5. Правовий режим земель зв’язку

Поняття земель зв’язку визначене ч.1 ст.75 ЗКУ:

«1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.»

Землі зв’язку займають 5,2 тис. га1.

Ч.1 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» визначає поняття земель телекомунікацій – складової земель зв’язку:

«1. До земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій.»

Із наведеного положення можна зробити висновок, що терміни «землі зв’язку» та «землі телекомунікацій» насправді співвідносяться не як ціле і частина, а, по суті, є синонімами.

Розміри та конфігурація земельних ділянок для потреб зв’язку визначаються СН 461-74 «Норми відведення земель для ліній зв’язку», а також ДБН Д.2.2-34-99 «Споруди зв’язку, телебачення та радіомовлення», що опосередковано регулюють питання надання земельних ділянок для об’єктів зв’язку.

Ч.3 ст.75 ЗКУ, ч.2 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» передбачають встановлення охоронних зон навколо об’єктів зв’язку (ліній електрозв’язку та випромінюючих споруд електрозв’язку). Охоронні зони навколо земель зв’язку, їх розміри та правовий режим передбачені Правилами охорони ліній електрозв’язку, що затверджені ПКМ від 29.01.1996 №135. Правила передбачають влаштування охоронних зон з особливими режимами землекористування розміром від 2 метрів до 0,25 милі від крайніх проводів або траси.

Див. знаки, що позначають охоронні зони ліній електрозв’язку: новітній пластиковий і «традиційний».

6. Правовий режим земель транспорту

За даними Держкомзему України, станом на 01.01.2006 підприємствам та організаціям транспорту надано 654,7 тис. га земель¹⁰.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ЗКУ,

«1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.»

Аналогічне визначення наведене у ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про транспорт».

Україна має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших у Європі залізничну мережу. Мережа газопроводів досягає 17 тис. км, нафтопроводів – 70 тис. км. Землі транспорту в цілому займають 661,1 тис. га¹¹.

Землі транспорту, в свою чергу, поділяються на види земель в залежності від виду транспорту.

6.1 Визначення земель залізничного транспорту наведене у ст. 68 зку:

«До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.»

Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про транспорт» містять аналогічні положення, проте остання норма також пропонує більш узагальнене визначення земель залізничного транспорту:

«До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.»

Розміри та внутрішня структура земельних ділянок лінійної частини залізничного транспорту визначаються відповідно до спеціальних норм відведення - СН 468-74 «Норми відведення земель для залізниць», затверджених Держбудом СРСР 19.12.1974. Норми встановлюють ширину смуг земель, які відводяться для залізниць колії 1520 мм загальної мережі і колії 1520 і 750 мм зовнішніх під’їзних шляхів промислових сільськогосподарських і лісозаготівельних підприємств. Ширина смуг відведення визначається в залежності від висоти насипу для залізниць колії 1520 мм і 750 мм. Розміри та внутрішня структура земельних ділянок площадних об’єктів залізничного транспорту визначається відповідно до проектної документації.

Ч. ч. 3-5 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про транспорт» передбачають можливість встановлення навколо земель залізничного транспорту охоронних зон, повноваження із визначення розміру, режиму та порядку встановлення яких надані КМУ. На даний час дане повноваження Кабінетом Міністрів не реалізоване.

Навколо певних об’єктів залізничного транспорту можуть встановлюватися санітарно-захисні зони. Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, санітарно-захисні зони влаштовуються навколо пасажирських вокзалів та залізничних колій (п. 5.19.-5.20, Додаток № 9 до Правил).

NB. Чинне раніше законодавство передбачало можливість використання земель транспорту для сільськогосподарських потреб. У чинному законодавстві відповідна згадка вміщена до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про транспорт», за якою «[з]емлі залізничного транспорту повинні … використовуватися для вирощування … кормів для тваринництва».На жаль, законодавство є нечітким при визначенні порядку та засад такого використання.

NB. За ст. 12 Статуту залізниць України, затвердженого ПКМУ від 06.04.1998 № 457, залізниця вправі приймати рішення про складування за плату вантажів у смузі відведення. На підставі цієї норми в Україні існувала практика надання в оренду (зокрема, Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця») «територій», «майданчиків» на землях залізничного транспорту (про «земельні ділянки» в договорах не йдеться, проте фігурує слово «оренда»). З 2003 р. залізниця починає звертатися з позовами про визнання договорів недійсними за ст. 48 ЦК УРСР з посиланням на невідповідність ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (відсутність згоди ФДМУ на оренду нерухомого майна площею понад 200 м. кв.). Склалася практика визнання судами договорів недійсними з посиланням на земельне законодавство через відсутність в залізниці повноважень здавати в оренду земельні ділянки (див., наприклад, рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2004 по справах № 14/46, 14/49 за позовами ДТГО «Південно-західна залізниця» до ТОВ «Б.» про визнання недійсними договорів¹², залишені в силі судом апеляційної інстанції).

Землі залізничного транспорту та охоронні зони

Землі, що надаються в користування для потреб залізничного

транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України

( 2768-14 ) та Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ).

