Дрік красильний — Genista tinctoria l.

Родина Бобові — Fabaceae

Народні назви рослини: жовтило, зіновать, яновець.

Лікарська рослинна сировина:  верхівки стебел до 15 см заввишки.

Ботанічна характеристика. Багаторічна напівкущова рослина 100—150 гм заввишки. Стебла її без колючок, гостроребристі, вкриті низьким пухом з гілками, спрямованими догори. Листки чергові, суцільні, ланцетні або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок з пушком, мають маленькі прилистки. Квітки метеликові, золотаво-жовті, в довгастих гронах на кінцях гілок і стебел; приквітки довші за двогубу чашечку. Плоди — голі лінійні, трохи зігнуті боби. Цвіте у травні — червні, частково в серпні.

Ареал поширення та місце зростання. Майже по всій території України, рідше на півдні — по сухих лісах, на узліссях, на схилах пагорбів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.

Заготівля. Зрізають верхівки стебел з квітками під час цвітіння. Сушать їх у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні.

Хімічний склад. Надземна частина Д. містить алкалоїди (до 1%) — цитизин, тинкторин, N-метилтинкторин, анагірин, лупанін, α-ізоспартеїн; флавоноїди цинаризид, лютеолін, геністеїн; дубильні речовини (2,35%); органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, гіркоти, ефірну олію, слиз, аскорбінову кислоту (вітамін С), макро- та мікроелементи.

Фармакологічні властивості. Дрік вивчено недостатньо. Чай із зелених гілочок дроку за дією нагадує тиреоїдин — гормональний препарат щитовидної залози. Ці ліки, як.повідомляє С Е. Землинський (1958), випробувано в клініці при лікуванні мікседеми. Водночас було помічено й сильну судинозвужувальну дію дроку. Лікувальний вплив цієї рослини тривалий, вона не дає шкідливих побічних явищ, коли не перевищувати дозу. Як сечогінний засіб за нефритів і набряків серцевого походження дрік сприяє посиленому виділенню хлоридів.

Застосування. В експерименті з’ясовано, що препарати рослини ефективні при маткових кровотечах. У народній медицині використовують відвар сировини при серцевій недостатності зі зниженим АТ, хворобах щитоподібної залози, хронічних бронхітах, обмінних поліартритах, нефролітіазі, холециститах і геморої. В гомеопатії дрік застосовується у свіжому вигляді та у вигляді есенції, що має антибактеріальну дію.

Лікарські форми. Застосовують у вигляді відвару. На 1 склянку води беруть 1 столову ложку подрібненої рослини (листків) і кип'ятять, поки не залишається 1/3 рідини. Коли прохолоне, відціджують і вживають через кожні дві години по 2 столові ложки, поки не почне проносити і гнати сечу (при водянці живота, запорі). Ліки ці вживають з перервою, через день.

При пониженому тискові крові, гіпотиреозі, ожирінні лікування індивідуалізують, зменшуючи до вживання 1 столової ложки відвару (з медом), тричі на день. При втраті сил, виснаженні, похудінні спостерігається зміцнювальна та заспокійлива властивість цієї рослини. При запаленні нирок 1 повну столову ложку суміші (порівну) трави дроку, трави вероніки, трави споришу звичайного, трави приворотня і бруньок берези білої заливають 1 склянкою окропу. Випивають 2—3 склянки на день. Або 1 столову ложку суміші трави дроку, льняного насіння і шишкоягід ялівцю в співвідношенні 4:4: і настоюють 6 год в 1 склянці поди, варять 15 хв і випивають 1—2 склянки на день при під-гострому нефриті.

При подагрі, суглобовому артриті, ревматизмі беруть 1 столову ложку суміші (порівну) трави дроку, бруньок берези, листків кропиви дводомної і трави фіалки триколірної на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин, п'ють 2 склянки на день.

Протипоказання. За даними деяких джерел, рослина отруйна, особливо насіння. Її препарати протипоказані при вагітності, гіпертиреозі та гіпертонії.