15. Попит, виручка I прибуток конкурентної фірми.
Коли розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції у стані рівноваги, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії тисяч конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції (мал. 2.1.1.а). Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитись од рівноважної ціни. Це добре видно, коли йдеться про спробу підвищити ціну, адже на ринку присутні багато продавців абсолютно ідентичної продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною. Далі ми переконаємось, що і знизити ціну порівняно з рівноважною на конкурентному ринку неможливо, тому що виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Окремий виробник не може вплинути на рівноважну ринкову ціну і при змінах обсягу своєї пропозиції, тому що його частка дуже мала в галузевому обсязі пропозиції [12].
Мал. 2.1.1. (а) Утворення ринкової ціни Р- на конкретному ринку, (б) Попит D на продукцію конкурентної фірми.
Отже, конкурентна фірма будь-який можливий обсяг свого випуску може продати за ціною ринкової рівноваги РЕ інакше кажучи, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є сталою для різних обсягів Q (при інших рівних умовах). Тобто попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а відповідна крива попиту е горизонтальною лінією, що відповідає ціні РЕ (мал. 2.1.1.б). Саме з горизонтальною кривою попиту на свою продукцію (яка отримала назву специфічної кривої попиту) зустрічається кожна фірма на повністю конкурентному ринку [6-8, 10-13].
Через це фірма на повністю конкурентному ринку зветься ціноодержувачем — тому що вона зовсім не впливає на ринкову ціну, а одержує її як встановлену ринком.
Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.
Сукупна виручка (TR) — сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q на ціну Р, за якою реалізовано товар:
Ще раз підкреслимо, що ціна в цьому виразі є сталою, отже, TR є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.
Середня виручка (AR) — це виручка від реалізації одиниці продукції:
Гранична виручка (MR) — це зміна загальної виручки (ATR) внаслідок продажу додаткової одиниці продукції (AQ):
MR можна обчислити і як похідну функції R(Q):
Бачимо, що AR=MR=P, тобто лінія попиту на мал. 2.1.1.б, є одночасно лінією ринкової ціни, середньої і граничної виручки.
Прибуток (Я) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її вартістю для виробника:
Зазначимо, що цей прибуток відрізнятиметься від бухгалтерського прибутку, який отримає фірма. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерською вартістю (див. попередню тему). Якщо ж врахуємо, що ТС — це економічна вартість, то отримаємо економічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку [13].
Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.
Як бачимо, нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічною вартістю.