До теми 5 (11). Німецька класична філософія

144. Хто є родоначальником німецької класичної філософії?

1. Г.Гегель;

2. І.Кант;

3. І.Фіхте;

4. Ф.Шеллінг.

145. В діяльності Канта виділяють такі етапи:

1. доантропологічний та антропологічний;

2. етичний та післяетичний;

3. докритичний та критичний;

4. природничий та антропологічний.

146. Кому належить вислів: “Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені”:

1. І. Фіхте.

2. Ф. Шеллін+г.

3. І. Кант.

4. Г. Гегель.

147. Хто відновив в німецькій класичній філософії матеріалістичну традицію?

1. Ф. Ніцше;

2. І. Кант;

3. Л. Фейєрбах;

4. К. Маркс.

148. Як у Канта називаються «знання, що безумовно незалежні від усякого досвіду»?

1. апостеріорні;

2. апріорні;

3. аналітичні;

4. синтетичні.

149. Які, згідно з Кантом, ознаки апріорного знання?

1. природженість;

2. інтуїтивна очевидність;

3. логічна несуперечливість;

4. необхідність і всезагальність.

150. У чому полягає сутність гносеологічної концепції І.Канта?

1. висуває космогонічну гіпотезу про виникнення та розвиток Всесвіту;

2. відокремлює апріорні та апостеріорні форми пізнання;

3. розглядає суб’єкт пізнання у якості головного фактора пізнавального процесу;

4. формулює категоричний імператив як моральний закон.

155. Які здатності до пізнання, на думку І.Канта, притаманні людині?

1. чуттєвість;

2. абстрагування;

3. розсудок;

4. узагальнення;

5. розум;

6. воля.

156. Які з наведених тверджень виражають агностицизм І.Канта?

1. між явищами, тобто “речами для нас”, та “речами у собі” існує єдність;

2. “речі у собі” – це не тільки дані досвіду, а й форми пізнання, які організовують наш досвід;

3. “речі у собі” – об’єктивні, але непізнавані;

4. між цими двома світами - “речами для нас” та “речами у собі” - лежить прірва, котру суб’єкту пізнання подолати не під силу.

157. Згідно зі ствердженням І.Канта предмет та річ-в-собі співвідносяться таким чином:

1. вони є тотожними;

2. між ними немає нічого спільного;

3. предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

4. предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

5. у сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

158. Що, згідно з Кантом, є предметом наукового пізнання?

1. речі самі по собі (речі у собі);

2. ноумени;

3. судження про речі;

4. чуттєві образи речей (явища, феномени).

159. У котрій з чотирьох антиномій, сформульованих Кантом, мова йде про людину?

1. Теза: Світ має початок (межу) у часі і просторі. Антитеза: Світ нескінченний у часі і просторі.

2. Теза: Усе в світі складається з простого. Антитеза: Немає нічого простого, все є складним.

3. Теза: У світі існує свобода. Антитеза: Немає ніякої свободи, все здійснюється лише за законами природи.

4. Теза: У ряді причин світу є певна необхідна сутність. Антитеза: У цьому ряді немає нічого необхідного, все в ньому випадкове.

160. В “Критиці чистого розуму” Кант писав, що йому прийшлось обмежити знання, щоб звільнити місце …Для чого?

1. для абсурду;

2. для віри;

3. для любові;

4. для надії.

161. Що, згідно з Кантом, є основною умовою морального закону?

1. божественна заповідь;

2. природний порядок речей;

3. суспільство;

4. свобода.

162. Що, згідно Канту, дає людині можливість усвідомити свою свободну волю?

1. божественне одкровення;

2. інтроспекція;

3. моральний закон;

4. правильне виховання.

163. До чого (до кого), згідно з Кантом, ніколи не можна ставитися лише як до засобу, але завжди слід ставитися як до мети?

1. до бога;

2. до живої істоти;

3. до прогресу людства;

4. до людини.

164. Яким словом Кант характеризував вчинок, котрий здійснюється згідно з обов’язком, проте без відчуття обов’язку, а виходячи з якихось інших спонукань?

1. аморальний;

2. легальний;

3. моральний;

4. доцільний.

165. Кому з філософів належить твердження, що “сферу діяльності філософії можна підвести під такі питання: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись? Що таке людина?”

1. Бекону;

2. Декарту;

3. Фейєрбаху;

4. Канту;

5. Марксу

166. Які закони сформулював Г. Гегель?

1. закони природи;

2. закони пізнання;

3. закони діалектики;

4. закони моралі

167. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

1. Кантом;

2. Фіхте;

3. Шеллінгом;

4. Гегелем;

5. Фейєрбахом.

168. Яким основний методом користувався Г.Гегель при побудові своєї філософської системи?

1. аксіоматичним;

2. гіпотетико-дедуктивним;

3. діалектичним;

4. індуктивним.

169. Оберіть варіанти правильної характеристики гегелівського розуміння вихідної засади світу:

1. Абсолютна ідея;

2. субстанція-суб’єкт;

3. всеохоплююча сутність, що розвивається;

4. процес, що характеризується визріванням та вирішенням внутрішніх суперечностей;

5. матеріально-природний процес, що породжує духовне.

