Основні вимоги до оформлення структурних елементів курсовИх та дипломнИх робІт

Незалежно від обраної теми структура курсової і дипломної робіт ідентична і має бути такою:

• титульний лист;

• реферат (для дипломних, випускних магістерських робіт);

• RESUME (для дипломних, випускних магістерських робіт);

• перелік умовних позначень, скорочень і термінів (якщо необхідно);

• зміст;

• вступ;

• головна частина;

• висновки;

• список використаних джерел та літератури;

• додатки.

У відповідності з існуючими правилами на титульному аркуші (додаток А) курсової та дипломної роботи вказується назва:

• міністерства;

• навчального закладу;

• факультету;

• кафедри;

• виду роботи, що виконується (курсова, дипломна або випускна магістерська робота);

• повна назва роботи;

• прізвище та ініціали автора;

• науковий ступінь, наукове звання, прізвище та ініціали наукового керівника, рецензента та завідувача кафедри;

• місто і рік завершення роботи.

Титульний лист є першою сторінкою робіт (номер сторінки на ньому не ставиться).

Дані титульного аркушу курсових та диплом­них робіт визначаються державним стандартом (ГОСТ 7.4–77), дотри­ман­ня якого обов’язкове.

Реферат та RESUME передбачені для дипломних та випускних магістер­ських робіт.

Реферат (додаток Б) виконується українською мовою і містить дані, які по­дають у такій послідовності:

• вид роботи, що виконується (дипломна, випускна магістерська робота), кількість сторінок, рисунків, таблиць, джерел, додатків;

• об'єкт дослідження;

• мета роботи;

• методика (метод) дослідження;

• одержані висновки та їх новизна;

• сфера практичного застосування результатів дослідження;

• перелік ключових слів (5-10 слів або словосполучень із тексту роботи, які характеризують її зміст) подається великими літерами у називному відмінку в рядок через кому).

RESUME (додаток Б) виконується однією з романо-германських мов і містить дані, які подають у такій послідовності:

• вид роботи, що виконується (The graduation research);

• рік навчання (of the 5-year student);

• назва навчального закладу (DNU);

• назва інституту/факультету (institute /faculty);

• назва випускаючої кафедри (Department: of politology);

• тема роботи (deals with _______ );

• одержані висновки, їх новизна та практична значимість (The work is interesting for _);

• кількість джерел, таблиць, рисунків (Bibliogr. , Tables___, Ill.__).

Перелік умовних позначень, скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів понад три рази у тексті та розміщують після змісту. При цьому враховується специфіка тематики і характеру вживаних позначень, скорочень і термінів. Наприклад, у випадку, якщо вони не є загальновживаними. Інакше – їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Перелік їх необхідно друкувати двома колонками, в яких ліворуч за абеткою наводять позначення, праворуч – їхню детальну розшифровку.

Зміст подається на початку роботи після титульного аркуша або – якщо є перелік умовних позначень, скорочень і термінів – після нього. Зміст розташовується на окремій сторінці. Він має містити всі складові частини роботи: перелік умовних позначень, скорочень і термінів, вступ, найменування та номери початкових сторінок усіх розділів (глав), підпунктів (параграфів) (при наявності останніх), висновки, список використаних джерел та літератури, додатки. Розділи (глави) змісту, зазвичай, відображують певний період розвитку досліджуваної проблеми, підрозділи та підпункти – етапи (складові частини) цього періоду або певні компоненти досліджуваного процесу у певний період. Наприклад:

Зміст

Список використаних скорочень………………………….......2

Вступ .......................................................................………3

Розділ 1. Назва першого розділу ................................……...5

1.1. Назва першого підрозділу 1-го розділу ...................5

1.2. Назва другого підрозділу ……..................................8

1.3. Назва третього підрозділу .......................................13

Розділ 2. Назва другого розділу ...............................................18

2.1. Назва першого підрозділу 2-го розділу ..................18

2.2. Назва другого підрозділу …….................................22

2.3. Назва третього підрозділу ........................................25

Розділ 3. Назва третього розділу…………...............................29

3.1. Назва першого підрозділу 3-го розділу ..................29

3.2. Назва другого підрозділу ……….............................33

3.3. Назва третього підрозділу ........................................37

Висновки ...............................................................................…..40

Список використаних джерел та літератури............................42

Додатки .......................................................................................47

Вказу­ється номер лише початкової сторінки пункту плану.

