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надан­ня послуг або заняття торгівлею для одержання прибутку.

3. а) правопорушення, скоєні на етапі укладання договорів, наприклад, порушення строків їх укладання, порушення процедури врегулювання роз­біжностей, що виникають під час їх укладання, укладання договорів, що су­перечать правосуб’ектності юридичної особи чи вимогам закону тощо;

б) порушення строків виконання зобов’язань щодо постачання продук­ції (товарів), перевезення вантажів, виконання робіт тощо;

в) порушення зобов’язань щодо якості продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

г) порушення державної дисципліни цін, пов’язані з виконанням дого­ворів;

ґ) порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов’язані з виконанням господарських договорів;

д) порушення зобов’язань щодо перевезень вантажів, планів перевезень (відсутність перевізних засобів, непред’явлення вантажів до перевезення);

е) простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені норми; втрата, нестача, пошкодження вантажу тощо.

4. а) завдання суб’єктом господарювання шкоди іншим особам;

б) порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбав­ленням прав володіння;

в) порушення антимонопольного законодавства (зловживання господа­рюючим суб’єктом своїм домінуючим становищем на ринку);

г) обмеження або припинення виробництва (вилучення з обігу товарів для створення чи підтримання дефіциту тощо);

ґ) порушення податкової дисципліни (приховування або заниження прибутку, порушення встановленого порядку обліку прибутку тощо).

5. Право власності — це основне речове право у сфері господарюван­ня. Воно полягає у можливості власника на власний розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіти, користуватися і розпоряджатися на­лежним йому майном, у тому числі надавати це майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління тощо.

Право господарського відання є майновим правом суб’єкта підприємни­цтва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством.

Правом оперативного управління визнається майнове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, за­кріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених законодав­ством, а також власником майна чи уповноваженим ним органом.