1. Активи підприємства, як об’єкт фінансового менеджменту.

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.

Згідно П(с)БО 2 «Баланс» активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи.

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно визначити особливості їх складових. Так, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна під-ва, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом операційного циклу. У процесі формування й управління необоротних активами необхідно враховувати їх перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процессу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності.Недоліки: низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладних коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності під-ва.

Переваги оборотних акт. з необоротними: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням. Недоліки: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів, вищий рівень фін ризиків.

Управління активами становить значну частину операцій фін менеджменту. Це пов’язано з великою кількістю елементів матеріально-речового складу, які потребують індивідуалізації управління, важливою ролю в забезпеченні платоспроможності під-ва, рентабельності продукції та результатів фінансової діяльності під-ва.

2. Бюджетування в управлінні підприємством

Бюджетування – інструмент фінансового менеджменту,найважливіший елемент системи управління підприємством. За змістом бюджетування являє собою технологію планування, обліку, контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, а також отриманих результатів. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, управління персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, дослідження, продаж.

Принципи Бюджетування:

◘розроблення бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства; ◘забезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;

◘дотримання зкоординованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;

◘структурованість бюджетів;

◘обґрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;

◘відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв’язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);

◘участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету.

Процес бюджетування на підприємстві включає складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.

При бюджетуванні здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продаж, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних затрат відповідно заданого обсягу виробництва та коефіцієнту використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик.

За наявності бюджетів можна контролювати діяльність підприємства, виконання поточних та стратегічних завдань, порівнювати поточні та заплановані показники та аналізувати причини відхилень, та ін.

3. Вартість і структура капіталу.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку під-во сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі. В основу упр-ня вартістю капіталу має бути покладено підвищення ринкової вартості під-ва. Показником, що відображ мінім.норму прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень є середньозваж вартість капіталу :

де: Ке – показник вартості власного капіталу; (ціна залучення)

Kd – показник вартості позикового капіталу;

Е – ринкова вартість власного капіталу;

D – ринкова вартість позикового капіталу;

Т – ставка податку на корпорацію; (1-T)- податковий мультиплікатор

V – сума ринкової вартості власного капіталу і ринкової вартості позикового капіталу.

Гранична вартість капіталу: ГВК = ,

СЗВК-приріст середньозваж варт кап в прогноз періоді,%; К – приріст усього капіталу в прогноз періоді,%. Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу обєктивно передбачає визначення межі ефективного його використання. Тому, розрах показник Гранична ефективність капіталу (ГЕК)=

, Рк – приріст рівня рентабельності кап, % Структура капіталу – співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Співвідношення між власним і залученим капіталом це вагомий показник результативності при використанні або тільки власних коштів, або власних і залучених. При застосуванні комбінованих джерел при формуванні капіталу у п-ва підвищується результативність діяльності. За положенням (стандартом) бухгалтерського облік № 2 “Баланс”, до структури капіталу входить: 1) статутний капітал – початковий К, з якого починається діяльність під-ва. В залежності від різних орг форм під-в кошти, які мають різну ек сутність; 2) пайовий – відображає суму пайових внесків членів спілок та ін під-в, тобто це сукупність коштів фіз та юр осіб, добровільно вкладених у фін-госп діяльність; 3) додатковий вкладений капітал – відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По одноіменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реаліз випущених акцій перевищує їхномінальну вартість; 4) інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштвно отриманих під-м від ін юр або фіз осіб та ін види додаткового К; 5) резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку під-ва; 6) нерозподілений прибуток (непокритий збуток) – сума прибутку, яка реінвестована у під-во, або сума непокритого збитку; 7) неоплачений капітал – відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного К; 8) вилучений К – фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених тов-м у його учасників.