Можна виділити кілька основних властивостей пожеж:

1. Висока температура полум'я, що досягає в найбільш гарячій частині 1200-1400^оС.

2. Передача тепла тепловипромінюванням, конвекцією

Наприклад, при пожежі в приміщенні із закритими дверима близько 40% тепла передається за допомогою випромінювання полум'я на стіни, 5% - через прорізи назовні і 50-55% несеться конвективними потоками також назовні через верхню частину вікон.

3. Наявність диму різко знижує видимість усередині будинків і споруджень. Задимлення створює погрозу для життя людей, ускладнює порятунок потерпілих.

4. Наявність токсичних газів у димі (оксид вуглецю, оксид азоту, сірчистий газ, фосген) може привести до отруєння і смерті.

5. Температура диму також являє собою більшу небезпеку для життя людей. Цей факт часто не враховують. Так, при температурі вдихуваного диму 60⁰С (при відсутності токсичних речовин) може наступити смерть.

6. Перенос вогню на суміжні будинки і спорудження іскрами, випромінюванням, конвекцією.

7. Можливість вибуху встаткування, апаратури на промислових підприємствах.

Всі речовини по їхній небезпеці відносно самозаймання можна розділити на чотири групи:

1. речовини, здатні самозайматися при контакті з повітрям при звичайній температурі (рослинні масла, оліфа, олійні фарби, ґрунтовки, бурі й кам'яні вугілля, білий фосфор, алюмінієва і магнієва пудра, сажа і т.д.);

2. речовини, здатні самозайматися при підвищених температурах навколишнього повітря (50°С і вище) і в результаті зовнішнього нагрівання до температур, близьких до температур їхнього запалення і самозапалювання (плівки нітролаків піроксилінові і нітрогліцеринові порохи, рослинні масла, що на пів висихають, і виготовлені з них оліфи, скипидар і т.д.);

3. речовини, контакт яких з водою викликає процес горіння (лужні метали, карбіди лужних металів, карбід кальцію, алюмінію і т.д.);

4. речовини, що викликають самозаймання горючих речовин при контакті з ними (азотна, магнієва, хлорнуватиста, хлориста і інші кислоти, їхні ангідриди і солі; перекису натрію, калію, водню і ін.; гази - окислювачі - кисень, хлор і ін.).

Найважливішою характеристикою твердих сипучих матеріалів є ступінь їхньої займистості.

Класи пожеж

А2

В2

D3

Горіння твердих речовин, що не супроводжується тлінням (напри-лад, пласт-маси)

Горіння рідких речовин, що розчиня-ються у воді наприлад спиртів, метанолу, гліцерину

Горіння метало-вмісних сполук (наприк-лад, ме-талоорганічних сполук, гідридів металів)

Мал. 1. Класи пожеж

Всі матеріали, незалежно від області застосування діляться на три групи:

1. Негорючі матеріали, які під впливом вогню або високої температури не запалюються, не жевріють і не обвуглюються.

2. Важкозгораємі матеріали, які під впливом вогню або високої температури запалюються, жевріють або обвуглюються й продовжують горіти або жевріти при наявності джерела вогню, а після видалення джерела вогню горіння і тління припиняється.

3. Горючі матеріали, які під впливом вогню або високої температури запалюються або жевріють і продовжують горіти або жевріти після видалення джерела вогню.

Деякі хімічні речовини, горючі і мастильні матеріали в певних концентраціях і умовах здатні не тільки до загоряння від джерел тепла, але і до вибуху.

Пожежна небезпека речовин (газоподібних, рідких, твердих) визначається рядом показників, характеристика і кількість яких залежать від агрегатного стану даної речовини.

При визначенні групи горючості оцінку дають по чотирьом критеріям (табл.1).

Таблиця 1.