Список Літератури

1. Коваленко О. О. Місце і роль переселенців часів яйої та кофун у формуванні японського етносу в працях японських дослідників другої половини XX ст. // Східний світ. — 2004. — № 1. — с.80-85.

2. Коваленко О. О. Ода Нобунаґа в японській антихристиянській літературі на прикладі «Записів про розквіт і падіння Храму південних варварів»// Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2009. — № 2 — с.10-19.

3. Резаненко В. Ф. Семантическая структура иероглифической письменности (базовые структурные элементы). — Киев: КГУ, 1985.

4. Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. — № 1. — с.156-162.

5. Рубель В. А. Встановлення диктатури Тайра в Японії: політико-клановий аспект проблеми //Східний Світ — 2003. — № 1. — с.76-84.

6. Рубель В. А. Заколот Тайра Масакадо: реконструкція політичної програми // Східний Світ. — 2005. — № 2. — с. 82-90.

Словник

1. Цінь Ши Хуан-ді - « Перший імператор Цінь» (листопад / грудень 260 р. до н. е. — 10 вересня 210 р. до н. е.) - король держави Цінь, який об'єднав розрізнені китайські королівства у одну державу.

2. Синтоїзм, сінто - традиційна релігія Японії. Заснована на анімістичних віруваннях давніх японців, об'єктами поклоніння є численні божества і духи померлих. Випробувала у своєму розвитку значний вплив буддизму.

3. Камі - в синтоїзмі духовна сутність, бог.

4. Мікроліт — у археології дрібне кам'яне знаряддя, що виготовлялося на пластині чи відщипі, розміром у декілька сантиметрів. Мікроліти найчастіше бувають прямокутної чи трикутної форми. Використовувалися у пізньому палеоліті, мезоліті та неоліті поодинці як навершя стріл або у складній комбінації як вкладні леза списів чи ножів.

5. Анімізм — віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом.

6. Тотемізм — віра у містичний зв'язок, тобто «кровну» спорідненість певного роду, племені з якимось видом тварин чи рослин.

7. Доґу в перекладі «глиняна лялька» — японська глиняна статуетка людини, рідше тварини, виготовлена протягом періоду Джьомон.

8. Іригація або зрошування — підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту.

9. Дотаку в перекладі "бронзовий дзвін" — різновид бронзового дзвону у стародавній Японії періоду Яйой. Зустрічається в основному на археологічних стоянках регіону Кінкі. Висота від 12 см до 1 м.

10. Ва (вадзін) або Во, що в перекладі «карлик» — в стародавніх і середньовічних китайських письмових пам'ятках назва народу або групи народів на схід від Китаю, переважно мешканців Японського архіпелагу. В історіографії використовується як давня назва японців.

11. Китаєцентризм — світоглядна система у Східній Азії , за якою у цілому світі, наповненому «варварами», лише Китай є центром цивілізації, культури і філософії, а також головним просвітителем «варварських» народів.

12. Окімі (яп. «великий ван», «великий правитель») — титул монарха (вана) у стародавній Японії і державі Ямато до утвердження титулу Імператор Японії.

13. Удзі — різновид суспільно-політичної родової організації у стародавній Японії 5 — 9 століття. Інколи перекладається як рід або клан.

14. Кабане — спадковий титул у стародавній Японії 5 — 8 століть, що визначав місце, роль, рівень аристократичності і рід занять голів родових організацій удзі в японській суспільно-політичній системі.

15. Система удзі-кабане— система організації виконавчої вертикалі в давньояпонській державі Ямато 5 — 7 століть, в періоди Кофун і Асука. Визначала статус певного роду (удзі) та його місце в урядовій і соціальній ієрархії залежно від ваги титулу (кабане) що надавався яматоським вождем.

16. Анексія (лат. Annexio — приєднання) — це насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави або народу і включення її до свого складу. За міжнародним правом анексія — один з видів агресії і спричиняє міжнародно-правову відповідальність.

