Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім.. М.І. Пирогова

Кафедра філософії та суспільних наук

Творча робота

З історії української культури

на тему:

«Хорове мистецтво України»

Студентки 27-б групи

1 курсу

Медичного факультету № 1

Омельчук Лілі Віталіївни

Наук. Керівник – Іванова Н.В.

Вінниця 2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………с.3

Розділ 1. Хор. Види хорів та їх діапазони.……………………..…с.4-5

Розділ 2. Ансамбль…………………………………………………..с.6-7

Розділ 3. Українське хорове виконавство в світі………...……с.8-11

Розділ 4. Церковна хорова музика в Україні…………………с.12-15

Розділ 5.Історичні етапи розвитку вокально-хорового мистецтва в Україні..........................................................................................с.16-19

Розділ 6. Українознавчий погляд на хорове мистецтво України………………………………………………………….....с.20-30

Висновки…………………………………………………….………..с.31

Короткі відомості…………………………………………………….с.32

Список використаної літератури…………………………...……..с.33

Додатки…………………………………………………….……….с34-36

Вступ

Українська хорова культура — це унікальне музичне явище світового масштабу, яке має багатовікову історію та традиції, що формувалися в глибинах народного і професійного музичного мистецтва. Український хоровий спів — це перлина національної музичної культури, душа народу, співучого і талановитого. Через неперевершене хорове мистецтво світ здавна пізнавав Україну, її музику, історію. Упродовж віків покоління музикантів створювали численні хорові школи. У цьому процесі велику роль відіграла духовна хорова музика і регентське мистецтво, яке бере свій початок у Візантійській школі церковного співу IX ст.

Співоча традиція в Україні формувалась завжди на прадавніх зразках народної пісенної культури в її зв’язках з церковною музикою. З цих двох джерел згодом кристалізувались основні засади професійного співу в Україні.

Хорове виконавство завжди було тісно пов’язане як з народною творчістю, так і з творчістю композиторів-професіоналів, XVII — початок XVIII ст. — це твори М.Ділецького, С.Пекалицького; друга половина XVIII — початок XIX ст. дали людству твори М.Березовсько-го, А.Веделя, Д.Бортнянського, С.Дегтярьова; кінець XIX — початок XX ст. — це М.Лисенко, Я.Яциневич, К.Стеценко, О.Кошиць, творчість яких позначена яскравою національною специфікою; сучасна музика — ще одна золота сторінка в історії культури України. Саме М.Лисенко, К.Стеценко, М.Леонтович, О.Кошиць, П.Демуцький внесли вагомий внесок у створення національної школи хорового співу. В їх діяльності композиторська творчість поєднувалась з хоровим виконавством, що сприяло розвитку та професіоналізації світських хорових капел.

Розділ 1

Одним з найдосконаліших видів музичного мистецтва, що торкає найніжніші струни людського серця, є хоровий спів. У ньому людина споконвіку висловлювала свої найтонші почуття, переживання, мрії.

Хорова культура сприяє естетичному вихованню людей, формуванню високих художніх смаків.

Хор – це організований творчий колектив співаків, який у своїй виконавській діяльності спрямований на ідейно-художнє обслуговування і виховання широких народних мас. Тут маються на увазі найрізноманітніші співочі колективи різної кваліфікації, виконавської манери, репертуарної спрямованості, способів формування і комплектування.

Матеріалом для створення всякого хорового колективу є людські голоси, які можна поділити на три групи – чоловічі, жіночі, дитячі. З них можна організувати той чи інший тип хору. За своїм типом хори бувають однорідні й мішані.

Всі типи хорів – однорідні і мішані – щодо кількості самостійних партій можуть бути одноголосні, двоголосні, триголосні, чотириголосні. Мішаний хор може бути і багатоголосним. У багатоголосному хорі кількість самостійних партій повинна бути не менше п’яти.

Одноголосний хор може бути однорідний і мішаний. У мішаному однорідному хорі жіночі (або дитячі) голоси виконують мелодію на октаву вище від чоловічих. Однорідний одноголосний хор можна утворювати з однотипних голосів, наприклад, з самих басів або з самих тільки тенорів і т. д. Так можна утворити й мішаний хор, поєднавши однотипні голоси чоловічі і жіночі. Для концертного виконання до одноголосного хору конче потрібний інструментальний супровід.

Двоголосний хор поділяється на дві групи – 1-го і 2-го голосу. В однорідному складі цього хору партію першого голосу виконують високі голоси (сопрано або тенори), партію другого голосу – низькі (альти або баси). Якщо тип хору мішаний, то партію першого голосу виконують сопрано і тенори, а партію другого голосу – альти і баси. Оскільки двоголосний хор не може мати повну гармонію, то інструментальний супровід, при концертному виконанні, тут необхідний. Проте народна пісня у двоголосному викладі, як правило, інструментального викладу не потребує.

Триголосний хор має три самостійні партії. Розподіл їх такий: 1-й голос – сопрано перші або тенори перші, другий голос – сопрано другі або тенори другі, третій голос – альти або баси. Спів триголосних хорів мішаного типу не дає художнього ефекту[1] і в літературі не зустрічається, проте в педагогічній практиці він можливий. Триголосний вид хору має більш-менш повну гармонію, а тому допускає цілковиту можливість виконання a cappella.

Чотириголосний хор – це нормальний вид вокального ансамблю, який має чотири самостійні групи. Такий хор може дати повний акорд, а тому має цілковиту можливість обходитись без усякого супроводу, хоч може бути і з супроводом.

Чоловічий чотириголосний хор складається з таких партій: перші тенора, другі тенора, перші баси, другі баси. Діапазон чоловічого хору широкий. Він сяга від Ре – До до до2.

Жіночий чотириголосий хор. Чотири групи голосів жіночого хору розподіляються так: перші сопрано, другі сопрано, перші альти, другі альти.

Мішаний чотириголосний хор – це поєднання жіночих або дитячих голосів з чоловічим в один загальний співочий колектив. Основні його групи – сопрано, альти, тенори, баси – при кількісній та якісній повноцінності поділяються на 1-і й 2-і голоси. У такому разі мішаний хор являтиме собою поєднання двох однорідних типів хору – повного чотириголосного жіночого хору з таким же чоловічим.

Такий мішаний хор можна назвати найдосконалішим з усіх видів хорових колективів. Він має дуже широкий діапазон – понад чотири октави від Ля, Соль контроктави до до3 і володіє багатством звукових барв і технічних можливостей.

При якісній (голосові сили) і технічній рівноцінності мішані хори за кількісною ознакою поділяються на три види: малий мішаний хор – 12-15 чол. (по 3-4 співаки в кожній партії); середній – 25-35 чол.(по 6-8 співаків на партію) і великий – 50-60 чол. і більше (по 12-15 співаків у кожній партії).