
- •35 Поняття «буття» у ф-ї.
- •36 Рівні та форми буття.
- •37 Матерія та її ф-ми.
- •39,40 Філософське поняття простору
- •41 Філософські поняття свідомості та її ознаки.
- •42 Концепції походження свідомості
- •43 Рівні свідомості
- •45 Рівні та форми пізнання
- •46Концепції пізнання
- •47 Поняття істини у пізнанні
- •48 Види істини
- •49Поняття людина індивід особистість
45 Рівні та форми пізнання
Існують чуттєвий, раціонально-логічний і синтезу вальний рівні пізнання.
Отже, розгляд перших двох рівнів пізнання засвідчує: кожен із них є необхідним, але недостатнім для пізнання в цілому" кожен має переваги, але й недоліки.
Постає досить очевидне завдання: поєднати їх, тобто поєднати поняття і теорії з наочно даним, із тим, що надано нам у відчуттях. Звідси — подальший рівень пізнання, на якому умовиводи, поняття та концепції абстрактного мислення втілюються у реальність і набувають не лише інтелектуального, а й реального вигляду. Особливості третього рівня пізнання виразно проявляються у його формах:
досвід - особисте свідоме виявлення умов та обставин як збігання, так і незбігання розумового конструювання з реальним ходом речей і процесів;
експеримент - дослідження певних, спеціально виділених властивостей, параметрів та характеристик речей у спеціально організованих умовах з обґрунтованим дозуванням дій чинників, факторів і т. ін.;
практика - свідомо фіксований досвід застосування теорій, учень, концепцій у реальному історичному житті певних соціальних груп, суспільств, цивілізацій і т. ін.
У філософських дослідженнях не завжди виділяють названий третій рівень пізнання, хоча ніхто не заперечує і не зможе заперечити значення експерименту, досвіду та практики у здійсненні синтезу знань, у підвищенні рівня їх надійності та у виведенні пізнання і діяльності людини на нові обрії. Більше того, саме звернення до синтезувального рівня пізнання дозволяє зрозуміти його процесуальність: в процесі дослідів, експериментів, практики ми не лише приводимо у відповідність між собою чуттєві враження та розумові конструкції, а й отримуємо нові чуттєві враження, здобуваємо нові відчуття; від них ми за вже розглянутою схемою переходимо до нових понять та узагальнень, а, відтак. - знову до синтезів і т. ін.
46Концепції пізнання
Гносеологія - теорія пізнання про форми і закономірності пізнання, епістемології - наукове пізнання.
Ці теорії створюють моделі позн. діяльності. Вчені хочуть відповісти на питання "як здійснити пізнання"?
Істот. 2 великих напрямки:
1) сенсуалізм
2) раціоналізмУ Ант. Ф-ії перші концепції процесу пізнання були пов'язані з матеріалізмом і ідеалізмом, з сенсуалізмом і раціоналізмом. Сенсуалісти підкреслювали пріоритет чуттєвого пізнання (Демокріт) а раціоналісти (Зенон, Платон) вважали розум джерелом істинного познанія.Напр.Зенон:
Якщо впаде 1 зерно - ми не почуємо, а якщо впаде мішок зерна - ми почуємо, тобто чи можна довіряти почуттям?
У Новий час ці позиції розвиваються. Сенсуалісти - Бекон, Локк. Матер. Сенс-ти вважали, що джерело пізнання - матерія, природа. Ідеал. сенс-ти вважали, що джерело пізнання - бог, внутрішня енергія.
Декарт - засновник раціоналізму, Лейбніц: «Нічого немає в розумі, чого б не було у відчуттях, крім самого розуму» справжнє знання дає розум
У 18-19 ст. Закінчилося створення 3 концепцій:
1) споглядальна концепція процесу пізнання (принцип відображення) - Локк (пр. Образ карети до-раю відбивається в дзеркалах палацу, пізнання як дзеркало)
«Теорія відчуттів»: Гольбах сформулював: відчуття - суб'єктивних. образ об'єктив. світу »У 19 в. марксизм спирався на цю концепцію
Але зараз ця концепція себе вичерпала
2) концепція тотожності мислення і буття, суб'єкта та об'єкта С = О
Гегель: тотожність мислення і буття, буття - продукт світового розуму, к-рий включає в себе мислення
3) «конструктивізм» (Кант), гол. Ідея - свідомість має активну творчу роль у пізнанні Суб'єкт створює об'єкт