Вступ. Основні елементи вступу містяться у такій послідовності:

1. Актуальність теми;

2. Огляд використаної літератури з визначенням ступіня наукової дослідженості проблеми;

3. Об’єкт дослідження;

4. Предмет дослідження;

5. Хронологічні межі дослідження;

6. Географічні межі дослідження;

7. Мета дослідження;

8. Завдання дослідження;

9. Методологічні засади дослідження;

10. Короткий джерелознавчий нарис – огляд використаних джерел;

11. Практичне значення роботи;

12. Структура роботи.

Актуальним є будь-яке корисне для суспільства об'єктивне, виконане з позицій історизму дослідження. Науково-педагогічне, практичне значення роботи має бути переконливо доведено автором. Актуальність теми обумовлюється також її недостатньою дослідженістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недосяжних джерел та літератури. Актуальність обґрунтовують також значенням роботи для розвитку міжнародних відносин, особливо на користь України.

Автор на основі критичного аналізу літератури – історіографії – вказує на досягнення у вивченні обраної проблеми його попередниками і наголошує на питаннях, що залишились невисвітленими, формулює завдання дослідження. Робота виграє, якщо в ній буде подано також критичний аналіз використаних для її написання матеріалів архівів, документальних джерел тощо.

Об’єкт – це процес або явище проблемної ситуації обраної теми. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи.

Предмет дослідження міститься у межах об’єкта. Об’єкт та предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться як загальне та часткове.

У вступі коротко описуються методи, якими студент користувався для розв’язання поставлених завдань. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі.

Обсяг вступу 3-5 сторінок.

Основна частина курсової роботи містить два-три розділи (глави). Дипломна робота може складатися із двох-чотирьох розділів (глав). В основній частині викладаються теоретичні основи і коротка історія досліджуваної проблеми, дається всебічний і об’єктивний аналіз зібраного фактичного матеріалу, робляться узагальнення. Наприкінці кожного розділу формулюються короткі висновки зі стислим викла­денням наукових і практичних результатів.

Розділи можуть поділятися на пункти, підпункти, параграфи, однак це не є обов’язковим. Кожний розділ починають з нової сторінки. Пункти, підпункти, параграфи з нової сторінки не починаються.

У розділах викладається зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розкриття теми чи розробку проблеми. Наприкінці кожного розділу (глави) формулюють висновки зі стислим викладенням результатів аналізу, що дає змогу вивільнити загальні висновки роботи від другорядних подробиць.

Перший розділ – теоретичний – має містити наукове обґрунтування досліджуваних явищ та процесів. Тут обґрунтовуються теоретичні засади обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових розробок, опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкри­ваються підходи різних авторів до розв'язання проблеми, визначається подібність і відмінність їх поглядів, обґрунтовуються власні погляди на проблему.

В окремих випадках перший розділ дипломної роботи може бути повністю присвячений огляду джерел та літератури. Особливо це стосується найбільш дискусійних проблем, які не мають однозначного рішення. В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки з означеної проблематики. Стисло і критично висвітлю­ючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потре­бують дослідження і, отже, визначити свою роль у розв'язанні проблеми. У характеристиці джерел бажано визначити їх репрезентативність, вказати наскільки повно вони дозволяють висвітлити тему. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір теми роботи, наводять методи дослідження, їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику дослідження. Бажано закінчити цей роз­діл коротким резюме стосовно необхідності проводити дослі­дження у цій галузі.

Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 25% загаль­ного обсягу курсової чи дипломної роботи.

У наступних розділах викладають результати власних дос­ліджень. Студент повинен давати оцінку повноти розв’язання виз­начених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників), порівняння останніх із аналогічними дослі­дженнями українських та зарубіжних авторів. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній метою ро­боти.