170. Із запропонованих варіантів виберіть ті формулювання, що передають зміст вихідних принципів діалектичної логіки Гегеля:

1. тотожність мислення і буття;

2. тотожність протилежностей;

3. єдність «я» та «не-я»;

4. синтез матеріалу чуття та категорій розсудку.

171. Яке поняття є вихідним в філософській системі Г.Гегеля?

1. буття;

2. ідея;

3. субстанція;

4. сутність.

172. В якому напрямку розгортається у Г.Гегеля філософська система?

1. від абсолютного до відносного;

2. від абстрактного до конкретного;

3. від складного до простого;

4. від явища до сутності.

173. На яких принципах базується діалектика?

1. субстанціоналізму;

2. розвитку;

3. універсалізму;

4. зв’язку.

174. Визначте, кому належить вислів про предмет філософії: “Філософія – це епоха, схоплена думкою”?

1. Г.Гегелю;

2. Ф.Енгельсу;

3. К.Марксу;

4. О.Конту;

5. І.Канту.

175. Який принцип Л.Фейєрбах поклав в основу своєї філософії?

1. антропологічний;

2. теологічний;

3. атеїстичний;

4. феноменологічний.

176. В чому вбачав Л.Фейєрбах основний недолік філософії Гегеля?

1. в її зайвій деталізації;

2. в тому, що вона являла собою логізовану теологію;

3. в її зв’язках із політикою;

4. в її складності.

175. Який принцип постає вихідним для філософії Л.Фейєрбаха:

1. принцип монізму;

2. принцип активності;

3. принцип тотожності протилежностей;

4. антропологічний принцип.

176. З точки зору Л.Фейєрбаха, сутність Бога є відчужена сутність …

1. держави;

2. світу;

3. суспільних відносин;

4. людини.

177. Що пропонує “нова філософія” Л.Фейєрбаха замість “любові до Бога”?

1. любов до прогресу;

2. любов до розуму;

3. любов до усього живого;

4. любов до людини.

178. Який з наведених висловів належить Л.Фейєрбаху?

1. людина людині вовк;

2. людина – машина;

3. людина людині бог;

4. людина це канат, натягнений між твариною і надлюдиною.

179. Критикуючи гегелівський ідеалізм, Л. Фейєрбах в той же час недооцінив його:

1. онтологію;

2. антропологію;

3. діалектику;

4. раціоналізм;

5. філософію духу.

180. Якому мислителю належать слова: “Моєю найпершою думкою був бог, другою – розум, третьою й останньою – людина”.

1. Фіхте;

2. Шеллінгу;

3. Канту;

4. Гегелю;

5. Марксу;

6. Фейєрбаху.

181. В чому суть перевороту, зробленого К. Марксом в філософії?

1. розробка матеріалістичного розуміння історії;

2. розробка концепції практики;

3. розробка теорії істини.

182. Що, за визначенням Маркса, є сутністю людини?

1. свобода;

2. сукупність усіх суспільних відносин;

3. здатність осягати сутність речей;

4. здатність виробляти знаряддя.

183. Що Маркс назвав головним недоліком усього попереднього матеріалізму?

1. абстрактність;

2. необ’єктивність;

3. споглядальність;

4. утилітарність.

184. Чиї філософські погляди мали найбільший вплив на формування марксистської філософії?

1. Ф.Бекона;

2. Д.Дідро;

3. Г.Гегеля;

4. Л.Фейєрбаха;

5. Б.Спінози.

185. Основними ідеями марксистського філософського світогляду були:

1. матеріалістична ідея практики;

2. нова концепція історії;

3. проблема ірраціонального;

4. проблема людини як суб’єкта історії;

5. проблема свободи людини;

6. проблема відчуження.

186. Кому належать ці слова: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а, навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість”?

1. Г.Гегелю;

2. Л.Фейєрбаху;

3. К.Марксу;

4. Ж.-Ж.Руссо.

187. Що, згідно з Марксом, є основою розвитку політичного та ідеологічного життя суспільства?

1. класові суперечності;

2. виробничі сили;

3. виробничі відносини;

4. товарно-грошові відносини.

188. Які категорії були розроблені марксистською філософією?

1. прогрес;

2. розвиток;

3. суспільно-економічна формація;

4. субстанція;

5. базис;

6. суспільна свідомість;

7. відчуження;

8. практика;

9. надбудова;

10. суспільне буття.

189. Який спосіб подолання відчуження людини від її сутності запропонував Маркс в “Економічно-філософських рукописах 1844 р.”?

1. виховання людей в дусі колективізму;

2. знищення експлуататорів;

3. скасування християнської релігії;

4. скасування приватної власності на засоби виробництва.

190. Що у марксистській теорії пізнання вважається найважливішим критерієм істини?

1. логічна узгодженість знань;

2. очевидність вихідних принципів;

3. практика;

4. чуттєвий досвід.

191. Хто є основними представниками неомарксизму?

• Ю.Хабермас;

• М.Хайдеггер;

• Ж.Сартр;

• В.Райх;

• Г.Маркузе;

• Е.Фромм.