8

16. Індивідуальні фактори ефективного управління групою.

Рівневий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності: 1) індивідуальний; 2) груповий; 3) організаційний та відповідні фактори, що на них впливають. Ефективність управління при цьому формується як інтегрований результат індивідуальної, групової та організаційної ефективності з урахуванням синергічного ефекту.

На базовому рівні знаходиться індивідуальна ефективність, яка відбиває рівень виконання завдань конкретними працівниками.

До індивідуальних факторів ефективності можна віднести такі:

• Здібності. Виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат, що в свою чергу підвищує рівень роботи групи.

• Вміння. Готовність членів групи до свідомих і точних дій.

• Знання. Рівень знань кожного з учасників впливає на ефективність роботи групи.

• Стосунки. Психологічна структура колективу, розподіл ролей, соціальний статус робітників, характер неформальних зв´язків, індивідуальне відношення до праці, настрій мають досить значний вплив на групу.

• Мотивація. Особливого значення в теперішній час набувають неекономічні способи мотивації. Неекономічні способи стимулювання бувають організаційні та моральні. До організаційних способів відносять мотивацію цілями, залучення до участі в справах підприємства. Найпоширенішим мотивом праці для працівників є праця, потрібна й достатня для функціонування підприємства, бо якщо воно припинить свою діяльність, то працівники залишаться без роботи і не зможуть забезпечувати свої сім´ї. Мотивація покращання праці здійснюється в наданні робітникам роботи, яка дає можливість здійснювати контроль над ресурсами та умовами власної праці. До моральних методів стимулювання відносяться насамперед визнання, яке може бути особистим чи публічним. Практика особистого визнання в нашій державі ще не набула поширення. Особисте визнання виявляється тільки в дорученні кваліфікованим працівникам складних персональних замовлень. Публічне визнання на підприємстві реалізується через нагородження грамотами, подарунками, преміями.

• Стрес. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці і, навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо).

Раціональна технічна організація забезпечує високу продуктивність праці лише в тому випадку, якщо ефективно використовуються індивідуальні й психологічні особливості кожного робітника.

17. Забезпечення ефективного функціонування психологічних моделей соціалізації особистості (етнокультурні, соціопсихологічні, професійні та соціально-політичні та інші групові характеристики).

Моделі соціалізації, є теоретико - емпіричними теоріями і в своїй сукупності являють систему більш гли­бокого пізнання процесу соціалізації. На сучасному етапі найбільшого поширення і більш глибокого дослідження набули такі моделі соціалізації особистості: політична соціалізація, економічна соціалізація, статеворольова соціалізація.

Політична соціалізація - це процес включення індивіда в політичну систему суспільства, в результаті чого у нього формують­ся особистісні якості, завдяки яким він стає суб'єктом цієї системи.

Структурними компонентами політичної соціалізації, в яких розкривається зміст цього процесу, є: когнітивний, афективний і конативний.

1. Когнітивний компонент політичної соціалізації об'єднує ті феномени, що пов'язані зі знанням про політичну систему. Ці фе­номени виявляються, по-перше, через політичну поінформо­ваність особистості; по-друге, через уявлення про ознаки, що підтверджують належність особистості до своєї політичної спільноти та відрізняють від членів інших спільнот (політінтег-руючі та політдиференціюючі ознаки референтної групи); по-третє, через комплекс уявлень про риси, що притаманні типово­му члену спільноти ("політичний аутостереотип"); по-четверте, через уявлення про риси, притаманні власне собі як члену цієї спільноти ("політичний "Я-образ").

2. Афективний компонент політичної соціалізації об'єднує ті феномени, що пов'язані з емоційним ставленням до політичної системи, уряду, політичного лідера та ін. Система цих елементів включає також переживання особистістю належності до політич­ної спільноти ("ми-почуття", переживання співпричетності). Афективний компонент виявляється через оціночні судження, через установки, аттітюди.

3. Конативний компонент політичної соціалізації об'єднує ті фе­номени, що пов'язані з політичною поведінкою індивідів, тобто по­ведінкою, що регулюється інтеріоризованими нормами та ціннос­тями відповідної політичної системи. Ці феномени виявляються через політичну діяльність і участь у політичних рухах, політич­них акціях, членство в партіях, участь у виборах тощо.

Політична соціалізація відбувається як складний процес в єдності всіх його компонентів. Політичний профіль особистості, який формується в процесі політичної со- ціалізації як певний тип політичної поведінки, визначається особ- ливостями конфігурації системи компонентів, які складають цей процес.

Економічна соціалізація визначається як формування у лю- дини соціальних властивостей, що дозволяють їй включитись в еко- номічну сферу суспільства в якості суб'єкта економічної діяльності.

Економічна соціалізація - це формування у особистості еконо­мічного мислення на основі пізнання нею економічної реальності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведі­нки і реалізація їх в реальній дійсності. Процес економічної соціа­лізації індивіда пов'язано з його соціальними умовами різного рівня: з соціально-економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке відбувається в різних групах, з впливом різноманітних засобів, що здійснюється різними агентами соціалізації.

Статеворольова соціалізація - це формування особистості як представника певної статі. Про­блема статеворольової соціалізації не є новою, проте акту­альність її не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає.

Статеворольова соціалізація здійснюється на рівні суспільства через такі інституції, як сімейна інституція, система навчання, ви­ховання і система ідеологічного впливу, як свідомо організована, запрограмована і спеціалізована діяльність суспільства з метою фор­мування у індивідів певних гендерних властивостей. Успішність організації процесу статеворольової соціалізації цими інституція­ми пов'язана з наявністю у них системи цілеспрямовано орієнтова­них нормативів і стандартів гендерної поведінки в типових ситуа­ціях. Засвоєння індивідами ціннісно-нормативної системи суспіль­ства відбувається завдяки трансформації її у всі інші системи со­ціального оточення індивіда, аж до груп безпосереднього міжособистісного спілкування, завдяки якому тільки-но і здійснюється про­цес інтеріоризації соціальних норм і цінностей.

Виділяють три сфери, в яких здійснюється статеворольова соціалізація: поведінкова, сфера спілкування і сфера самосвідомості.

Отже, процес статеворольової соціалізації здійснюється як єдність змін у всіх трьох визначених сферах. У сукупності вони створюють для індивіда дійсність, яку він розширює, де він спілкується, пізнає і діє, засвоюючи не тільки своє найближче мікросередовище, але й всю сис­тему соціальних відносин. З перших днів життя дитини соціальне ото­чення відіграє вирішальну роль у вихованні особистості як статі.

А також Соціально-психологічні механізми — психологічні впливи або засоби, за допомогою яких здійснюється соціально-психологічне відображення людиною реалій соціального життя, а отже перехід зовнішніх впливів соціального оточення у внутрішні регулятори її поведінки.