У другому розділі подається аналіз сучасного стану досліджуваної теми, об'єкту дослідження, використаного накопиченого фактичного матеріалу із залученням усіх теоретичних знань, певного методичного інструментарію. Аналіз проблеми здійснюється з урахуванням чинників позитивного та негативного характеру. Особливе значення має правильне групування, обробка накопиченого фактичного матеріалу та узагальнення даних, на основі яких проводиться кваліфікований аналіз, обґрунтовуються пропозиції.

Обсяг другого розділу - у межах 30-35% загального обсягу курсової або дипломної роботи.

Завданням третього, підсумкового, розділу є розробка конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей вирішення проблем досліджуваної теми. У цій частині наводиться обґрунтування заходів щодо поліпшення діяльності об'єкта. Система заходів логічно випливає із теоретичної та аналітичної частин і спрямована на подолання суперечностей між реальним і бажаним станами об'єкта з урахуванням індивідуальних завдань, тобто конкретні заходи (пропозиції, практичні рекомендації тощо), запропоновані студентом.

Обсяг третього розділу може становити до 30% загального обсягу курсової або дипломної роботи.

У разі необхідності текст бажано ілюструвати графічними матеріалами і схемами, графіками, діаграмами тощо. Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися тлумаченням та висновками, які дозволяють розкрити сутність процесів, основні тенденції та особливості їхнього розвитку. При необхідності текст слід ілюструвати реальними документами (що наводяться у додатках). Великий за розміром графічний матеріал, зазвичай, також вміщується у додатках. Якщо студент не сам розробляв графіки, таблиці та діаграми, то обов’язковим є посилання на джерело.

Під час написання курсової або дипломної роботи неприпустимим є переписування тексту інших наукових досліджень або джерел, за винятком прямого або опосередкованого цитування, використання цифрового матеріалу. При використанні даних інших наукових досліджень або джерел обов’язковим є посилання на джерела.

У висновках коротко оцінюють стан вивчення питання (проблеми), містяться результати роботи, які отримав автор, вказується проблема та її теоретична значущість. Тут слід помістити також рекомендації щодо наукового та практич­ного вико­рис­тання результатів дослідження. Заключна частина повинна містити узагальнені, оригінальні, конкретні висновки-відповіді на завдання, поставлені у вступі, та конкретні практичні рекомендації із визначенням очікуваного економічного ефекту. У висновку слід відобразити основні узагальнення результатів дослідження, не повторюючи висновки у розділах. Важлива вимога при цьому – стислість та обґрунтованість.

Обсяг висновків і пропозицій для курсової роботи може становити 1-2 сторінки, для дипломної – до 5 сторінок.

Список використаних джерел та літератури. Бібліографічний апарат роботи повинен бути виконаний згідно з останніми вимогами Держстандарту (приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел та літератури подано у додатку В). Список використаних джерел та літератури складається згідно з їх класифікацією в алфавітному порядку авторів або першого слова назви роботи.

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки містять допоміжний матеріал: таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації, малюнки, фотографії тощо. Додатки розташовують у порядку появи посилань на них у тексті роботи і починають з нової сторінки, продовжуючи загальну нумерацію сторінок. Кожний додаток починається з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхньому рядку сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток_» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є,І,І,Й,0,Ч,Ь. Наприклад: Додаток А. Якщо додаток не містить власних розробок студента, то обов’язково повинно бути посилання на джерело. Додаток не є обов’язковим елементом курсової або дипломної роботи. Кількість сторінок додатків не входить до загального обсягу курсової або дипломної роботи.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ ТА ДИПЛОМНИХ РОБІТ

Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з додержанням сучасних вимог до наукових робіт. Загальний обсяг курсової роботи – 30-35 сторінок, дипломної – 60-80 сторінок.

Обов’язковою вимогою до курсової (дипломної) роботи є написання її державною мовою, за винятком списка використаної літератури, де джерело записується мовою видання. Цитати з цих джерел наводяться у тексті виключно українською мовою. Cтиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність - логічна.

Текст курсової роботи набирається на комп’ютері на одному звороті аркуша білого наперу формату А4 (210 × 297 мм). Сторінки обмежуються полями: ліве — 20 мм, верхнє та нижнє — 20, праве — 10 мм. Відстань між заголовком і текстом — 15–20 мм. Шрифт — чорного кольору. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28–30 рядків по 57–60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів). Шрифт – Times New Roman 14 кегль, інтервал між рядками — 1,5.

