52. Управління оборотними активами.

Управління активами включає: 1) формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в обігових коштах; 2) управління дебіторською заборгованістю; 3) стратегію фінансування поточних активів; 4) управління джерелами формування оборотного капіталу; 5) управління необоротними активами; 6) управління фінансуванням необоротних активів; 7) управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями. Потреба в грошових коштах для забезпечення безперервності процесу виробництва залежить від багатьох факторів, зокрема тривалості експлуатаційного циклу, темпів росту виробництва, строків постачання сировини та матеріалів, стану кон’юнктури ринку збуту готової продукції та інших факторів. Основне завдання раціонального управління оборотними активами полягає у скороченні періоду обороту виробничих запасів і дебіторської заборгованості і збільшенні строків сплати кредиторської заборгованості, що дозволяє знижувати поточні фінансові потреби підприємства в обігових коштах.

Потреба в ОЗ розраховується по їх групам. Поб = ОП*Во/ПРе + У, де Поб – потреба в устаткуванні конкретного виду, ОП – обсяг виробництва продукції, що планується, та потребує використання даного виду обладнання; ПРе – експлуатаційна продуктивність виду обладнання, що розглядається, Во – вартість одиниці даного виду устаткування, У – вартість встановлення даного виду обладнання.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з технології здійснення операційного процесу.

Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси ТМЦ кожного виду, визначається шляхом множення одноденного їх витрачання на норму запасу в днях.

Потреба в грошових активах визначається на основі наступного їх використання на розрахунки по оплаті праці, по різних платежах тощо. Потреба в інших активах визначається методом прямого розрахунку по окремим їх різновидам з урахуванням особливостей підприємства. Розрахунок здійснюється окремо по оборотним і позаоборотним активам.

53. Управління операційним грошовим потоком та його особливості.

Упр-ня ГП від опер.діял характеризується певними особливостями. Серед них можна виокремити такі: - опер. ГП формується в результаті взаємодії великої кількості вхідних та вихідних ГП, що визначає складну структуру інформаційно-методологічної підтримки управлінських фін.рішень; - опер. ГП є основним джерелом покриття потреби підпр-ва у капіталі; - упра-ня опер. ГП характеризується необхідністю глибокої деталізації інформаційної бази управлінського фін.обліку та орієнтацією, переважно, на короткострокову перспективу. Упр-ня опер. ГП базується на використанні касових розривів, що формуються внаслідок розбіжності у строках генерування вихідних ГП та вхідних ГП. Упр-ня опер.ГП підпр-ва на основі касового розриву передбачає здійснення сукупності заходів щодо контролю за кожним із складових такого розриву. Таке упр-ня має здійснюватись із дотриманням певних принципів та виконання таких критеріїв: - скорочення тривалості касового розриву шляхом прискорення оборотності робочого капіталу, а також окремих його складових; прискорення інкасації дебіторської заборгованості, а також використанням послуг фін-кредитних установ щодо рефінансування боргових вимог підпр-ва до третіх осіб; оптимізації відповідно до встановлених критеріїв умов поставки сировини на підпр-во. - забезпечення стабільності формування резерву ліквідності підпр-ва із відповідним його коригуванням у кожному плановому періоді; - забезпечення відповідності абсолютної величини резерву ліквідності підпр-ва потребам фін.забезпечення касового розриву; - здійснення мобілізації фін.ресурсів у випадку тимчасової неспроможності підпр-ва покрити вихідні опер. ГП в межах касового розриву за рахунок резерву ліквідності на строк, що не менший величини касового розриву