Лікування

Мета лікування:Досягнення ремісії, сповільнення темпів прогресування у ХНН, попередження і усунення ускладнень.

Немедикаментозне лікування

При загостренні режим ліжковий чи напівліжковий.

Дієта: при загостренні – стіл № 7а (суворе обмеження кухонної солі до 4-6 г/добу при набряках, АГ, обмеження поступлення білка до 0,8 г/кг/добу); у стадії ремісії – стіл № 7 (менш суворе обмеження кухонної солі та білка).

Обмеження поступлення білка дещо сповільнює прогресування нефропатій, хоча ступінь ефекту по мірі прогресування хронічного ГН дещо ослаблюється.

Медикаментозне лікування

Принципи:

1-Вплив на етіологічний фактор (інфекція, пухлини, застосування лікарських засобів) – ефективність етіологічної терапії у досягненні ремісії чи зниженні частоти рецидивів у контрольованих дослідженнях вивчена недостатньо.

2-Імуносупресивна терапія (глюкокортикоїди і цитостатики).

3-Симптоматична терапія: антигіпертензивні лікарські засоби, антиагреганти, антикоагулянти, гіполіпідемічні лікарські засоби, діуретики.

Імуносупресивна терапія:

Глюкокортикоїди: Показані у наступних ситуаціях: загострення ГН, у т.ч. при азотемії, зумовленій активністю ГН; мезангіопроліферативний ГН і ГН з мінімальними змінами клубочків.Глюкокортикоїди протипоказані при стабільній АГ і ХНН.

Активна терапія преднізолоном проводиться або перорально у високих дозах, або “пульсами”. Перорально – у дозі 1-1,5 мг/кг/добу протягом 6-8 тижнів з наступним зниженням по 5 мг/тиж. до 30 мг/добу і подальшим повільним зниженням по 2,5-1,25 мг/тиж. аж до відміни. Преднізолон протягом 3 місяців більш ефективний, ніж короткі курси, у попередженні рецидивів у дітей з нефротичним синдромом. “Пульси” преднізолону призначають при високій активності ГН у перші дні лікування у дозі 1000 мг в/в крапельно 1 раз на добу 3 дні підряд; після зниження активності ГН можливе щомісячне проведення пульс-терапії аж до ремісії (особливо показана тривала щомісячна пульс-терапія при вторинних хронічних ГН, асоційованих із системним захворюванням сполучної тканини).

Цитостатики: Лікарські засоби: циклофосфамід (по 2-3 мг/кг/добу всередину, в/м чи в/в); циклоспорин (альтернативний препарат) призначають при відсутності ефекту від глюкокортикоїдів і/або цитостатиків або при протипоказах до них по 2,5-3,5 мг/кг/добу всередину; азатіопрін (по 1,5-3 мг/кг/добу всередину).Показання: при активних формах ГН з високим ризиком прогресування ниркової недостатності, а також при наявності протипоказів до призначення глюкокортикоїдів, неефективності чи появі побічних дій при їх застосуванні (у цьому випадку надають перевагу поєднаному застосуванню, яке дозволяє знизити дозу глюкокортикоїдів).Пульс-терапію циклофосфамідом проводять при високій активності ГН – лікарські засоби призначають у дозі 15 мг/кг (або 0,6-0,75 г/м² поверхні тіла) в/в 1 раз у місяць, як правило, поєднуючи з глюкокортикоїдами у вигляді пульс-терапії або пероральної терапії.

Багатокомпонентні схеми (поєднане застосування глюкокортикоїдів і/або цитостатиків з антиагрегантами, антикоагулянтами).

Трикомпонентна схема (глюкокортикоїди або цитостатики з гепарином і антиагрегантами).

Чотирикомпонентна (глюкокортикоїди, цитостатики, гепарин. та антиагреганти).

Антигіпертензивна терапія незлоякісної АГ повинна включати лікарські засоби, які зменшують внутрішньоклубочкову гіпертензію і гіперфільтрацію і сповільнюють прогресування ХНН (нефропротективний ефект).

Інгібітори АПФ (крім антигіпертензивного ефекту і на відміну від інших антигіпертензивних лкарських засобів) здійснюють нефропротективну дію, так як, знижуючи внутрішньоклубочкову гіперфільтрацію і протеїнурію, сповільнюють темпи прогресування ХНН і настання термінального наслідку: еналаприл 5-40 мг/добу, каптоприл 75-100 мг/добу, лізіноприл 10-100 мг/добу, беназеприл 10 мг/добу, раміприл 2,5-5 мг/добу, периндоприл 2-4 мг/добу, фозіноприл 10-20 мг 1-2 рази на добу.

Блокатори кальцієвих каналів недигідропіридинового ряду: верапаміл 120-320 мг/добу, дилтіазем 160-360 мг/добу, амлодипін.

Селективні β-адреноблокатори: атенолол 100-300 мг/добу, метопролол 50-100 мг/добу, пропранолол, соталол, карведілол.

Антикоагулянти (у поєднанні з глюкокортикоїдами та цитостатиками): гепарин по 5000 ОД 4 рази на добу п/ш не менше 1-2 міс, перед відміною дозу знижують за 2-3 дні. Надропарин кальцію по 0,3-0,6 мл 1-2 рази на добу п/ш, сулодексид в/м 600 ОД (1 ампула) 1 раз на добу 20 днів, далі всередину у капсулах 250 ОД 2 рази на добу.

Антиагреганти: дипіридамол по 400-600 мг/добу; пентоксифілін по 0,2-0,3 г/добу; тіклопідин по 0,25 г 2 рази на добу; ацетилсаліцилова кислота по 0,25-0,5 г/добу.

Діуретики (при набряках, АГ) – гідрохлоротіазид, фуросемід, спіронолактон.

Гіполіпідемічні лікарські засоби сповільнюють прогресування у ХНН, зменшують протеїнурію. Призначають при гіперліпідемії (нефротичний синдром, хронічний ГН з ХНН). Найбільш вираженим гіполіпідемічним ефектом володіють статини: симвастатин, ловастатин, флувастатин, аторвастатин по 10-60 мг/добу протягом 4-6 тижнів з наступним зниженням дози до мінімально ефективної, яка дозволяє контролювати гіперліпідемію.

Антиоксидантна терапія (вітамін Е, риб’ячий жир).

Похідні амінохіноліну: хлорохін, гідроксихлорохін при склерозуючих формах по 0,25-0,2 г всередину 2 рази на добу протягом 2 тижнів, далі 1 раз у день.

Плазмаферез у поєднанні з пульс-терапією преднізолоном і/або циклофосфамідом при високоактивних ГН і відсутності ефекту від лікування преднізолоном і циклофосфамідом, ультрафільтрація, гемодіаліз (швидкопрогресуючий ГН, ХНН).