18. Планування видатків місцевих бюджетів

При плануванні видатків та доходів місцевих бюджетів в сучасній економічній науці можуть бути застосовані наступні методи:

1. Програмно-цільовий метод. Суть методу полягає в у плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розробки, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм). Бюджетна програма – це систематизований перелік заходів, які направлені на досягнення загальної мети у відповідності із поставленими завданнями, виконання яких передбачає здійснення фінансування із місцевого чи Державного бюджету.

2. Метод „Коріння трави”. В цьому випадку складається прогноз методом збору вхідних даних безпосередньо у рядових працівників, які знаходяться на найнижчому рівні ієрархічної структури, тобто у тих, які пов’язані із об’єктом прогнозування.

3. Метод „Дослідження об’єкту”. Заключається в зборі даних різноманітними методами (опитування, інтерв’ю і т.п.) для перевірки гіпотези про величину надходжень для проведення передбачених фінансувань із місцевих бюджетів. Зазвичай, цей метод використовують при довгостроковому прогнозуванні величини фінансування завдань із місцевого бюджету (більше 5 років).

4. Метод „групова згода”. Прогноз має за основу прямий та відкритий обмін думками на загальних зборах. Основною ідеєю даного методу є те, що групове обговорення можливих варіантів прогнозних показників призводить до вибору оптимального із багатьох запропонованих та розрахованих за допомогою різних методів та методик.

5. Метод „історична аналогія” Пов’язаний із аналізом життєвого циклу подібного податку, який забезпечує фінансування відповідних видатків із місцевих бюджетів. Як правило, даний метод використовується при введенні нового виду податку.

6. Метод „Дельфі”. Заключається в тому, що група експертів відповідає на питання про форми та межі фінансування на певні види видатків із місцевого бюджету. Керівник груп компілює результати досліджень даної групи та формулює нове питання, яке є новим завданням для даної групи експертів. Таким чином нівелюється вплив особистих факторів на межі фінансування певного виду видатків із місцевого бюджету.

7. Аналіз часових рядів. Заснований на ідеї, що попередню історію стосовно фінансування видатків місцевих бюджетів можна використовувати для прогнозування. При прогнозуванні податкових надходжень цей метод може бути використаний лише при незмінюваних ставках та базі оподаткування.

8. Регресійний аналіз часових трендів. Встановлює пряму залежність між податковими надходженнями та часом. Це найбільш точний статистичний метод аналізу та прогнозування.

9. Метод Бокса Дженккінса. Від пов’язує клас статистичних моделей із даними та пристосовує таку нову модель до часового ряду, використовуючи байесово апостеріорний розподіл.

10. Каузальні методи. Основані на виокремленні основних та опосередкованих факторів, які впливають на об’єкт прогнозування.

11. Економетричні моделі. Моделі описують певний вид фінансування певного сектору економіки із місцевого бюджету за допомогою системи незалежних рівнянь.

12. Макроекономічні моделі. Дозволяють визначити вплив як внутрішніх так і зовнішніх чинників на фінансування певних видів повноважень місцевими бюджетами.