3. Державне регулювання інвестиційної діяльності

Одним із механізмів реалізації структурної політики є пере­орієнтація інвестиційних потоків у пріоритетні сфери діяльності та галузі національної економіки. Це здійснюється через стиму­лювання інвестиційної активності в цих секторах. Метою стиму­лювання інвестиційної діяльності є реалізація заходів, спрямо­ваних на її активізацію та підтримку.

З точки зору впливу на реструктуризацію національної економіки ефективність інвестицій характеризується результативністю їх впровадження, яка виявляється в отриманні економічного, со­ціального, екологічного, ресурсного та науково-технічного ефек­ту.

Економічний ефект виявляється шляхом збільшення обсягів отриманого прибутку, зниження собівартості продукції, зростання продуктивності пра­ці, підвищення якості товарів і послуг, скорочення строків будів­ництва, підвищення фондовіддачі тощо.

Соціальним ефектом вважається результат інвестиційної діяльності, який гарантує підвищення якості життя громадян та ступінь задоволення по­треб людини і суспільства.

Екологічний ефект від інвес­тиційної діяльності досягається зниженням викидів шкідливих компонентів у навколишнє природне середовище, зменшенням рівня відходів виробництва та збільшенням його ергономічності, підвищенням екологічності продукції, що випускається.

Ресурс­ний ефект характеризує можливість вико­ристання замінників природного ресурсу, впровадження безвід­ходних технологій виробництва, альтернативних джерел енергії тощо.

Показники науково-технічного ефекту відображають змі­ну техніко-експлуатаційних та споживчих характеристик про­дукції, ступінь технічного вдосконалення виробництва, надання послуг та виконання робіт, зростання частки прогресивних тех­нологічних процесів і нових інформаційних технологій, підви­щення конкурентоспроможності продукції, підприємства, кра­їни.

Державна інвестиційна політика - це комплекс правових, адміністративних та економічних захо­дів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну.

Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та непрямого економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму.

Активна - держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.

Правова основа. Закони України: «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ від 18.09.1991 р., «Про іноземні інвестиції» №2198-ХІІ від 13.03.1992 р., «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-ІV від 23.02.2006 р., «Про режим іноземного інвестування» №93/96-ВР від 19.03.1996 р. та ін.

Погіршення кількісних показників інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці є, очевидно, наслідком стратегії децентралізації інвестиційного процесу. З 1996 р. уряд відмовився від ролі безпосереднього суб’єкта інвестиційної діяльності.

Джерелами інвестицій є:

• власні кошти підприємств, питома вага яких становить приблизно 70%;

• запозичений капітал;

• державне фінансування;

• залучений капітал.

Головним для періоду випереджального економічного зростання є ефективне поєднання інвестицій та інновацій. Йдеться про ситуацію, за якої як мінімум 70-80% інвестицій мають бути, з одного боку, інноваційними, з іншого - такими, що сприяють прогресивним структурним змінам української економіки.

До основних форм активізації інвести­ційної діяльності належать:

• податкове, фінансове та кредитне стимулювання;

• інфраструктурне та організаційне забезпечення інвестиційної діяльності;

• стимулювання конкретних інвести­ційних проектів;

• заохочення та захист іноземних інвестицій.

Таблиця 12.3.

Форми та механізми державного стимулювання ін­вестиційної діяльності

Форма	Зміст	Інструменти та механізми реалізації
Податкове стимулю­вання	Забезпечує спряму­вання інвестицій у пріоритетні сфери на­ціональної економіки та стимулює інвести­ційну діяльність суб’єктів економіки	Зниження ставки податку або бази оподаткування; звільнення від оподаткуван­ня; скасування податку на реінвестування; запровадження податкових кредитів; запровадження диференці­йованих ставок оподаткування
Фінансове та кредитне сти­мулювання	Передбачає розши­рення бюджетного фі­нансування, а також забезпечує доступ­ність і підвищує по­пит на кредитні ре­сурси	Виділення цільових держав­них кредитів, надання держав­них позик; прискорена амортизація; надання пільгових та безвідсоткових кредитів; формування державних по­забюджетних інвестиційних фондів
Інфраструктурне та орга­нізаційне за­безпечення	Передбачає форму­вання інституцій рин­ку, що розширює джерела інвестування та забезпечує вільне переливання капіталу	Розвиток фондового ринку; розвиток іпотеки; розвиток банківської систе­ми, створення інституціональ­них інвесторів – банків довгострокового кредитування; розвиток інвестиційних фон­дів та компаній; розвиток страхових компа­ній
Стимулюван­ня впрова­дження інвес­тиційних про­ектів	Забезпечує реалізацію цілей економічного і соціального розвитку держави, дає можли­вість підвищити тех­нічний рівень вироб­ництва, сприяє кон­курентоспроможності національного вироб­ництва	Цільове фінансування нау­ково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; сприяння у проведенні техніко-економічного обґрунту­вання проектів; допомога в розробленні про­ектної та технічної документа­ції; підготовка кадрів; надання підтримки інвесто­рам у вирішенні проблем або суперечок
Заохочення та захист інозем­них інвести­цій	Гарантує стабільність інвестиційної діяль­ності та дотримання прав й інтересів суб’єктів інвестуван­ня	Забезпечення рівноправного правового режиму інвестуван­ня; страхування інвестицій; гарантування повернення інвестованих коштів; створення позитивного інвестиційного іміджу

Стратегічні орієнтири інвестиційної політики

1. Реформування діючої амортизаційної системи, створення економічних, правових та організаційних засад амортизаційної системи, орієнтованої на прискорення технічного прогресу, інвестиційний розвиток та фінансове зміцнення економіки України.

2. Удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності і забезпечення на цій основі надійного інституційного захисту прав інвесторів, створення рівних умов господарювання для вітчизняних та іноземних інвесторів.

3. Стимулювання нарощування обсягів заощаджень громадян та збільшення їхньої інвестиційної складової, посилення ролі в цьому інституційних інвесторів - страхових та пенсійних фондів.

4. Прискорення утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджального розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення.