08.Ефект заміщення I ефект доходу. Вплив ефектів заміщення I ефекту доходу на криву попиту.

Зміна ціни будь-якого товару впливає на обсяг попи­ту на цей товар двома способами. По-перше, через зміну спів­відношення цін, що приводить до зміщення попиту з одних то­варів на інші (з відносно дорогих на відносно дешеві) і, по-друге, через зміну купівельної спроможності або реального доходу споживача, коли збільшення або зменшення реального доходу індивідуума (в результаті зміни ціни даного товару) приводить, відповідно, до зростання або зниження попиту на цей товар.

Зміну обсягу попиту, досягнуту за допомогою першого спо­собу, називають ефектом заміщення, а за допомогою другого способу -ефектом доходу. При цьому припускається, що обид­ва ефекти виникають за умов стабільності грошового доходу споживача та цін всіх інших товарів, крім того, що розгляда­ється.

Існують дві точки зору щодо того, як слід розподілити загаль­ний ефект зміни ціни на ефект заміщення і ефект доходу. Одна з них належить англійському економістові Дж. Хіксу, а друга — українському математику і економісту Є. Слуцькому.

Хікс вважав, що для виконання цієї процедури треба скорис­татися допоміжною бюджетною лінією А1В2 (рис. 3.5). її слід провести так, щоб вона, по-перше, була паралельною бюджетній лінії АВ1 і, по-друге, була дотичною до початкової кривої байду­жості Це означає, що за допомогою такої допоміжної бюдже­тної лінії забезпечується збереження, з одного боку, нового спів­відношення цін, а з другого, — початкового рівня забезпечення індивідуума.

Отримана точка допоміжного оптимуму Е3 дає змогу поді­лити загальний приріст попиту на товар х, викликаний зни­женням його ціни, на ефект заміщення та ефект доходу. Зага­льний приріст попиту відповідає відрізку х1х2. Точка х3 поділяє його на ефект заміщення (відрізок х1х3) та ефект доходу (відрі­зок х3х2). Формування ефекту заміщення відбувається при змі­щенні оптимуму споживача з точки Е1 в точку Е3 вздовж кри­вої байдужості и3. Це дає змогу зробити висновок, що на даній ділянці реальний дохід індивідуума залишається незмінним, оскільки тут скорочення попиту на товар у (через те, що він став дорожчим відносно товару х) компенсується збільшенням попиту на товар х.

О

Х2       Х3       Хї В

в2

Вї

х

Рис. 3.6. Ефект заміщення і ефект доходу за Хіксом. Ціна товару х підвищується

Ефект доходу формується в процесі зміщення оптимуму з то­чки Е3 в точку Е2. Особливістю цієї ділянки є те, що тут відбува­ється перехід від однієї кривої байдужості на другу (з и1 на £/2). А такий стрибок споживач може здійснити лише за умов збіль­шення його реального доходу, що, природно, і забезпечує додат­кове збільшення попиту на товар х, як, зрештою, і на товар у.

Якщо ж ціна товару х не знижується, а підвищується, то ви­значення ефекту заміщення та ефекту доходу відбувається зворо­тним шляхом (рис. 3.6). Тут допоміжна бюджетна лінія АВ2 до­тична в точці Е3 до кривої байдужості и2, а не и1, як це було у попередньому прикладі (рис. 3.5).

На рис. 3.6 ефект заміщення зображений відрізком х3х1, а ефект доходу — відрізком х2х3.

Підхід Є. Слуцького до поділу загального ефекту зміни ціни на ефект заміщення та ефект доходу суттєво відрізняється від підходу Хікса. Слуцький запропонував проводити допоміжну бюджетну лінію ЛВ2 (рис. 3.7) не як дотичну до початкової кри­вої байдужості и2, а як лінію, що проходить через початкову точ­ку оптимуму споживача Еі і водночас паралельну бюджетній лі­нії АВ1. У результаті такої побудови допоміжної бюджетної лінії А1В2 вона виявиться дотичною до вищої кривої байдужості и3. Точка дотику Е3 характеризує певний допоміжний оптимум спо­живача, якому відповідає нове співвідношення цін, що склалося в результаті підвищення ціни товару х.

Оскільки всі три оптимуми (Е1, Е2 та Е3) розміщені на різних кривих байдужості (відповідно, на и2, и1 та £/3), то при цьому не може бути мови про ефект заміщення. Цей ефект, як відомо, ви­никає лише при зміщенні споживача в межах однієї кривої байдужості. Така обставина дає змогу зробити висновок про те, що на рис. 3.7 ми по суті маємо справу лише з двома ефектами доходу. Отже, підхід Слуцького не дає можливості вирішити по­ставлене завдання.

Ефекти заміщення та доходу діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде рівнодіючою цих ефектів. Згідно з даними табл. 3.1 щодо нормальних товарів, обидва ефек­ти діють в одному напрямку. У цьому разі прогнозувати зміни споживання залежно від змін ціни на товар дещо простіше. Щодо впливу зміни ціни на споживання неякісних товарів, то спрямо­ваність впливу ефектів доходу та заміщення протилежна. Залеж­но від того, який ефект спрацьовує сильніше, зміна ціни та спо­живання матиме однакову або протилежну спрямованість.

Таблиця 3.1

 

ДІЯ ЕФЕКТІВ ЗАМІЩЕННЯ ТА ДОХОДУ

Якщо ефект зменшення має більший вплив, то із зростанням ціни споживання товару х зменшується, а при її зниженні — збі­льшується. Однак може складатися ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зростанні ціни зростає і споживання, а при її зниженні споживання також зменшується. Така ситуація трапля­ється досить рідко.

Для деяких товарів загальний ефект зниження ціни теоретич­но може призводити до зменшення обсягу попиту. Від'ємний ефект доходу у цьому разі переважає за абсолютною величиною ефект заміщення. Така ситуація означає, що при зниженні ціни обсяг попиту на благо зменшується. Це порушує закон попиту. Товар, для якого закон попиту не виконується, називається това­ром Гіффена, а зростання споживання цього товару із підвищен­ням ціни на нього — парадоксом Гіффена.

Роберт Гіффен (1837—1910) — англійський економіст, який виявив, що незаможні робітники в Ірландії збільшують спожи­вання дешевих неякісних продуктів харчування (зокрема, карто­плі) у разі їх подорожчання.

У дійсності у цьому парадоксі нічого дивного немає. Обсяг попиту на картоплю збільшувався поряд із зростанням її ціни, тому що, по-перше, ціни підвищувалися й на інші продукти хар­чування, до того ж, вищими темпами, і, по-друге, картопля була завжди основним продуктом харчування ірландських бідняків.

Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із за­кону попиту. Проте детальніше дослідження доводить, що саме взаємодія ефектів заміщення та доходу спричиняє такий розвиток подій.