17. Довгострокова рівновага I пропозиція конкурентної галузі.

У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі змінюється.  Оптимальний обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому періоді, визначається за відомою нам двоетапною процедурою. На першому етапі фірма обирає оптимальний обсяг виробництва, для якого ціна буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам: . На другому етапі фірма вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати, з яким результатом може випускатись оптимальний обсяг. Умовою довгострокової рівноваги конкурентної галузі є рівність ринкової ціни граничним і мінімальним середнім сукупним витратам типової фірми галузі: P = LMC = min LAC = MC = min AC . За цієї умови фірми одержують нульовий економічний прибуток, і жодна з них не має стимулу для виходу з галузі, так само як фірми інших галузей не мають стимулів до входження в галузь. Ціною довгострокової рівноваги на конкурентному ринку є ціна беззбитковості. При цьому ціна рівноваги за-безпечує рівність галузевого пропонування споживчому попиту на продук-цію галузі.

Процес встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній галузі ви-являє феномен парадоксу прибутку: можливість отримати еконо-мічний прибуток у конкурентній галузі є причиною його зникнення у дов-гостроковому періоді. Якщо ринкова ціна перевищує ціну беззбитковості, то перспектива одержання надприбутку приваблює нові фірми в галузь. Їх вхо-дження перенасичує ринок товарами, рівноважна ціна знижується, прибуток зникає. Якщо ринкова ціна нижча за ціну беззбитковості, фірми несуть збит-ки, вони припиняють виробництво і залишають галузь, галузеве пропонуван-ня скорочується, ринкова ціна підвищується, збитки зникають.

Довгострокова рівновага конкурентної галузі

У довгостроковому періоді розглядається поведінка не окремої фірми, а взаємодія всіх фірм на даному ринку. Для галузі є дві ознаки довгострокового періоду:

1. Пристосування галузі до потреб ринку в довгостроковому періоді відбувається за рахунок входження в галузь нових виробників або їх виходу з галузі.

2. Усі фірми в галузі мають схожі криві витрат, що дає можливість виділити окрему фірму як типову.

Тому вступ у галузь нових виробників зменшує економічний прибуток, а, отже, розпочнеться відтік фірм з цієї галузі та встановлення вищого рівня цін. Такі зміни призведуть до встановлення ціни, що покриватиме лише мінімальні середні витрати виробництва. 

Встановиться ціна довгострокової ринкової рівноваги – це ціна беззбитковості підприємства, це найменша ціна, за якою у довгостроковому періоді підприємство може лише повертати свої витрати.

Воно відповідатиме самій низькій точці на кривій довгострокових середніх сукупних витрат (АТС). В цій ситуації деякі підприємства можуть мати фактичний прибуток завдяки тому, що вони мають доступ до обмежених факторів виробництва і отримують економічну ренту. Економічна рента є різницею між ціною, яку підприємство платить за потрібний фактор на конкурентному ринку, і його найнижчою ціною.

Пропозиція повністю конкурентної фірми в довгостроковому періоді

Довгострокова крива пропозиції фірми отримується тим же способом, що і короткотермінова. Для фірми довгострокова перспектива відрізняється від короткотермінової тим, що в довгостроковому періоді всі види витрат повністю змінні. Тож і відмінності між постійними (РС) і змінними витратами (УС) відносяться тільки до короткотермінового періоду.

Крім цього, відмінністю довготривалі кривої пропозиції фірми ще те, що гранична умова вибору оптимального випуску містить довгочасні, а не короткотермінові граничні витрати.

Тому в довготерміновому періоді фірма, що приймає рішення функціонування, буде здійснювати свій оптимальний позитивний (більше нуля) обсяг випуску такий, при якому ціна дорівнюватиме довгочасним граничним витратам (р = ЬМС).

Тому оптимальний випуск продукції фірми в довготерміновий період на ринку досконалої конкуренції буде відповідати рівню О|, де р = ЬМС. Це означає, що фірмі треба проводити свою діяльність в довгочасному періоді тільки в тому випадку, коли ціна перевищує або дорівнює довготерміновим середнім витратам:

Звідси випливає, що значення ціни, при якому довготермінові середні витрати мінімальні,  є довгостроковою ціною беззбитковості фірми. Ця беззбитковість досягається обсягом виробництва Q2.

Довгострокова ціна беззбитковості фірми - це найменша ціна, при якій у довгостроковому періоді фірма може лише відшкодувати свої витрати.       Ця        величина представляє собою мінімальні довгострокові витрати фірми, які відповідають найменшій точці на її кривій ЬАС. Тобто, якщо ціна більша за ціну (Р₂), то фірмі необхідно надалі функціонувати, якщо ціна менша за ціну (Р₂), то фірма мусить припинити виробництво вдовгостроковому періоді.

З іншого боку, якщо при тому, що р>р2, та ціна перевищуватиме також і LАС при тому обсягу виробництва, при якому р = LМС (наприклад, р,), то фірма отримає надприбуток або прибуток, що перевищує конкурентний прибуток.