1.2 Методи контролю витрат
Відомо, що витрати і с/в є найважливішими економічними категоріями, рівень яких багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності п-ва, ефективність його госп.д-ті. Отже, зниження і оптимізація витрат є одним із основних напрямків удосконалення економічної д-ті кожного п-ва. Розглянемо сучасні підходи до застосування різних методів контролю в-т на п-во. Контроль в-т відповідно до концепції управління в-ми за центрами відповідальності ведеться за місцями і центрами їх формування, в порядку який повторює підпорядкованість структурних одиниць п-ва в його організаційній структурі: роб.місця, підрозділи певного ієрархічного рівня, п-во в цілому. Відповідальність підрозділів за рівень витрат установлюється за їх елементами, які залежать від роботи цих підрозділів, тобто є для даних підрозділів регульованими. При цьому важливим є встановлення показників витрат вже на рівні дільниць, бригад.
Аналітичний облік за окремими робочими операціями, функціями, в середині підрозділів, що формують центри витрат, дає можливість отримати більше точок контролю. Ефективність роботи центрів відповідальності суттєво залежить від стану технічної складової обліку і контролю витрат. Облік і контроль витрачання безперервних ресурсів (електроенергії, тепла, води,стиснутого повітря) має виконуватися з допомогою відповідних технічних засобів (лічильників, витратомірів). Організація внутрішнього контролю, виконання бюджету витрат передбачає ідентифікацію фактичних даних і аналіз відхилень фактичних результатів від статистичного і гнучкого бюджету.
Бюджетування –як метод внутрішнього контролю ви-т передбачає складання бюджетів за різними напрямами д-ті п-ва в цілому, а також для окремих підрозділів- центрів відповідальності. Фактичні витрати порівнюють із запланованими ви-ми у бюджетах і на основі виявлених відхилень приймають рішення. В свою чергу бюджетування можна визначити як процес планування майбутніх операцій п-ва та створення системи бюджетів.
Бюджети підприємства- цілісно ,науково обґрунтована система збору, аналізу, обробки інформації, отриманої з внутрішнього і зовнішнього середовища, виконання розрахунків показників економічного стану п-ва і контролю за їх виконання. У праці бюджетування визначають:
мету та завдання господарювання п-в у перспективі; обґрунтовують основну мету д-ті п-ва;
засоби якими можна досягти поставленої мети, стратегія розвитку п-ва;
ресурсів, які потрібні п-ву, оперативний план розвитку п-ва;
контроль за виконанням планових показників.
В процесі бюджетного контролю зіставляються фактичні дані з бюджетними, проводиться аналіз відхилень та вносяться відповідні корективи.
Головним завданням бюджетного контролю є:
виявлення суттєвих розбіжностей між бюджетними і фактичними показниками;
встановлення причин виявлення розбіжностей та обґрунтування методів усунення.
П-ва можуть вивчати абсолютно всі відхилення за контрольованими показниками або вивчати їх вибірково а іноді взагалі нехтувати. За вибір аналізу відхилень використовують експертні оцінки, а також апарат статистичних моделей. У разі порівняння абсолютних показників витрат забезпечення умови порівнянності передбачає перерахування планових витрат на фактичний обсяг в-ва. Такий перерахунок здійснюється з допомогою функції витрат від обсягу в-ва, яка будується на основі розподілу всіх витрат на постійні та змінні, причому всі змінні витрати вважаються пропорційні.
Формула функції витрат:
С=N*Сзо+Сп, де С-загальні витрати на певний період, грн..
N- обсяг виготовленої продукції у натуральному виразі;
Сзо- змінні ви-ти на одиницю продукції;
Сп- постійні в-ти за розрахунковий період, грн..
Для потреб обчислення планових витрат на фактичний обсяг формулу функції витрат перетворюють:
С=Сз*Іпл+Сп, де Сз- змінні витрати, грн..
Іпл- індекс виконання плану
Відповідно до сутності «стандарт-косту» за цієї системи обліковується те, що має відбутися, а не те, що реально відбулося, з наступним відображенням відхилень, які виникли. Облік відхилень прямих витрат у системі «стандарт-кост» здійснюється за видами ви-т і причинами відхилень з допомогою спеціальних рахунків. («Відхилення матеріалів за рахунок цін, відхилення в заробітній платі за рахунок продуктивності» тощо.)