
- •1.1. Поняття прибутку та його функції.
- •1.2. Прибуток підприємства.
- •1.3. Прибуток, як мета і основний показник діяльності підприємства.
- •1.4. Місце та значення прибутку в ринковій економіці.
- •2.1. Порядок формування прибутку підприємства
- •2.2. Методи розрахунку прибутку від реалізації
- •2.3. Розподіл і використання прибутку підприємства
- •2.4. Еластичність попиту.
- •3.1 Поняття рентабельності
- •3.2. Сутність і методи аналізу прибутку.
- •3.3 Аналіз рентабельності продукції.
ЗМІСТ:
ВСТУП.
Метою дослідження даної роботи є прибуток та механізм його розподілу,джерело формування прибутку та використання його.
Завданням курсової роботи є визначити сутність прибутку, його види та значення прибутку у ринковій економіці.
Предметом роботи є прибуток та його розподіл.
Об’єктом є дохід підприємства, як більш загальний показник прибутку,який входить до величини прибутку.
Ринкова економіка передбачає розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, появу нових власників – як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств. З переходом до ринкового способу ведення господарства з’явився такий вид діяльності, як підприємництво – це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється свободою у виборі напрямків і методів діяльності, самостійністю в прийманні рішення, відповідальністю за прийняті рішення та їх наслідки. Крім того, цей вид діяльності не виключає наявності ризиків, збитків і банкротства. Підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку (крім випадків, коли метою створення підприємства не є отримання прибутку), цим в умовах розвитої конкуренції досягається і задоволення потреб суспільства. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості підприємців в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на практиці залежить не тільки в наданні підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї долі прибутку, яка залишаються в розпорядження підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якого вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати собівартість.
На вже діючому підприємстві фінансування витрат, тобто залучення необхідного капіталу для придбання нових основних засобів розширення виробництва і збільшення його обсягів, найкраще і найнадійніше здійснювати за рахунок прибутку. Тож наявність прибутку на підприємстві створює передумови для розвитку і фінансової стабільності, що є дуже важливим для підприємців і робітників, добробут яких також пов’язаний з становищем підприємств.
За рахунок прибутку підприємств створюються і джерела для формування бюджету, як державного, так і місцевих. Це також створює підстави для розгляду прибутку як фактору збільшення добробуту суспільства і подальшого розвитку національної економіки.
Тож можна стверджувати, що прибуток у ринковій економіці і діяльності окремого підприємства має важливе та вирішальне значення. Це створює підстави для більш детального розгляду в даній курсовій роботі такої економічної категорії як прибуток.
Прибуток, це одна з фундаментальних економічних основ сучасності, яка має складну якісну структуру. Ця відома з давніх-давен категорія, отримала новий зміст сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання є одним з найбільш актуальних завдань економічної науки.. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Саме тому визначення суті прибутку, його джерел ролі і управління ними є актуальними задачами сучасного етапу переходу до ринкових відносин.
Україна переживає поки що глибоку кризу, яка охопила всі сторони економіки: відносини власності, масштаби виробництва продукції, прямі і зворотні зв’язки, фінансово-кредитну систему, платежі, систему оподаткування, ціноутворення та ін.
Проте криза – явище тимчасове і після неї прийде час економічного зростання. Науково-технічна революція та інтенсивний шлях розвитку виробництва ставлять у порядок денний вивчення джерел формування прибутку та його розподілу на рівні підприємства.
Обсяг реалізації й розмір прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницькою, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.
На вже діючому підприємстві фінансування витрат, тобто залучення необхідного капіталу для придбання нових основних засобів розширення виробництва і збільшення його обсягів, найкраще і найнадійніше здійснювати за рахунок прибутку. Тож наявність прибутку на підприємстві створює передумови для розвитку і фінансової стабільності, що є дуже важливим для підприємців і робітників, добробут яких також пов’язаний з становищем підприємств.
За рахунок прибутку підприємств створюються і джерела для формування бюджету, як державного, так і місцевих. Це також створює підстави для розгляду прибутку як фактору збільшення добробуту суспільства і подальшого розвитку національної економіки. Тож можна стверджувати, що прибуток у ринковій економіці і діяльності окремого підприємства має важливе та вирішальне значення.
Основними напрямками дослідження в даній роботі будуть визначення суті, джерел, ролі прибутку в діяльності підприємства; управління його розподілом; оподаткування і аналіз прибутку. Також буде звернута велика увага на аналіз формування та використання прибутку, на шляхи підвищенні прибутку підприємства.
РОЗДІЛ І. Економічний зміст і значення прибутку в ринковій економіці.
1.1. Поняття прибутку та його функції.
Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва.
Прибуток як економічна категорія має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність прибутку, його економічний зміст.
