3. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшара.

Мета вивчення лідерства з погляду ситуаційного підходу – це визначення того, які стилі поведінки і особисті якості керівника найбільше відповідають певним ситуаціям.

Згідно цієї моделі лідерства Херсея і Бланшара найефективніші стилі керівництва залежать від «зрілості» підлеглих.

Зрілість підлеглих визначається рівнем наявності у підлеглих здібностей і бажання виконувати поставлені лідером задачі.

Зрілість підлеглих має наступні складові:

1. Професійна складова – це знання, вміння, навички, досвід і здібності. Високий рівень цієї складової у підлеглих – означає, що вони не потребують директив та вказівок з боку керівника.

2. Психологічна зрілість – відповідає бажанню виконувати роботу, або мотивованості працівника. Високий рівень цієї складової у підлеглих не потребує від лідера великих зусиль для спонукання підлеглих до роботи, оскільки вони вже внутрішньо мотивовані.

В моделі виділяється 4 стадії зрілості підлеглих:

- стадія М1 - люди не здатні і не бажають працювати, вони або некомпетентні, або не впевнені в собі, низький рівень зрілості підлеглих.

- стадія М2 - люди не здатні, але бажають працювати, у них є мотивація, але немає навиків та вміння, помірний рівень зрілості підлеглих.

- стадія М3 - люди здатні, але не бажають працювати, їх не цікавить те, що пропонує керівник, помірно високий рівень зрілості підлеглих.

- стадія М4 - люди здатні і бажають виконувати те, що їм пропонує лідер.

4 Стадії зрілості підлеглих – це 4 ситуації, в кожній з яких ефективна певна поведінка керівника.

Ситуаційна модель Херсея і Баланшарда передбачає, що поведінка керівника має дві складові – це:

- орієнтація керівника на завдання;

- орієнтація керівника на людські відносини.

В залежності від рівня зрілості підлеглих лідер повинен коригувати свою поведінку: встановлювати відповідні відносини з підлеглими і відповідно структурувати роботу, застосовуючи один з чотирьох стилів керівництва:

S1 – стиль вказівок – передбачає повну структуризацію завдань, з точним вказівками, що повинні виконувати підлеглі. Цей стиль найкращий в ситуації М1.

S2 – стиль переконання - цей стиль в однаковій мірі реалізує і вказівки і підтримку тим, хто не здатний, але бажає працювати, найкращий в ситуації М2.

S3 – стиль участі - цей стиль є найкращим при помірно високому рівні зрілості підлеглих М3, підлеглі здатні до роботи, без бажання її виконувати, підлеглі потребують мотивації для виконання робіт.

S4 – стиль делегування - це найкращий стиль для керівництва високо зрілими підлеглими, які здатні і бажають працювати і можуть взяти на себе максимальну відповідальність за виконання завдань. Цей лідерський стиль сприяє розвитку творчого підходу до роботи.

Ситуаційна модель стилів керівництва Херсея і Бланшара

Згідно моделі Херсея і Бланшарда поняття зрілості не є постійним для особи, чи групи, а є характеристикою конкретної ситуації, тобто залежить від завдання, керівник повинен змінювати свою поведінку, в залежності, від рівня зрілості підлеглих.

В практиці управління менеджери виявляють великий інтерес до цієї моделі.

Слід зазначити, що модель має ряд недоліків:

1*. Труднощі у вимірюванні рівня зрілості підлеглих.

2*. Спрощений поділ на стилі S1, S2, S3, S4.

3*. Не вивчена здатність керівників на практиці мати таку гнучку поведінку від ситуації до ситуації.

4*. Що робити, коли в групі різний рівень зрілості підлеглих.

Висновок.

Сучасний керівник в організації – це людина, яка одночасно є лідером і ефективним формальним керівником в межах наданих йому повноважень, передбачених структурою організації.

Керівник як лідер повинен вміти себе поводити по-різному в різних ситуаціях.

Найкращий стиль керівництва – це адаптивний стиль, або стиль, орієнтований на реальність.