( Частина перша статті 6 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 )

від 11.12.2003 )

До земель залізничного транспорту належать землі смуг

відведення залізниць під залізничним полотном та його

облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами

енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і

пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,

водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними

насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими

спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного

транспорту. ( Частина друга статті 6 в редакції Закону N 1377-IV

( 1377-15 ) від 11.12.2003 )

Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної

експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та

зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту

загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів,

обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних

впливів, встановлюються охоронні зони.

Охоронні зони - ділянки землі, прилеглі до земель

залізничного транспорту загального користування і необхідні для

забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв

та інших об'єктів залізничного транспорту.

Порядок встановлення охоронних зон, їх розміри і режим

користування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення земель залізничного транспорту наведене у ст. 68 ЗКУ: «До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.»

Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про транспорт» містять аналогічні положення, проте остання норма також пропонує більш узагальнене визначення земель залізничного транспорту:

«До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.»

Розміри та внутрішня структура земельних ділянок лінійної частини залізничного транспорту визначаються відповідно до спеціальних норм відведення - СН 468-74 «Норми відведення земель для залізниць», затверджених Держбудом СРСР 19.12.1974. Норми встановлюють ширину смуг земель, які відводяться для залізниць колії 1520 мм загальної мережі і колії 1520 і 750 мм зовнішніх під´їзних шляхів промислових сільськогосподарських і лісозаготівельних підприємств. Ширина смуг відведення визначається в залежності від висоти насипу для залізниць колії 1520 мм і 750 мм. Розміри та внутрішня структура земельних ділянок площадних об´єктів залізничного транспорту визначається відповідно до проектної документації.

Ч. ч. 3-5 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про транспорт» передбачають можливість встановлення навколо земель залізничного транспорту охоронних зон, повноваження із визначення розміру, режиму та порядку встановлення яких надані КМУ. На даний час дане повноваження урядом не реалізоване.

Навколо певних об´єктів залізничного транспорту можуть встановлюватися санітарно-захисні зони. Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, санітарно-захисні зони влаштовуються навколо пасажирських вокзалів та залізничних колій (п. 5.19.-5.20, Додаток № 9 до Правил).

NB. Чинне раніше законодавство передбачало можливість використання земель транспорту для сільськогосподарських потреб. У чинному законодавстві відповідна згадка вміщена до ч. З ст. 23 ЗУ «Про транспорт», за якою « [з]емлі залізничного транспорту повинні... використовуватися для вирощування ... кормів для тваринництва». На жаль, законодавство є нечітким при визначенні порядку та засад такого використання.

NB. За ст. 12 Статуту залізниць України, затвердженого ПКМ від 06.04.1998 № 457, залізниця вправі приймати рішення про складування за плату вантажів у смузі відведення. На підставі цієї норми в Україні існувала практика надання в оренду (зокрема, Державним територіально-галузевим об´єднанням «Південно-Західна залізниця») «територій», «майданчиків» на землях залізн

ичного транспорту (про «земельні ділянки» в договорах не йшлося, проте фігурувало слово «оренда»). З 2003 р. залізниця починає звертатися з позовами про визнання договорів недійсними з посиланням на їх невідповідність ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (відсутність згоди ФДМУ на оренду нерухомого майна площею понад 200 кв. м.). Склалася практика визнання судами договорів недійсними з посиланням на земельне законодавство через відсутність в залізниці повноважень здавати в оренду земельні ділянки (див., наприклад, рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2004 по справах № 14/46,14/49 за позовами ДТГО «Південно-західна залізниця» до TOB «Б.» про визнання недійсними договорів).

6.2Ч. 1 ст. 69 ЗКУ визначає землі морського транспорту через їх склад: «1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об´єктами загально портового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.»

Аналогічно склад земель морського транспорту визначає ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про транспорт», проте вже ч. 2 ст. 25 встановлює виняток, ЗКУ не передбачений:

«До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.»

Не зовсім зрозумілі мотиви такого положення. У будь-якому випадку, при вирішенні питання про режим намитих земель слід виходити з положень прийнятого пізніше ЗКУ, який відносить до земель морського транспорту всі землі порту; згідно із ч. 1 ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України,

«Територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата.»

Законодавство практично не містить положень, що визначають правовий режим власне земель морського транспорту. Розміри та правовий режим відповідних земельних ділянок визначаються у кожному конкретному випадку проектною документацією.

Натомість, закон передбачає цілу низку положень, що встановлюють специфічний правовий режим земель, прилеглих до земель морського транспорту. Так, згідно із ч. 2 ст. 69 ЗКУ, « [н]а підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об’єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.» Такі обмеження передбачені ч. З ст. 25 ЗУ «Про транспорт»:

«Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об’єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об´єктів погоджується з адміністрацією портів.»

Проблема. Чинне законодавство є непослідовним при вживанні понять «акваторія», «водний об´єкт», «земельна ділянка водного фонду». Таке становище дає можливість використовувати механізм надання в користування «акваторії порту» (який не врегульований законодавством) для того, щоб обійти правила земельного законодавства про надання земельних ділянок в користування. І навпаки, двозначності у правовому регулюванні використовуються для того, щоб створити на користувачів земельних ділянок незаконний тиск з мотивів, що акваторія їм у користування не надавалася1083.

Ч. 1 ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає особливий порядок відведення земельних ділянок для потреб торгового мореплавства:

«Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами влади і самоврядування.»