17. Сутра (санскр. «нитка») — у староіндійській літературі лаконічний і уривчастий вислів, пізніше — зведення таких висловів. У сутрах викладалися різні знання, майже всі релігійно-філософські вчення Стародавньої Індії. Мова сутри характеризується образністю і афористичністю, в сутрах часто використовуються притчі. Сутри використовуються в індуїзмі, буддизмі, даосизмі і конфуціанстві. В буддизмі сутри є різновидом Священного писання, в якому викладається основи буддистського учення. Вони побудовані у формі діалогів або бесід, зазвичай будди, бодхісаттви або патріарха з учнями. Сутри були записані задовго після смерті історичного будди Шак'ї. До цього вони передавалися усно.

18. Кокусі або Куні-но-цукаса (яп. «провінціал», «провінційний голова») — назва посади голови провінції і його провінційного уряду в японській «правовій державі» 8 — 11 століття. Уряд кокусі складався з чиновників 4 рівнів: власне голови (камі), заступника (суке), радників (дзьо) і помічників (сакан).

19. Еміші (яп. «жаби-варвари», «волохаті») — старояпонська назва соціокультурної або етнічної групи, яка проживала в Північній та Східній Японії, в регіонах Канто і Тохоку, впродовж 4 — 12 століть. Еміші вважаються автохтонами Японського архіпелагу, прямими нащадками носіїв неолітичної культури Джьомон. Їхні землі були завойовані стародавніми японцями — яматосцями, а вони самі були асимільовані завойовниками. Починаючи з раннього нового часу японці позначали словом «еміші» населення Хоккайдо і Курильських островів — айнів. Традиційна історіографія розглядає середньовічних еміші як прото-айнську спільноту, носіїв пост-джьомонівської культури.

20. Кондей (яп. «здоровань», «бугай») — вояки у стародавній японській «правовій державі» 8 — 10 століть, періоду Нара і Хей'ан.

21. Сьоен (яп. «маєток», «угіддя») — приватне провінційне землеволодіння придворних аристократів, буддистських монастирів і синтоїстських святилищ у Японії 8 — 16 століття. Часто перекладається як «маєток», «угіддя», «манор» тощо.

22. Ямато-е (яп. «яматоські картини») — стиль поліхромних картин в японському образотворчому мистецтві, основними темами якого є пейзажі та світські теми Японії. Започаткований у середині 12 століття.

23. Есхатологія (грец. «кінець») — розділ теології і філософії, що складає систему поглядів і вірувань про кінець світу, а також про долю людства і Всесвіту після нього. Есхатологічні уявлення присутні в багатьох релігійно-філософських і світоглядних системах Землі. Іудаїзм, християнство та іслам мають власну есхатологічну концепцію: «страшний суд».

24. Вчення Чистої Землі або Амідаїзм — течія буддизму Махаяни, найпоширеніша гілка буддизму у Східній Азії. Акцентує увагу на «вірі» у спасіння від будди Амітабхи (Аміди) і відповідних ритуалах.

25. Синто-буддистський синкретизм — еклектична концепція взаємопроникнення двох східноазійських релігій , синто і буддизму, а також і явище їхнього гармонійного співіснування у Японії з 10 століття по 1868 рік.

26. Ґокенін (яп. «людина знатного дому», «слуга роду») — самурай, який перебуває у прямій васальній залежності від аристократичного роду або сьоґуна у Японії 10 — 19 століть.

27. Сіккен (яп. «той, хто тримає владу») — відповідальний за управління країною радник сьоґуна у Камакурському сьоґунаті, в Японії 13 — 14 століття. Найвища посада в сьоґунаті після сьоґуна. Інколи перекладається як «сьоґунський регент».

28. Біва-хосі (яп. «чернець з бівою») — професійний мандрівний музикант-сліпець в середньовічній Японії, який грав на музичному інструменті біва. Аналог українського кобзаря.

29. Татамі (первісне значення "згорнений і складений ") це циновки, що використовують як покриття підлоги в традиційній японській оселі.

62