42 Концепції походження свідомості

Проблема свідомості — одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень. Це свідчить, водночас, про пильну увагу філософів до проблеми свідомості, актуальність якої пояснюється тим, що:

— без з'ясування природи людської свідомості не можна визначити місце і роль людини в світі, особливості її взаємовідносин з навколишньою дійсністю;

— питання про сутність свідомості, про її зв'язок з буттям є одним із найважливішихсвітоглядних і методологічних аспектів кожного філософського напрямку;

— всі проблеми сучасної суспільної практики органічно пов'язані з дослідженнями свідомості. Це стосується гострих і актуальних проблем суспільного розвитку, взаємодії людини і техніки, відношення науково-технічного прогресу та природи, проблем виховання, спілкування людей тощо.

Одним із важливих філософських питань завжди було і залишається питання прозв'язки між свідомістю й буттям.

Матеріалістична позиція, виходячи з примату буття над свідомістю, не відкидає того, що людська діяльність завжди передбачає свідомість, що вона "пронизана" свідомістю. Буття виступає як більш ширбка система, всередині якої свідомість є специфічною умовою,засобом, "механізмом" вписування людини в цю цілісну систему буття.

Отже, вторинність людської свідомості стосовно людського буття виступає як вторинність елементу стосовно системи, вторинність умови й передумови відносно цілісної структури діяльності.

Свідомість — це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної дійсності.

Матеріалістична філософія, виходячи з принципу матеріальної єдності світу, органічної включеності людини в цілісність живої і неживої природи, розглядає свідомістьяк властивість високоорганізованої матерії — мозку. Тому необхідно простежитигенетичні витоки свідомості саме в тих формах організації матерії, які передують людині в процесі її еволюції.

43 Рівні свідомості

У сфері свідомості виділяється три рівні: сверхсознательное, усвідомлюване, несвідоме.  У сферу усвідомлюваного входять всі частини нашого життєвого світу, які контролюються нашим Я або потенційно можуть бути їм контрольовані за рахунок вольових зусиль.  Несвідоме надає на нашу свідоме життя вплив за рахунок вроджених інстинктів, витіснених афектів і комплексів, автоматизмів поведінки і т.д. У цій сфері таяться деякі загрози людському Я з боку тілесних бажань, пристрастей і хворобливих спогадів. У зміст несвідомого входять сукупність тілесних відчуттів і потягів, інстинктивно-афективні переживання, спогади і комплекси.  До сфери надсвідомості відносять об'єктивно-сверхвременное предметні змісту та акти свідомості у вигляді: а) категоріальних структур різного рівня, які забезпечують можливість породження і розуміння будь-яких смислів, а також рефлексії над основами людської діяльності, б) змістовного об'єктивного знання у виглядіматематичних істин, логічних правил, законів природи, загальних моральних, естетичних і соціальних цінностей, в) творчих осяянь і інсайтів; г) базових рис характеру і почуття творчого покликання. Сверхсознательное увазі цільову детермінацію, пов'язану з духовними імперативами існування у вигляді рушійних ідеалів діяльності та творчих осяянь. Акти надсвідомості підносять людське Я, даючи йому можливість пережити сверхвременное радість творчості. 

44 Філософське поняття пізнання Пізнання́ — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання).

Пізнання — вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення (сенсуалізм), і раціональне пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях (раціоналізм). Розрізняють також буденне, художнє і наукове пізнання, а в рамках останнього — пізнання природи і пізнання суспільства. Різні сторони процесу пізнання досліджуються рядом спеціальних наук: когнітивною психологією, історією науки, соціологією науки тощо. Загальне вчення про пізнання дає філософська теорія пізнання (гносеологія).