Прибуток — система економічних відносин між підприємцями (роботодавцями-власниками засобів виробництва) і найманими працівниками щодо виробництва, розподілу та привласнення створеної додаткової вартості, яка відособлюється у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу.Отже, об'єктивна матеріальна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу вартості додаткового продукту. Прибуток - це суспільна форма прояву додаткової вартості. Це якісне вираження прибутку як об'єктивної економічної категорії.
Водночас прибуток-це результат господарської діяльності окремого підприємства або галузі економіки і визначається як грошове вираження різниці між виторгом, отриманим від продажу продукції (послуг) і сумою витрат на її виробництво. Це кількісне визначення прибутку.
Слід зазначити, що в економічній літературі існують різні концепції прибутку, немає єдиної думки щодо джерела його. Марксистська політична економія розглядає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, як неоплачену працю найманих працівників сфери матеріального виробництва. Перетворена форма тому, що прибуток приховує справжнє джерело свого виникнення, і виникає враження, що він породжується не лише працею найманих робітників, а й усіма засобами виробництва.
Сучасні зарубіжні економічні теорії найчастіше пов'язують прибуток з капіталом, трактуючи його як винагороду за підприємництво, або як компенсацію за невизначеність і ризик у підприємницькій діяльності. Слід зазначити, що у ринковій економіці ближче до істини ті концепції, які джерело прибутку пов'язують з виробництвом додаткового продукту. Саме додатковий продукт є матеріальною основою прибутку. Отже, прибуток є грошовою формою вартості додаткового продукту. При продажу товару втілена в ньому вартість додаткового продукту реалізується як надлишок над витратами виробництва, тобто виступає як прибуток підприємства. При цьому прибуток обчислюється як відношення цього надлишку до всієї вартості авансованого капіталу. І хоч цей надлишок вартості товару над витратами його виробництва виникає у безпосередньому процесі виробництва, але реалізується він у процесі обігу, тобто прибуток - це реалізований надлишок вартості. До того ж, слід мати на увазі, що прибуток формується через ціни, за якими реалізуються товари, під впливом кон'юнктури ринку і виступає грошовою формою доходу від уже реалізованих товарів. Тобто, підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному товарі вартість буде реалізована і перетворена у грошову форму. Тому з'являється враження, що прибуток виникає саме в процесі обігу (реалізації товару). Однак у сфері обігу прибуток виникнути не може. Він виникає лише у безпосередньому виробництві товару. Отже, джерело прибутку як грошової форми вартості додаткового продукту У безпосередньому виробництві, проте реалізується він у процесі обігу і є складовою валового виторгу від продажу виготовленої продукції. Величина цього прибутку залежить від двох основних чинників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. А на зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, цін, що склалися, а також частки прибутку, що входить в ціну продукції.
В умовах ринкових відносин підприємства всіх форм власності можуть значно впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність.
Отже, кількісне визначення прибутку - це різниця між загальним доходом (валовим виторгом) підприємства від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво. Через те, що витрати виробництва поділяються на явні та неявні, то розрізняють поняття "економічний прибуток" та "бухгалтерський прибуток".
Бухгалтерський прибуток - це частина доходу фірми, який залишається від загального виторгу підприємства за вирахування явних, зовнішніх витрат виробництва. За такого підходу обраховуються лише явні (зовнішні) витрати виробництва і ігноруються неявні (внутрішні) витрати фірми. Економічний прибуток - це загальний дохід підприємства за вирахування усіх витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, включно і з прихованими витратами). В західній економічній літературі економічний прибуток ще називають чистим прибутком, або надприбутком. Наявність економічного прибутку означає, що певний суб'єкт підприємницької діяльності виробничі ресурси використовує найефективніше.
Представники неокласичної економічної школи вважають, що економічний прибуток належить підприємцеві, тільки він є єдиним претендентом на цей надлишок. Прихильники цієї школи виходять з того, що економічний прибуток пов'язаний з інноваційною діяльністю і є винагородою за ризик у підприємницькій діяльності, за можливі втрати в умовах ринкової невизначеності.
У підприємницькій діяльності виділяють такі форми прибутку, як балансовий і чистий прибуток. Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів виробничо-господарської діяльності за вирахування збитків, яких зазнало підприємство за певний період. Його відображають у бухгалтерському балансі підприємства. Прибуток чистий (залишковий) - це частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, рентних, та інших обов'язкових платежів до бюджету, виплати відсотків за кредити тощо. Одержаним чистим прибутком суб'єкти господарювання мають право розпоряджатися на свій розсуд. Проте за нормальних умов його спрямовують насамперед на створення резервного (страхового) фонду, поповнення статутного фонду підприємства, виплату дивідендів, інші напрямки використання.
Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулювальна.
Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур. Економічне значення прибутку полягає у тому, що він відображає кінцевий виробничо-фінансовий результат.
Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки.
Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо. Саме прибуток спонукає підприємницькі структури впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, які призводять до зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності.
Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.