108. Аналіз форм міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес — сфера практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торгівельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою взаємовигідної співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку.

З розвитком процесів інтернаціоналізація набуває форми міжнародного бізнесу і змінюється від простих (міжнародна торгівля) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм міжнародного бізнесу належить:

експорт або імпорт;

ліцензуванні;

управлінські контракти;

спільні підприємства;

міжнародні корпорації.

Експорт — найпростіша форма міжнародного бізнесу, яка являє собою продаж товарів чи послуг в інші країни. В сучасних умовах всі зовнішньоторговельні операції складають понад 80% обсягів міжнародного бізнесу. Експорт є найменш ризикованою, але і найменш прибутковою формою діяльності.

Локальне складування — завезення великої партії товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів цього складу-магазину.

Управлінські контракти — спосіб направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни світу для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом встановленого періоду і за обов’язкову певну плату.

Застосовуються вони в таких випадках:

створення нового комерційного проекту, в якому країна отримувач іноземних інвестицій пропонує продовжити управління підприємством для підготовки кадрів місцевих менеджерів;

підвищення ефективності функціонування підприємства за рахунок залучення управлінського персоналу авторитетної іноземної фірми.

Спільні підприємства — такі міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників, які є юридичними особами з різних країн. Ця форма міжнародного бізнесу використовується країною для виходу на новий ринок.

Найбільш поширеними є двосторонні спільні підприємства з однаковими частками капіталу (50 на 50).

Міжнародні корпорації — це п-ва з прямими іноземними інвестиціями, коли зарубіжні філії є власністю компанії.

109. Особливості товарної політики при виході на закордонні ринки різних країн світу

Ключовою тенденцією сучасної міжнародної економіки є глобалізація ринків. Ця тенденція істотно впливає на стратегію підприємства та структуру маркетингу. Важливим моментом у розвитку будь-якої маркетингової програми є вибір товару (послуги), з яким підприємство виходить на ринок.

Міжнародна товарна політика — певні дії виробника (експортера) з формування ефективного з комерційного погляду асортименту товарів для визначеного зарубіжного ринку (сегмента світового ринку). Основна проблема міжнародної товарної політики — пристосування якогось конкретного товару до різноманітних умов зовнішніх ринків.

Товарна політика передбачає формування товарного асортименту. Обравши експортний товар, підприємство повинне визначити різноманітність та асортимент продукції. Асортиментна позиція — конкретна модель, марка, розмір товару, який продає підприємство. Сукупність асортиментних позицій складає асортиментні групи, які і становлять товарний асортимент підприємства, який характеризується певною шириною та глибиною. Ширина — це кількість асортиментних груп, що пропонуються, а глибина — кількість позицій в кожній асортиментній групі. Широкий асортимент дає змогу диверсифіку-вати продукцію, орієнтуватися на вимоги споживачів, але потребує додаткових ресурсів. Глибокий асортимент дає змогу задовольнити потреби різних споживацьких сегментів у якомусь одному товарі, а також перешкоджає появі конкурентів.

У процесі планування товарного асортименту підприємство може скористатись певним видом товарної політики. Розрізняють:

1. Концентричну товарну політику — пошук нових товарів, які б, з одного боку, в технологічному та/або ринковому відношенні були б схожі на вже існуючі товари, а з іншого — приваблювали нових покупців.

2. Горизонтальну товарну політику — розробка нового товару як продовження вже існуючого з огляду на стале коло покупців без суттєвих змін технології.

3. Конгломератну товарну політику — пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов'язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному портфелі фірми; потребує застосування інших технологій та освоєння нових ринків.