3.3 Висновок.
Важко уявити, на якому би рівні знаходились сьогодні такі поняття як «кооперація у формальних організаціях» або «неформальна організація» без проникливих, свіжих та нових ідей Чарльза Барнарда.
Головний науковий внесок Честера Барнарда полягає у тому, що він по-новому розглядає роль керівника. А саме дає повштух для розвитку такой концепцйї як неформальне лідерство. Його висновки направлені на перебудову наукового та раціонального стеріотипів управліня організацією. Тому Ч.Барнард надавав велике значення розумінню як формальних, так і неформальних систем, потребам організації в задоволенні широкого круга гуманістичних потреб і вимог зовнішнього середовища, а також симбіозу лідерів і їх послідовників..Результати особистого управлінського досвіду, аналізу наукових робіт іньшіх вчених, народжують нового «реформатора» в галузі управлінської діяльності- Честера Барнарда
4 Аналітична частина
Ідеї Честера Барнарда про роль менеджменту у великих організаціях викликало не мало суперечок у науковому колі, але багато в чому випередили свій час. Як опоненти, так і прибічники Ч. Барнарда часто критикували його за ваговиту і абстрактну манеру представлення свої ідей і за недостатню кількість конкретних прикладів, що наводилися. З точки зору змісту його робіт більшість докорів, що висловлювалися, торкалися не вибраної ним аргументації, а ухилення від розгляду деяких важливих питань, наприклад формулювання стратегії, ролі ради директорів, практичних аспектів проблем лідерства і участі найнятих робітників в управлінні.
Але якщо ми представим, як би розвивалася наукова література по проблемах управління без оригінальних і проникливих виводів?
Одна з яскравішіх книг Ч.Барнарда "The Foundation of the Executive" виражає на скількі є важливими цілісне управління, уявлення про завдання організації і про взаємозв'язки між формальними і неформальними системами. Аналузуючі Ч. Барнард був першим, хто звернув найпильнішу увагу на роль вищого керівництва великої організації і поставив питання про те, для чого воно існує. Звертаючись до проблем соціології ідеї та висновки дають повштух майбутнім поколінням розвинути концепцію неформальної організації.Такі принципи управління як метод «кнута и пряника» або метод «мозгового штурма» могли б не існувати, якби Ч. Барнард не зробив революцийні на той час висновки. Він першій із науковців звертає увагу на клімат внутрі колективу, звертає увагу на значущість особи, яка не назначена владою, а "силою особи" може направляти, мотивувати всіх членів робочого колективу. Переконання Ч. Барнарда в тому, що "мета може бути успішно досягнута тільки тоді, коли прагнення до її досягнення розділяється усіма співробітниками, що вносять свій вклад в загальне зусилля", і розуміння важливості "цілого", слугують для багатьох колективів як дивіз.
На протязі декількох десятьоліть Ч. Барнард слідкує за результатами громадської і управлінської діяльності і робить теоретичні і практичні висновки у своїй книзі "Organization an Management"("Організація і менеджмент"). У цій роботі зачіпаються теми трудових стосунків, лідерства, підготовки управлінців, статусних систем і ролі держави. Цю роботу можна назвати першим підручником для навчання управлінців.
Інтерес Ч. Барнарда у питанням навчання менеджерів був підкріплений його власним досвідом викладання, який продемонстрував, якою мірою звичайне розуміння завдання, виявлене у топ-менеджерів їх різних областей управління, "незмінно починало пропадати", коли конкретні практичні проблеми виражалися в термінах абстрактних теорій.
Практичний досвід Ч. Барнарда доповнив і підкріпив фактами його теоретичні дослідження і забезпечив визнання його ідей як ученими, так і діючими менеджерами. Усе це відбиває спосіб, яким дослідник досяг стійкої рівноваги між "жорстким" і "м'яким" підходами до організацій, між "наукою" менеджменту і "мистецтвом" організаційної діяльності. І пояснює причини створення його власної метафори складових процесу управління організацією як "визначення структури симфонії, мистецтва її твору і майстерності її виконання"
Ч. Барнарда був талановитим керівником, дослідником, теоретиком и практиком. Його розглядають або в якості "батька-засновника", або просто кожне нове покоління самостійно відкриває в його теорії такі аспекти, які якнайкраще відповідають запитам часу.