5. Система пожежної сигналізації.
Ефективною системою оповіщення пожежної небезпеки є застосування систем сигналізації.
Система пожежної сигналізації повинна:
швидко виявляти місце виникнення пожежі;
надійно передавати сигнал про пожежу на приймально-контрольний прилад, а також до пункту прийому сигналів про пожежу;
перетворювати сигнал про пожежу у форму, зручну для сприймання персоналом захищуваного об'єкта;
залишатися нечутливою до впливу зовнішніх факторів, що відмінні від факторів пожежі;
швидко виявляти та передавати сповіщення про несправності, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи.
Чутливість системи попередження про пожежну небезпеку визначається пожежним сповіщувачем
Пожежні сповіщувачі класифікуються за цілим рядом ознак залежно від виду контрольованого параметра, за способом реагування на контрольовані параметри, за конфігурацією чутливого елемента тощо. Класифікатор пожежних сповіщувачів:
ТЕПЛОВИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ – автоматичний сповіщувач, який реагує на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання.
ДИМОВИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ – автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на аерозольні продукти горіння.
РАДІОІЗОТОПНИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ – димовий пожежний сповіщувач, який спрацьовує внаслідок впливу продуктів горіння на іонізаційний струм робочої камери сповіщувача.
ОПТИЧНИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ – димовий пожежний сповіщувач, який спрацьовує унаслідок впливу продуктів горіння на поглинання або розсіювання електромагнітного випромінювання сповіщувача.
ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ ПОЛУМ'Я реагує на електромагнітне випромінювання полум'я.
КОМБІНОВАНИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ реагує на два (та більше) факторів пожежі.
Розробка алгоритму й функцій системи пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки об'єкта та архітектурно-планувальних особливостей.
При виборі сповіщувачів і пристроїв виявлення враховується ступінь пожежонебезпеки об'єкта, категорія виробництва по вибухопожежонебезпеці, особливості технологічних процесів, небезпеки роботи електроустаткування, особливості виконання робіт підвищеної вибухопожежонебезпеки.
В даний час застосовують наступні установки пожежної сигналізації: ТОЛ-10/100, АПСТ-1, СТПУ-1, СДПУ-1, СКПУ-1 та ін.
Автоматичні системи пожежегасіння.
Автоматичні установки (системи) пожежогасіння призначені для гасіння або локалізації пожежі. Одночасно вони повинні виконувати і функції автоматичної пожежної сигналізації.
Установки автоматичного пожежогасіння повинні забезпечувати:
час спрацьовування менший гранично припустимого часу вільного розвитку пожежі;
тривалість дії в режимі гасіння, необхідну длі ліквідації пожежі;
інтенсивність подавання (концентрацію) вогнегасних речовин;
надійність функціонування.
Автоматичні системи пожежогасіння підрозділяються на спринклерні та дренчерні.
Спринклерні установки являють собою автоматичну систему гасіння пожежі з використанням води чи піни. Схема спринклерної установки водяної системи, представляє розгалужену систему труб, обладнану спринклерними голівками Вихідні отвори спринклерних голівок закриваються легкоплавкими замками, що при впливі визначеної температури (замки розраховані на 720, 930, 1410 і 1820С) розпаюються, і вода із системи під напором виходить від отвору голівки і зрошує визначену площу (площа зрошення одним спринклером складає від 9 до 12м2 з інтенсивністю 0,1 л/см2).
При захисті неопалюваних приміщень застосовується спринклерна установка повітряної системи, у якій трубопроводи заповнені не водою, а стисненим повітрям з використанням замість водяного контрольно-сигнального клапана, повітряного клапана. Вода в такій системі знаходиться до контрольно-сигнального клапана, а після нього в системі знаходиться стиснене повітря, тобто при розкритті голівок у повітряній системі виходить повітря і тільки після цього вона заповнюється водою.
Змішані системи являють собою сполучення водяної і повітряної систем і обслуговуються двома контрольно-сигнальними клапанами (водяним і повітряним), що встановлюються послідовно один за іншим.
Ця система дозволяє в літню пору заповнювати всю мережу водою, а узимку повітрям.
Дренчерні установки являють собою систему трубопроводів, на яких розташовані спеціальні голівки-дренчери з діаметром відкритих вихідних отворів 8,10 і 12,7 мм лопасного чи розеточного типу, розрахованих на зрошення до 12м2 площі підлоги (більш ефективні конструкції розпилювачів дозволяють зрошувати до 210м2).
Дренчерні установки можуть бути ручної й автоматичної дії. При ручній дії установка приводиться в роботу відкриванням засувки; системи автоматичної дії виконуються відособленими чи поєднуються зі спринклерними установками.
Дренчерні установки автоматичної дії являють собою системи з клапанами групової дії, або з так названими “контролями” (клапани з легкоплавким замком).
Установки з застосуванням клапана групової дії (мал. 7) приводяться в роботу за допомогою спонукального трубопроводу, з'єднаного з камерою клапана групової дії. На цьому трубопроводі встановлюються спринклерні голівки. Після спрацьовування цих голівок тиск у камері знижується, клапан відкривається і вода надходить у дренчери і спринклерну мережу. В усіх випадках дренчерні системи автоматичної дії повинні мати на спонукальному трубопроводі крани ручного включення для приведення системи (при необхідності) вручну.
Крім зазначених вище установок, велике поширення одержали установки газового гасіння в який як ефективне гасіння речовин використовуються інертні гази чи вуглекислота.