Курсова (дипломна) робота починається з титульної сторінки за формою, наведеною у додатку А.

Всі структурні одиниці курсової або дипломної роботи починаються з нової сторінки, а кожен із підрозділів — після закінчення попереднього.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацу. У кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Математичні символи та невеликі формули входить до речення як його рівноправні елементи і виокремлюються розділовими знаками відповідно до правил пунктуації. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, бажано наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

 Ілюстративний матеріал (схеми, блок-схеми, графіки, діаграми, рисунки) разом з підписами необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому їх згадано вперше, або на наступній сторінці. На увесь ілюстративний матеріал у роботі необхідно подавати посилання. Окремі сторінки з ілюстраціями включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Підрисунковий підпис розміщують по центру під ілюстрацією. Складається він зі скорочення "Рис.", номера ілюстрації (номера розділу та її порядкового номера у ньому, відокремлених крапкою) та назви ілюстрації – тексту із характеристикою зображеного, наприклад: "Рис. 3.2. Еластичність попиту на туризм за прибутком".

Цифровий матеріал, зазвичай, оформляється у таблиці. Назву таблиці розміщують по центру зверху над таблицею і складається вона зі слова "Таблиця", номера таблиці (номера розділу та порядкового номера таблиці у ньому, відокремлених крапкою) і тексту з характеристикою таблиці, який друкують малими літерами (крім першої великої). У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться: наприклад, «Продовження Табл. 1.1».

У таблицях слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однаковими для всіх показників, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті. На всі таблиці необхідно подавати посилання у тексті роботи. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку у кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому – боковик. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його слід замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Так само", а далі – лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (–).

Таблиці та ємний за обсягом ілюстративний матеріал доцільно виносити у додатки. У такому разі після посилання на відповідну таблицю або ілюстрацію в дужках зазначається «див. додаток» і ставиться відповідна буква додатку.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. Другою сторінкою є перелік умовних позначень (скорочень або термінів). Третьою сторінкою роботи є зміст. На цих сторінках номер не ставиться. Не нумеруються також додатки. Номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, далі номер, а потім з великої літери друкується заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ''2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Під час написання дипломної роботи студент повинен робити посилання на джерела та літературу, дані з яких наводяться у тексті роботи. Наявність посилань на джерела у тексті є обов’язковою. Вони дають змогу відшукати і перевірити достовірність відомостей, поданих у тексті роботи.

Посилання на джерела та літературу у тексті слід виконувати одним із таких методів:

Метод перший – включати у квадратні дужки і зазначати послідовний номер джерела у списку використаних джерел та номери сторінок, на яких подано інформацію, наприклад [5, 15-17]. Може бути посилання на джерело в цілому, наприклад [5], або на декілька джерел, наприклад [5; 10].

Метод другий – подача посилань на джерело чи працю у зносках внизу кожної сторінки тексту із зазначенням порядкового номера посилання.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад “на рис. 4.1. зображено ...”. Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад “у формулі (2.1) ...”. На всі таблиці у тексті курсової роботи повинні бути посилання, які при цьому пишуться скорочено, наприклад “див. табл. 1.1.”.

Наукове дослідження завершується списком використаних джерел. Відомості про джерела, що містяться у списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів, наприклад: ГОСТ 7.1–84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”. Джерела можна розміщувати:

• в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб – найпоширеніший та універсальний);

• у хронологічному порядку;

• за послідовністю посилань у тексті.

Для курсових та дипломних робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Авторів з однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їхніх ініціалів; праці одного автора — за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою — за хронологією. Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі — латиною і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов — арабською, вірменською, грузинською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі українською мовою. Крім того, є певний порядок розташування літературних джерел:

а) закони України (у хронологічній послідовності);

б) укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

в) директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідов­ності);

г) монографії, брошури, підручники (алфавітний порядок);

д) статті із журналів (алфавітний порядок);

е) інструктивні, нормативні та інші матеріали (алфавітний порядок);

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела (Інтернет-ресурси, CD та DVD-диски).

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, що послуго­вуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кири­личного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Зведений кириличний алфавіт складається із 42 букв: